Сторінка
2

Рольова гра як метод формування англомовної соціокультурної компетенції учнів початкової школи

У списку використаних джерел (82 од.) наведено перелік наукових і навчально-методичних робіт, опрацьованих автором у процесі дослідження.

Складовою частиною дослідницької роботи є додатки, які містять анкети для вчителів, завдання для констатувального, формувального та контрольного етапів експерименту, розробки рольових ігор, план-конспект уроку англійської мови в 4 класі тощо.

Рольова гра як специфічний метод навчання іноземної мови

У наш час знання іноземної мови – не тільки атрибут культурного розвитку людини, але й умова успішної кар’єри. За умов реалізації задач реформи загальноосвітньої школи вчителі й методисти постійно шукають резерви вдосконалення навчально-виховного процесу з англійської мови, підвищення ефективності засвоєння учнями програмного матеріалу. Дієвим методом забезпечення комунікативної спрямованості уроків англійської мови в початковій школі можна вважати рольову гру. Важливість використання гри на уроках іноземної мови пояснюється її значними навчальними та виховними можливостями, а також функціонуванням у ролі точної моделі спілкування. У процесі рольової гри навчальна діяльність учнів набуває характеру продуктивної й творчої за своїм типом; пізнавальної, практичної та ціннісно-орієнтаційної – за змістом.

Педагоги справедливо звертають увагу на ефективність використання ігор у процесі навчання. Так, за визначенням С.Ю. Ніколаєвої, гра – це вид діяльності в умовах ситуацій, спрямованих на відтворення і засвоєння суспільного досвіду, у якому складається й удосконалюється самоврядування поведінкою. Переваги рольової гри в системі інших комунікативних вправ полягають у тому, що вона припускає наслідування дійсності в найбільш суттєвих рисах, посилення особистої причетності до всього, що відбувається. У грі навіть інтелектуально-пасивна дитина спроможна виконати досить складне комунікативне завдання, оскільки певна умовність ситуації, відсутність жорстко регламентованої оцінної шкали є чинниками зняття психологічної напруги, емоційного розвантаження. Отже, рольові ігри уможливлюють реалізацію особистісно-орієнтованого підходу до навчання молодших школярів, тому що диференційовані завдання, передбачені сценарієм рольової гри, створюють умови, за яких учні з різними рівнями сформованості мовленнєвих умінь і навичок співпрацюють з іншими, не помічаючи цієї різниці.

Цінність рольової гри виявляється не тільки в процесі навчання – гра також являє собою ефективний виховний метод, оскільки впливаючи на дитячий колектив у процесі гри, учитель через колектив здійснює вплив на кожного з учнів. Організовуючи життя дітей у грі, педагог формує не тільки ігрові відносини, але й реальні, закріплюючи корисні звички в норми поведінки дітей у різних умовах і поза грою. У такий спосіб при правильному педагогічному керівництві гра стає справжньою школою виховання.

Даним питанням займаються такі відомі науковці, як Л. Артемова, Д. Ельконін, Н. Кудикіна, С. Перкас, К. Ушинський, В. Філатов. О. Негневицька запевняє, що кожне заняття з іноземної мови може стати цікавим, захоплюючим, результативним, якщо буде проводитись у формі гри.

Сучасні вітчизняні (Е.С. Аргустанянц, О.А. Колесникова, Г.М. Фролова, О.В. Шадрина) і закордонні дослідники (J.С. Shwerdfeger, Н. Rosenbuch, М. Knight) вважають, що оволодіння формами усного іншомовного спілкування можливо тільки за допомогою ігор, причому успішність гри залежить від рівня і старанності її підготовки, правильності організації, регулярності застосування даного прийому навчання і, звичайно, від майстерності вчителя та його відданості власній справі. У рамках поглядів психолога А.А. Леонтьєва, рольовим іграм притаманні такі якості, як максимальне наближення до реальних життєвих ситуацій, широка самостійність учасників гри, прийняття рішень в умовах творчого змагання. Отже, видатні педагоги та психологи закономірно вважають рольову гру одним із найефективніших методів формування та розвитку навичок спонтанного мовлення. Рольові ігри також сприяють розвитку уяви, виховують такі риси характеру, як упевненість у собі, уміння та бажання спілкуватись у різних обставинах. Методисти радять використовувати рольові ігри при вивченні будь-якої теми як на уроці, так і в позаурочний час.

Методику моделювання ситуацій, де учень виступає в ролі головної діючої особи, було розроблено в Гарварді з метою застосування в бізнес-школах. Навчальний процес, який ґрунтується на грі, уводив студентів в ігрове моделювання виучуваних явищ, надаючи їм нового життєвого досвіду. Рольова гра також дещо подібна до вистави в театрі: її основний зміст складає виконання школярами ролей, заданих певними ситуаціями, які вимагають особливої поведінки та відповідної лексики. Гра забезпечує невимушену обстановку, у якій діти є настільки винахідливими та жвавими, наскільки це можливо. Вони експериментують, використовуючи свої знання про реальний світ, і водночас розвивають здатність взаємодіяти з іншими людьми. Інсценування, драматизація допомагають створити атмосферу, у якій навчальний матеріал активізується, інтерпретується на новому мовному рівні та практично використовується в акті комунікації.

У методичній літературі рольова гра визначається як спонтанна поведінка учнів, їхня реакція на поведінку інших людей, які беруть участь у гіпотетичній ситуації. Рольова гра – це своєрідний навчальний прийом, за якого учень повинен вільно говорити в рамках заданих обставин, виступаючи в ролі одного з учасників іншомовного спілкування. Обов'язковим елементом рольової гри є розв'язання проблемної ситуації, вирішення тієї чи іншої проблеми, що забезпечує максимальну активізацію комунікативної діяльності учнів. Пошук шляхів вирішення поставленого завдання обумовлює природність спілкування. Постановка проблеми й необхідність її розв’язання сприяє розвитку критичного мислення, а необхідність ретельного продумування ситуації, пошуку рішення розвиває логічне мислення, уміння аргументувати й переконувати співрозмовника.

У людській практиці рольова гра виконує такі функції:

розважальну (це основна функція гри – розважити, надихнути, викликати інтерес);

комунікативну (опанування діалектикою спілкування, самореалізація в грі);

терапевтичну (подолання різних труднощів, які виникають в інших видах життєдіяльності);

діагностичну (виявлення відхилень від нормативної поведінки, самопізнання в процесі гри);

корекційну (внесення позитивних змін у структуру особистісних показників);

міжнаціональної комунікації (засвоєння єдиних для всіх людей соціально-культурних цінностей);

соціалізації (включення в систему суспільних відносин, засвоєння соціальних норм).

Ігрові процеси в навчанні загалом вважаються важливим методом збудження інтересу до навчання. Їх потенціал дуже значний, оскільки учень залучається до діяльності, накопичує пізнавальний досвід під час вирішення ігрових завдань. У навчальному процесі з іноземної мови виявляються такі функції рольової гри, як навчальна, мотиваційно-збуджувальна, орієнтуюча, компенсаторна, виховна тощо. Розглянемо сутність перелічених функцій дещо докладніше.