Сторінка
2
зовнішньої температури: чим холодніше, тим більша в'язкість , твердість м'язів, сильніше їх схильність до травм;
добової періодичності у показниках рухливості в суглобах: ранком рухливість звичайно нижча, ніж у день;
віку: найбільшу природну рухливість в суглобах мають діти;
статі: звичайно жінки більш гнучкі, оскільки їхній м'язово-зв'язковий апарат більш еластичний, чим у чоловіків того ж віку.
Види гнучкості
Л.К. Семенова, Б.В. Сермеев, відзначають, що людині властиві дві основні форми рухливості у суглобах: рухливість у активних рухах; рухливість у пасивних рухах.
Між активною і пасивною рухливістю прямого кореляційного зв'язку не виявляється: можна володіти високими показниками пасивної рухливості; невисокої активності і навпаки. Активна рухливість у суглобах має найбільш практичне значення, бо вона в значній мірі реалізується у виконанні фізичних вправ. При пасивній рухливості виявляються резервні можливості збільшення активної рухливості у суглобах.
Пасивна рухливість відповідає анатомічній будові суглоба, індивідуальним особливостям його будові. Вона залежить від еластичності і довжині навколишніх м'язів , зв'язок і суглобних сумок: проявляється за рахунок впливу сил , що знаходяться поза тіла. Пасивна гнучкість генетично зумовлена.
Активна рухливість залежить від тих самих факторів, що і пасивна, а також від сили м'язів навколо суглоба, що здійснюють рухи. Активна гнучкість набувається в процесі занять фізичною культурою і спортом. Як відзначає Б.В. Сермеев, у спортивній діяльності анатомічно можлива рухливість використовується лише на 80 – 95 %.
Активна гнучкість – це здатність самостійно виконувати рухи з великою амплітудою за рахунок сили м'язових груп, що оточують відповідний суглоб.
Пасивна – це здатність досягати найвищої рухомості у суглобах під впливом зовнішніх сил. Показники пасивної гнучкості завжди вищі за показники активної. Їх можна досягти при використанні снарядів, обтяжень, маси тіла партнера тощо. Активна гнучкість реалізується при виконанні різних фізичних вправ і тому вона важливіша, ніж пасивна, яка є відбитком величини резерву для розвитку активної гнучкості.
Розрізняють також анатомічну, гранично можливу рухомість, обмежувачем якої є будова відповідних суглобів. При виконанні звичних рухів людина використовує лише невелику частину гранично можливої рухомості.
По способу проявлення гнучкість розділяється на динамічну і статичну. Перша проявляється в рухах, друга-в позах. Така класифікація дозволяє визначити, як гнучкість здобута за допомогою статичних вправ, буде проявлятися в динамічних.
Гнучкість суттєво змінюється під впливом втоми, при чому показники активної гнучкості – зменшуються, а пасивної – збільшуються.
Існують думки, що у дітей гнучкість більше ніж у дорослих. Але це не завжди так. Розвинути гнучкість у дітей легше, ніж дорослому віці. Активна гнучкість безпосередньо зв'язана з силою м'язів. Але заняття силовими вправами можуть вести до обмеження рухливості у суглобах. Але цей негативний вплив можна здолати: шляхом раціонального поєднання вправ на гнучкість і на силу можна добитися високого ступеня розвитку обох якостей.
Особливості дітей середнього шкільного віку
У різні вікові періоди діти розвиваються нерівномірно, при цьому співвідношення зросту, маси тіла, окружності грудей та інших показників фізичного розвитку весь час змінюється. До 12 років у хлопчиків і до 11 років у дівчаток маса тіла відстає від зросту, а після цього тіло інтенсивніше росте у довжину, ніж прибавляється маса. У хлопчиків 12-14 років і дівчаток 11-13 років темпи приросту окружності грудей починають переважати над збільшенням маси тіла. До 14 років хлопчиків і до 13 років у дівчаток тіло росте переважно у довжину, по досягненні цього віку – інтенсивніше збільшується окружність грудей. Проте школярі однієї вікової групи можуть мати істотні індивідуальні відмінності в фізичному розвитку. Так, за даними П.Н. Гойхмана і О.М. Трофімова, різниця в зрості може досягати 30 см, а у масі до 15 кг.
Гнучкість залежить від віку, статі природних особливостей будови опорно-рухового апарата, тренованості форми суглобів, розтяжності зв'язок, еластичності і в'язкості розтягуваних м'язів, зміни вихідного положення, температури навколишнього середовища, часу доби, попередньої діяльності, ступеня втоми.
Найвищі природні темпи розвитку гнучкості спостерігаються у дітей 9-14 років. У цій віковій категорії робота над розвитком гнучкості вдвічі ефективніша, ніж у старшому. Науковці вважають, що гнучкість розвивається ліпше й досягнуті результати зберігаються довше, якщо вона стає предметом цілеспрямованих вправлянь у 10-11 річному віці. Найпізніший вік, коли можна ще починати розвиток рухомості в суглобах це 13-14 років.
Фізіологічні і морфологічні передумови для поліпшення гнучкості в 10-11 річному віці не повинні робити її розвиток самоціллю. Надмірна рухомість в суглобах несприятливо відбивається на формуванні деяких рухових навичок. Рівень гнучкості також залежить від статі.
У хлопчиків гнучкість розвивається з 7-10 років, в 11-13 років приріст рухливості хребтового стовпа уповільнюється, з 14 років знов починає більш активний приріст.
У дівчат в період від 7-14 років показники рухливості хребетного стовпа при активних рухах збільшується, однак зростання відбувається нерівномірно. У віці від 7-10 років приріст показників відносно невеликий, а від 10-14 років відзначене значне збільшення. Самі високі показники хребетного стовпа у 14-річних дівчаток.
Безперервне, але нерівномірне зростання рухливості в суглобах плечового поясу у школярів відбувається до 12-13 років.
Максимальні показники в виконанні рухів з великою амплітудою школярі середнього фізичного розвитку досягають в 9 років. Потім цей рівень поступово знижується і до 13 років
Рис. 1 - Розвиток гнучкості у школярів середнього розвитку (по Волкову Л.В.)
З 13-14 років спостерігається приріст, а з 14-15 – зниження.
Найбільш активне формування гнучкості у дівчат середнього фізичного розвитку досягає в пубертативний період, а в післяпубертативном періодах – знижується.
У формуванні гнучкості у хлопців шкільного віку середнього фізичного розвитку два основних періоди активізації – з 9-11 років і з 14-16 років.
По темпам приросту, найбільш ефективними періодами для її вдосконалення є вік : 9-10, 10-11, и 14-15 років. Ефективний розвиток гнучкості у дітей підлітків даного рівня фізичного розвитку можливо як в предпубертативний, так і пубертативном періодах.
Засоби розвитку гнучкості
Основні засоби розвитку гнучкості – вправи зі збільшеною амплітудою руху. Вони діляться на три групи: активні, пасивні і змішані. До активних вправ відносяться всі рухи, що виконуються за рахунок скорочування м'язів, які проходять через суглоб (агоністів); до пасивних – вправи, що виконуються за рахунок зовнішніх сил (навантаження, зусиль партнера, власної ваги) або власних зусиль (само захвати). Вправи змішаного типу передбачають рухи, в яких активні зусилля м'язів-агоністів після цього змінюються пасивними (за допомогою партнера чи само захвати) з обов'язковою зміною режиму, переборюю чого на уступаючий. Активні вправи поділяються на силові і махові, вони можуть використовувати як з навантаженням, так і без нього.