Сторінка
1

Педагогічні спостереження як метод дослідження

Під спостереженнями розуміють пряму реєстрацію подій очевидцем. У широкому розумінні будь-яке наукове знання починається зі спостереження – безпосереднього сприйняття живої дійсності. В одних випадках ми спостерігаємо самі, в інших – послуговуємося даними спостережень інших осіб.

На відміну від звичайного, наукове спостереження характеризується тим, що:

1) воно підпорядковане зрозумілій дослідницькій меті та чітко сформульованим завданням;

2) спостереження планується за завчасно обдуманою процедурою.

Тому невипадково одним із найпоширеніших методів педагогічного дослідження, які використовуються на підготовчому його етапі та під час формувального експерименту, є педагогічне спостереження. Цей метод може бути успішно застосований в процесі виконання студентських курсових, дипломних і магістерських робіт.

Процедура будь-якого педагогічного спостереження складається із відповіді на питання: "Що спостерігати?", "Як спостерігати?", "Як зафіксувати спостережене?"

Загальна характеристика педагогічних спостережень

Педагогічне спостереження – це цілеспрямоване планомірне сприйняття й аналіз навчально-виховного процесу та його оцінка на основі заздалегідь розробленого плану. Прикладом педагогічного спостереження є педагогічний аналіз і оцінка уроку фізичної культури або тренувального заняття.

Різновидом педагогічного спостереження є самоспостереження, яке як метод здебільшого використовується в дослідженнях найвищих спортивних досягнень окремих атлетів, що досягли рекордних результатів. Водночас самоспостереження успішно може використовуватись і в масових дослідженнях.

Спостереження – це цілеспрямоване сприйняття подій безпосередньо в момент їхнього протікання. Воно може бути особистим (безпосереднім) або опосередкованим із використанням інформації, отриманої різноманітними технічними засобами спостереження або фіксації наслідків діяльності учасників навчально-виховного процесу чи від інших осіб, які спостерігали цей процес. Основою спостереження є сприйняття як форма чуттєвого відображення об’єктивної реальності.

Чим досвідченіший спостерігач, тим точніше він оцінить хід педагогічного процесу за конкретними, часто ледь помітними проявами. Тембр голосу, порух очей, розширення або звуження зіниць, ледь помітні зміни в спілкуванні з іншими учасниками педагогічного процесу служать підставою для відповідних висновків. Дослідники виробляють спеціальні системи, механізми фіксації психолого-педагогічних явищ за їх зовнішніми проявами.

Готуючись до спостережень варто чітко визначити об’єкт, прийоми реєстрації явищ і фактів, обраних об’єктом спостереження. Об’єктом спостереження можуть бути спеціальні, педагогічні, психологічні, фізичні, технічні, тактичні дії, різні сторони навчально-виховного процесу або діяльності (поведінка вчителя та учнів, взаємовідносини між суб’єктами педагогічного процесу, пізнавальна активність учнів, кількісні показники діяльності, якісні показники навчально-виховного процесу).

Залежно від об’єкта спостереження, його завдань необхідно підготувати відповідні способи реєстрації результатів спостереження. Це можуть бути заздалегідь виготовлені спеціальні протоколи, аудіо і відеоапаратура, вимірювальне приладдя тощо.

Достоїнством спостереження є надання досліднику можливості вивчати предмети в цілому, в природному функціонуванні, реальних зв’язках і проявах водночас, одержати інформацію про деталі навчально-виховного процесу, які не вдається одержати іншими методами дослідження. Ця інформація необхідна для уточнення гіпотези і методики дослідження та педагогічної оцінки фактів, одержаних іншими методами. Наприклад, для пояснення результатів тестування учасників експерименту, хронометрування і анкетування; перевірки ефективності рекомендацій, розроблених дослідником і впроваджених в практику.

Недоліки спостереження як методу наукового дослідження та шляхи їх усунення

Спостереження як метод дослідження не позбавлений недоліків, серед яких найсуттєвішим є суб’єктивізм в оцінці подій та недоступність інформації про мотиви діяльності, емоційний стан чи інші стани учасників експерименту.

Зазначена вище небезпека втратити об’єктивність найбільше притаманна спостереженню за способом "включеного", коли спостерігач стає на позицію тих, кого спостерігає і в середовищі кого діє. Але така зацікавленість разом з тим може бути і перевагою, якщо дослідник тверезо оцінює ситуацію і неухильно дотримується продуманої концепції дослідження.

Суб’єктивний вплив на оцінку того, що відбувається, можливий і в процесі спостереження "збоку". Достовірність і обґрунтованість суджень за враженнями спостерігача, як зазначає В.А. Ядов, досягає лише 0,5 кореляції з даними, одержаними об’єктивними способами. Це пояснюється поблажливістю спостерігача і тенденцією оцінювати ситуацію позитивніше, ніж це відбувається насправді. Можливі випадки і зворотного ефекту: надмірне зниження оцінок певних дій; "помилка усунення", тобто страх перед крайніми судженнями; помилка "контрасту". Остання полягає в тому, що дослідник схильний оцінювати інших за своїми власними рисами характеру. Наприклад, занадто темпераментному здається, що інші люди дуже повільні, занадто розсудливі й мало експресивні. Іншими словами, особисті якості спостерігача суттєво позначаються на його враженнях, і про це не варто забувати.

У дисертаційних дослідженнях цей метод використовується лише в комплексі з іншими методами. Як самостійний метод, він може використовуватися для підготовки курсових, дипломних та магістерських робіт.

Спостереження – це не тільки відображення навчально-виховного процесу, явищ і фактів, що супроводжують його, але і їхня оцінка дослідником, яка зазвичай, робиться відповідно до еталонів, що сформувалися у нього в процесі навчання і набуття практичного досвіду. В зв’язку з цим існує реальна загроза, що зроблені висновки не завжди будуть збігатися з реальною дійсністю.

Зважаючи на ці факти, досліднику необхідно: 1) глибоко розуміти навчально-виховний процес, мати широке професійно-педагогічне мислення, інтуїцію, яка дозволить бачити всі нюанси цього процесу (тренерові, наприклад, складно бачити нюанси уроку, а вчителеві – тренувального заняття). Досвід показує, що уміння спостерігати можна вдосконалювати; 2) розробити методику спостереження, яка передбачає: використання технічних прийомів оцінки явищ, що спостерігаються; багаторазові спостереження; порівняння побаченого з науковими даними та надбаннями практиків; залучення до спостереження інших людей; зіставлення даних спостереження з даними лікарського контролю, самоконтролю, досягненнями учасників дослідження.

Оцінюючи результати дослідження, необхідно враховувати реакцію тих, хто займається і педагога на факт спостереження, оскільки їхня поведінка стає менш природною, що може позначитися на результатах діяльності.

Нарешті, підвищить об’єктивність методу спостереження добре підготовлена процедура фіксації його результатів, яка передбачає умовні позначення і відповідні графи запису в протоколі спостереження для кожного виду дій, що є предметом дослідження.