Сторінка
7

Формування екологічної культури молодших школярів під час вивчення курсу "Я і Україна"

Як зазначають В. Сергеєва та О. Семенюк, крім загальних принципів формування екологічної культури учнів, виділяють ще морально-етичні принципи. До них слід віднести принципи гармонії, любові, «золотої середини» та оптимізму.

Принцип гармонії має проявлятися на всіх рівнях буття: духу, душі й тіла. Гармонію думки, слова та дії визначають три вселенських начала, які лежать в основі нашого світу. Формування екологічної культури має відповідати цьому принципові. Передусім йдеться про вчителів та батьків. Для дітей молодшого шкільного віку саме вони є взірцем для наслідування. А наслідування – прямий шлях до підсвідомості, де й закладені вроджені задатки особистості. Якщо дитина у своєму найближчому оточенні бачитиме високоморальні приклади, то, набувши певних знань та вмінь, шляхом наслідування, гри, пізнавальної діяльності та освіти, вона зможе скоригувати свої потреби. Вчителеві слід постійно пам’ятати, що впливати на інших можна лише через себе. Тобто все, власне, зводиться до одного – як жити самому. Розкриваючи школярам світ природи, знайомлячи їх із потребами довкілля, педагог може відкрити й зміцнити в дитині такі високі моральні якості, як правдивість, доброта, любов, терпіння, милосердя, ініціатива, мужність, турбота, чуйність.

Гармонія взаємодії з природним довкіллям як один із законів загальносвітової необхідності доводить доцільність якнайшвидшого введення дітей у сутність системи «природа – людина – суспільство – природа».

Принцип «золотої середини» працює на цілісність системи. Усвідомити «золоту середину» й відповідно діяти, про яку б справу не йшлося, – головне завдання людини. Спиратися на цей принцип особливо важливо в процесі формування екологічної культури, де будь-які крайнощі у виборі ідеології, у змісті та стратегії навчання, в діяльності можуть зашкодити.

Принцип оптимізму проявляється через пріоритет позитивних дій у процесі розв’язання проблем довкілля, а також через усвідомлення кожною особистістю необхідності збереження природного середовища, своєї реальної активної участі в цьому.

На думку А. Захлєбного, І. Звєрєва, І. Суравегіної та інших, формування екологічної культури школярів – не лише одне з найважливіших завдань сучасного суспільства, але й умова його подальшого виживання. Тому важливе значення має той науковий багаж, фундамент знань, який повинен ввійти в світогляд нового покоління, стати основою його діяльності. Головний зміст екологічної освіти полягає у формуванні мотиваційних основ екологічної свідомості дитини. Екологічні знання дітей мають стати засобами, які входять у практичну діяльність і відповідно її мотивують. Зміст екологічної освіти в початковій школі включає такі компоненти:

система знань про взаємодію суспільства і природи;

система норм і правил ставлення до природи;

вміння і навички із вивчення природи та її охорони;

емоційно-ціннісні екологічні орієнтири.

Процес формування екологічної культури розглядається як важливий напрям у роботі навчальних закладів. При цьому одним із шляхів підвищення його ефективності є використання різних форм та методів роботи, що стимулюють самостійну діяльність дітей.

Зокрема, як зазначають О. Козіна та О. Степанян, до основних форм організації роботи, спрямованих на формування екологічної культури молодших школярів, належать:

екологічні екскурсії та спостереження – «експедиції», які передбачають дослідження найближчої місцевості для формування уявлень про навколишні умови, рельєф, екологічну ситуацію, наявність тварин і рослин. Об’єктом дослідження можуть стати будь-які тіла живої та неживої природи (ґрунти, каміння, вода, гірські породи і т. ін.);

уроки доброти і мислення серед природи, екологічні бесіди з проведенням проміжних зрізів, дозована розповідь на екологічну тематику. Це передбачає міждисциплінарний характер проведення роботи (наприклад, під час вивчення сезонних змін у природі в курсі «Я і Україна»; на уроках позакласного читання при вивченні творів В. Біанкі, О. Копиленка, О. Олеся, М. Пришвіна, О. Копиленка, тощо). Необхідно використовувати в цій галузі реальні можливості різних дисциплін: математика створює умови для розвитку уміння кількісної оцінки стану природних об’єктів, наслідків діяльності людини у довкіллі. Основи здоров’я і фізична культура закріплюють на дієвому рівні елементарні знання дітей про свій організм, охорону здоров’я, здоровий спосіб життя (раціональне харчування, загартування, норми гігієни); трудове навчання розширює знання учнів про практичну роль природних матеріалів в житті людини, різноманітність трудової діяльності, формує уміння бережливого поводження з тілами природи і виробами з них; навчальні предмети гуманітарного циклу сприяють чуттєво-образному доповненню природного образу (художнє освоєння природної дійсності), розвитку ціннісних орієнтацій, оцінних суджень і т. ін.;

3) екологічні гуртки;

4) обговорення і програвання ситуацій (в тому числі морального вибору): «Діти нарвали великий букет конвалій в лісі. Лісник на них розсердився. Чому?», «Діти принесли безпорадне зайченя. Що ти їм скажеш?»;

5) кількісний експеримент, що має універсальне значення: досліди по вимірюванню величин, параметрів, що характеризують екологічні явища, що ілюструють кількісне вираження закономірностей; експериментальне вивчення екологічної технології і т. ін.;

6) екологізація життєвого середовища, яка передбачає задоволення бажання кожної дитини «завести друга» – тварину або рослину (створення зимового саду як найсприйнятливіша форма екологічного дизайну шкільних інтер’єрів);

7) екологічні акції, дні (тижні) екологічної творчості, екологічні свята та конкурси;

8) трудовий десант і ведення «Панорами добрих справ»;

9) зелений і голубий патруль (в початковій школі – в рамках території пришкільної ділянки, яку діти обходять по карті, складеній педагогом, об’єкти, що потребують охорони);

10) клуб дослідників природи, лабораторія юного еколога; складання екологічних карт і стежин; ведення фенологічних календарів природи;

11) відвідування і створення екологічних музеїв, виставок і композицій («Ліс – друг людини», «Рідні простри», «Багатства надр нашої Землі»).

Цілеспрямована робота із формування екологічних уявлень у молодших школярів, починаючи з 1 класу, є основною умовою формування екологічної культури дітей та почуття особистої відповідальності підростаючого покоління за стан навколишньої природи. Ця робота може здійснюватися за допомогою різних методів – способів впливу на свідомість, волю, почуття, поведінку вихованців, метою яких є досягнення певних змін у розвитку якостей школяра, формування його переконань, почуттів, навичок, поведінки та ін.

Розглянемо методи, які використовуються в процесі формування екологічної культури учнів початкової школи.

Пояснення – метод емоційно-словесної дії на вихованця. Використовуючи цей метод, необхідно знати особливості класу і особисті якості кожного учня. Для молодших школярів достатньо елементарних прийомів: «Робити потрібно так», «Всі так роблять» і т. ін. Пояснення використовуються, щоб сформувати чи закріпити нові моральні якості чи форму поведінки; а також для вироблення правильного ставлення дитини до вже зробленого вчинку.