Сторінка
5
Школяр повинен адаптуватись у певній ролі. В одному разі він може зіграти самого себе, в іншому – йому доведеться застосувати всю свою уяву та фантазію, "увійти" в дану ситуацію. Чим більше рольових позицій опанує учень, тим ширшим буде його соціальний досвід у спілкуванні. При цьому школярі повинні поводитися так, ніби це відбувається насправді, їхня поведінка має відповідати тим діям, які вони виконують. Отже, використання рольової гри впливає на розвиток у школярів здатності взаємодіяти з іншими людьми. Відтворюючи в грі взаємини дорослих, дитина освоює правила і способи спілкування, здобуває досвід взаєморозуміння, учиться пояснювати свої дії та наміри, координувати їх із діями інших. Рольові ігри сприяють передачі накопиченого досвіду, одержанню нових знань, правильній оцінці вчинків, розвитку комунікативних умінь людини, психологічних процесів сприйняття, пам'яті, мислення та уяви, таких рис, як колективізм, активність, дисциплінованість, спостережливість, уважність тощо. Крім того, що ігри мають значну методичну цінність, вони просто цікаві як учителеві, так і учню.
Отже, для забезпечення широкого спектру умінь, навичок, практичного застосування набутих знань з іноземної мови в шкільній практиці використовують різноманітні види рольових ігор. Значення рольової гри неможливо обмежити суто розважальними можливостями: її феномен полягає в тому, що, будучи розвагою, відпочинком, вона здатна перерости в навчання, творчість, модель людських відносин.
Вимоги до проведення рольових ігор
Методисти вважають рольову гру одним із найбільш ефективних засобів реалізації комунікативного підходу в навчанні іноземної мови. Її переваги визначаються авторами наступним чином:
рольова гра становить навчання в діях (learning by doing), що, як відомо, підвищує якість навчання;
рольова гра вимагає повної віддачі від учасників, їх реакції; у ній використовуються знання, уміння, здобуті як у школі, так і поза нею;
рольова гра є вищою мірою мотиваційною, оскільки містить елемент гри й непередбачуваність розв'язки. Крім того, учасники бачать можливість використання ситуації, яка розігрується в рольовій грі, у реальному житті, чого не може дати механічне тренування у використанні лексичних одиниць і граматичних структур;
рольова гра дає учням соціолінгвістичну "підказку" – якими одиницями і якими умовними мовними моделями можна виразити ту чи іншу думку в даній ситуації залежно від соціальної характеристики учасників;
рольова гра несе в собі елемент несподіванки ("момент шоку"), з яким так часто зустрічаються учні в процесі реального спілкування. Під час рольової гри, як і під час реального спілкування, учасники повинні уважно слухати один одного (оскільки вони не знають завчасно, що скажуть їхні партнери), швидко думати й адекватно реагувати на репліки своїх товаришів;
під час рольової гри має місце емоційний підйом, що надзвичайно позитивно впливає на якість навчання;
рольова гра має визначені переваги над дискусією та іншими подібними прийомами. По-перше, у рольовій грі набагато легше створити таку ситуацію, коли жоден з її учасників не зможе "відмовчуватися" (а це часто має місце в дискусії). По-друге, несміливим, невпевненим у собі учням легше висловлювати свою думку, погляд "під маскою" певного образу – дійової особи.
На думку Є.І. Пассова, з метою досягнення найкращих результатів рольова гра повинна відповідати наступним вимогам:
гра повинна стимулювати мотивацію навчання, викликати в школярів інтерес і бажання добре виконати завдання, її варто проводити на основі ситуації, адекватної реальній ситуації спілкування;
рольову гру потрібно добре підготувати й чітко організувати з погляду як змісту, так і форми;
рольова гра має бути прийнята всією групою учнів, проводитись у доброзичливій, творчій атмосфері, викликати в школярів почуття задоволення, радості;
гра організовується таким чином, щоб учні могли активно спілкуватися, з максимальною ефективністю використовуючи мовний матеріал, що відпрацьовується.
У процесі підготовки до проведення рольової гри К. Лівінгстоун радить учителю взяти до уваги наступні фактори:
мовленнєву підготовку учнів – крім формальної мовленнєвої практики, роботу вчителя має бути спрямовано на використання учнями мовленнєвих засобів у різних типах мовленнєвої діяльності, різних ситуаціях та умовах;
культурний та ситуаційний фактори – англійський спосіб дій слід практикувати в ситуаціях, доки він не перетвориться на автоматичну поведінку учня;
фактичну підготовку – учні повинні знати конкретні умови, перш ніж упевнено зіграти роль;
потреби, інтереси та досвід учнів.
Оскільки використання рольових ігор передбачає створення особливого навчального простору, у якому учень готується до вирішення важливих проблем і реальних ускладнень, "проживаючи" їх, завдання вчителя полягає в тому, щоб, по-перше, створити життєво важливу ситуацію, по-друге, розподілити ролі й, по-третє, сформулювати пошукові завдання, які випливають із ситуації. Під час проведення рольової гри змінюється також роль учителя – якщо традиційно вчитель повинен контролювати мовленнєву діяльність учня, то в умовах гри контроль і керівництво з боку вчителя повинні бути припинені, щойно учень почав обігравати роль.
При виборі завдань для рольової гри потрібно враховувати рівень знань учнів та їхні потреби, інтереси й досвід. Зауважимо, що на уроках іноземної мови можна застосовувати багато завдань, пов'язаних із рольовими іграми. До них належать ігрові завдання, які не потребують створення мовленнєвих ситуацій і в яких використовується переважно згадування; групові форми роботи, коли вчитель може втручатись і корегувати роботу учнів; опрацювання діалогів, коли учні (хором та окремо) тренуються в правильній, наближеній до носіїв мови, вимові; заповнення пропусків у діалогах за допомогою необхідної лексики (однак при цьому відсутні ролі, які треба зіграти); вільне складання діалогів у групах у письмовій формі – усі ці види завдань можна розглядати як підготовчу роботу до проведення рольових ігор.
Нагадаємо про те, що рольова гра – це діяльність, яка надає учневі можливість практичного застосування мовних засобів, аспектів рольової поведінки. Отже, знання зразків мовлення та вміння й навички оперування ними мають бути засвоєні до моменту проведення рольової гри. Іншими словами, рольова гра буде неефективною, якщо учні не будуть попередньо підготовлені. Учитель повинен переконатися, що учні можуть вільно оперувати необхідними для ситуації вербальними (набір завершених фраз) і невербальними мовними засобами, і це оперування не викликає в них суттєвих труднощів. Тоді спілкування під час рольової гри буде ефективним і невимушеним. Таким чином, основною вимогою до проведення рольових ігор є підготовка учнів, яку вчитель повинен провести заздалегідь.
Підготовка школярів до участі в рольовій грі складається з кількох етапів, зокрема:
I етап – традиційна мовна практика, тобто вправи, націлені на засвоєння граматичних структур і лексики. На цьому етапі доцільно використовувати такі види вправ, як виправлення граматично й лексично неправильних речень; заповнення пропусків; вибір правильних відповідей.