Сторінка
2

Формування мотивації до занять фізичною культурою у молодших школярів

Мотиви відвідування уроків фізкультури у школярів теж різні: ті хто задоволений уроками ходять на них заради свого фізичного розвитку та зміцнення здоров'я, а ті хто не задоволений уроками фізкультури (в основному дівчатка), відвідують їх заради позначки і щоб уникнути неприємностей через прогули.

Мотиви занять фізичною культурою можуть бути пов'язані з процесом діяльності і з її результатом. У першому випадку школяр задовольняє потребу в руховій активності, в отриманні вражень від суперництва (відчуття азарту, радість перемоги). У другому випадку він може прагнути до отримання наступних результатів:

Самовдосконалення (поліпшення статури, розвиток фізичних і психічних якостей, зміцнення здоров'я).

Самовираження і самоствердження (бути не гірше інших, стати привабливих для протилежної статі і т.д.)

Підготовка себе до праці та службі в армії.

Задоволення духовних потреб (через спілкування з товаришами, через почуття приналежності до колективу і т.д.)

Велика роль у розвитку потреби до самостійних занять фізичною культурою належить батькам. Опитування 5000 батьків у різних регіонах країни, проведений А.М. Гендиним і М.І. Сергєєвим, показав, що при високому рівні розуміння батьками ролі фізичної культури в житті дітей 38% останніх охоче виконують ранкову зарядку і фізичні вправи, а при низькому рівні розуміння батьками ролі фізичної культури таких дітей виявилося тільки 16%.

фізична культура молодший школяр

Школярі самостійно або з батьками займаються фізичною культурою, але роблять це епізодично, лише у вихідні дні або під час канікул. Завданням вчителя фізичної культури є зробити ці заняття регулярними. А це може здійснитися тільки в тому випадку, якщо в учнів буде сформована потреба в самостійних систематичних заняттях фізичною культурою або, іншими словами, якщо у них буде сформована звичка до фізичного навантаження, до активної рухової діяльності.

Звичка - це дії і вчинки, виконання яких стало для людини потребою.

Говорячи про роль позитивних звичок, ": Саме переконання тільки тоді робиться елементом характеру, коли переходить в звичку. Звичка і є той процес, за допомогою якого переконання робиться схильністю і думка переходить у справу". Два шляхи виховання звичок: організація життєвого досвіду і переконання, роз'яснення. Перший більш придатний для молодших школярів.

Звички формуються в результаті багаторазового тривалого використання певних дій або форм поведінки. Тому їх вироблення проходить через ряд етапів, кожен з яких повинен бути організаційно забезпечено вчителем фізичної культури.

Перший етап формування позитивного ставлення до фізичної культури. З першого класу вчитель повинен ненав'язливо підкреслювати позитивну роль занять фізичними вправами в розвитку дітей та зміцненні їх здоров'я.

Другий етап - формування у учнів самостійно займатися фізичною культурою. Намір, за визначенням, є внутрішньою підготовкою відстроченого дії або вчинку. Це зафіксована рішенням спрямованість на здійснення мети. На цьому етапі завдання вчителя фізкультури - пробудити в учнів бажання самостійно і регулярно займатися фізичною культурою. Він може припустити школярам щодня виконувати вдома зарядку. Сформувавши в учнів це бажання, вчитель може переходити до наступного етапу.

Третій етап - здійснення школярем наміри самостійно займатися фізичною культурою. Цей етап пов'язаний зі створенням умов для самостійного виконання школярами фізичних вправ. До таких умов відносяться: придбання батьками необхідного спортивного інвентарю, розробка учнями разом з учителем фізкультури режиму дня, в якому знайшлося б місце і для самостійного виконання фізичних вправ; розучування на уроці комплексу вправ, які хлопці будуть виконувати вдома.

Четвертий етап - перетворення бажання школярів самостійно і регулярно займатися фізичними вправами у звичку. У силу вікових психологічних особливостей молодших школярів і підлітків (легка зміна інтересів і бажань, недостатній розвиток наполегливості, цілеспрямованості) регулярне, самостійне виконання ними фізичних вправ представляють значні труднощі. Дитина може 3-4 рази встати раніше і зробити зарядку, але потім це йому набридне і він знайде для себе багато виправдань, які звільнять його від докорів совісті в тому, що він не здійснив задумане (наприклад, "пізно ліг спати, тому проспав, і на зарядку не залишилося часу "і т.д.). При цьому виникають захисні мотивування: "і без зарядки можна стати сильним, он Коля зарядку не робить, а у нього другий розряд з гімнастики".

У зв'язку з цим вчителю необхідно здійснювати низку заходів, які підтримували б сформовані наміри учнів самостійно займатися фізичною культурою.

Враховуючи, що молодші школярі часто виконують завдання не стільки для себе, скільки для інших і що у них швидко втрачається інтерес до виконання будь-якого завдання, якщо вони не бачать на собі зацікавленого погляду батьків або старших братів чи сестер, кращим варіантом на перших порах було б спільне виконання фізичних вправ молодшими школярами і старшими в сім'ї, або необхідно просто присутність старших.

Інтерес учнів до самостійного систематичного виконання фізичних вправ буде стимулюватися і в тому випадку, якщо вчитель забезпечить постійний контроль за тим, виконують школярі будинку фізичні вправи чи ні. Цей контроль іноді виявляється навіть дієвіше, ніж контроль батьків, тому що авторитет вчителя для молодших школярів часто вагоміше слів і умовлянь батьків.

Необхідна умова для створення у учнів інтересу до змісту навчання і до самої навчальної діяльності - можливість проявити до вчення розумову самостійність і ініціативність. Чим активніше методи навчання, тим легше зацікавити ними учнів. Основний засіб виховання стійкого інтересу до навчання - використання таких питань і завдань, вирішення яких вимагає від учнів активної пошукової діяльності.

Велику роль у формуванні інтересу до навчання відіграє створення проблемної ситуації, зіткнення учнів з трудністю, яких вони не можуть дозволити при позиції, наявного у них запасу знань або застосування старих в новій ситуації. Цікава тільки робота, яка вимагає постійної напруги. Легкий матеріал не вимагає розумової напруги, не викликає інтересу. Подолання труднощів у навчальній діяльності - найважливіша умова виникнення інтересу до неї.

Найвищою формою самостійності учнів є виконання ними громадських доручень. Стійкість мотивів суспільної роботи багато в чому залежить від задоволення учнів цією роботою. Чим молодша школяр, тим у великій мірі він знаходить задоволення в корисності своїх справ для всіх, в їх суспільної користі. Для того щоб пробудити і підтримувати інтерес школярів до суспільних доручень, необхідно дотримуватися ряду умов:

Що дається школяреві доручення повинно мати суспільну значимість і доцільність. Учитель повинен показати, що виконується учнями завдання важливо для всього класу, спортивної команди. Так, чергування на уроці фізичної культури забезпечує своєчасне

Даються доручення повинні бути конкретними. Часто, призначення школяра фізоргом в класі носить формальний характер. Учитель повинен роз'яснювати, у чому конкретно полягають функції фізорга.