Сторінка
4

Значення методу моделювання в процесі слухання музики

Педагог закінчує свою думку: «І я вам проспіваю пісню про пташечку». Після цього виконує спочатку фортепіанний супровід пісні М. Раухвергера «Пташечка», щоб діти відчули зображальний характер музики, а тоді всю пісню. Загалом музичні вступ і завершення пісні з репертуару молодших дітей часто мають зображальний характер. Короткі пояснення педагога, тут же супроводжувані музичними прикладами, допомагають дітям відчути художній образ. Ось кілька таких прикладів.

Пояснення педагога, оперті на наочні музичні приклади, привертають увагу малюків до особливостей фортепіанного викладу, що відтворює образи півника, пташечки, маленького барабанщика.

В роботі з дітьми бесіди мають більш розгорнутий характер, увага звертається на розвиток художнього образу, пояснюється виражальне призначення музичних засобів. Розглянемо для прикладу п’єсу П. Чайковського «Камаринська». Вона побудована на народній мелодії, викладеній у формі варіацій. Кожна варіація по-своєму змінює мелодію, і діти мають можливість сприймати ці виражальні особливості. П'єса дуже образно і яскраво передає характер молодецького російського танцю, який поступово розвивається і, ніби обриваючись, закінчується. Наростає, а потім знижується сила звучання. Тому в бесіді педагог може відзначити музикальні відтінки та пояснити виражальне значення їх. Дітям розповідають, що танець починається легкими, витонченими рухами, які стають дедалі ширшими, швидкішими. Раптово звучання стихає, наче танцюрист сповільнює рухи і завершує танець. У бесіді можна підкреслити зображальний характер музики, яка передає звучання народних інструментів. У першій варіації грають на дудочці, в другій до неї долучається балалайка, а далі гармошка.

Бесіда супроводжується програванням окремих варіацій, музичних фраз. Діти сприймають музичну форму в розвитку, починають відчувати і розуміти «музичну мову».

У словесних настановах педагог неодноразово (за допомогою образної, короткої розповіді чи виразно прочитаного вірша) підкреслює зв'язок музики з тими явищами життя, які в ній відображені.

Використання наочних прийомів для активізації музичного сприйняття залежить від джерела додаткової інформації про музику. Якщо це літературний твір (вірші, цитати з поетичного тексту пісні, з оповідання, загадка, приказка) чи фрагмент виконуваного твору (згадаймо музичний вступ до пісень «Півник», «Пташечка»), то можна говорити про застосування наочно-слухових прийомів. Ці прийоми звернені до слуху дитини. Наочність розуміється як метод пізнання музики. Живе споглядання не обов'язково зорове. Цитати музичні та літературні, спрямовані на підкреслення якихось характерних особливостей музики, дуже цінні для розвитку музичного сприйняття. Корисно також використовувати грамзаписи. Слід зазначити, що безпосереднє спілкування з виконавцем полегшує дитині сприймання. Але й слухання музики в грамзапису має свої переваги. Якщо діти кілька разів прослухають у виконанні педагога яку-небудь п'єсу, то, почувши її потім в оркестровому викладі, дістануть додаткові наочні уявлення, які розширять їхній кругозір і помітно збагатять.

Допоможуть сприйняттю музичних творів також живописні ілюстрації, художні іграшки, посібники, тобто наочно-зорові прийоми.

В методиці роботи з меншими дітьми широко застосовуються художні іграшки, вони «рухаються», «розмовляють» з дітьми, беруть участь у різних подіях. Виходять мовби маленькі театралізовані вистави, в процесі яких діти слухають музику. Книжкові ілюстрації, естампи частіше використовуються в роботі зі старшими дітьми. Поетичні картини природи, праця людини, суспільні події, передані засобами образотворчого й музичного мистецтва доповнюють дитячі уявлення. Можуть бути використані і різні методичні посібники, що активізують музичне сприймання, на приклад невеличкі листівки, на яких намальовані діти в танку чи в колоні (слухаючи танець чи марш, діти показують листівку з умовним позначенням), хлопчик, що біжить, і чоловік, який поволі ступає (сприймаючи дво – чи тричастинну форму п'єси, для якої характерна зміна темпу, діти відзначають початок кожної частини відповідним зображенням на фланелеграфі).

Можна орієнтуватися і на м'язово-рухові відчуття дітей з метою формування наочних уявлень про деякі музичні явища. Слухаючи музику веселого чи спокійного характеру, можна використати рухи з паличками, прапорцями, кубиками. Пропонуючи дітям розрізнити частини, фрази творів, високий, середній, низький регістри, ритмічні особливості, можна також використати різні рухові елементи: постукування, плескання в долоні, піднімання, опускання рук тощо.

Слухання одних і тих самих пісень, п'єс треба багато разів повторювати, передбачаючи таку методику, щоб кожен раз дитина раділа, дізнавалась про них щось нове.

Перше ознайомлення з музикою передбачає цілісне сприймання, осмислення її загального настрою. Тому важливо виразно виконати твір в цілому, дати коротку характеристику змісту, відзначити найяскравіші його особливості.

При повторному прослухуванні увага дітей (особливо старшого віку) привертається не лише до художнього втілення загального задуму, а й до окремих засобів музичної виражальності. На кожному занятті ставляться нові завдання, що активізують дитяче сприйняття.

Розвиток у молодших школярів навичок музичного сприймання за допомогою методу моделювання

У процесі ознайомлення з твором у слухача складається загальне перцептивно-емоційне враження від сприйнятого. Дослідження психологів (О. Леонтьев, Б. Теплов) показали, що вже на стадії безпосереднього сприймання музики, тобто на етапі емоційного реагування, у дітей спостерігається активна діяльність, що виявлена в реакціях і відповідях слухачів. Тому на цьому етапі важливим с формування у дітей навички розрізнення емоційних настроїв твору, за допомогою якої вони зможуть свідомо фіксувати почуття, настрої та «перекладати» їх на вербальну мову (тобто, мову слів).

Формування навички розрізнення настроїв музичного твору передбачає орієнтування дітей у світі естетичних емоцій. тому поетапне освоения дітьми естетичних модальностей (сумно, радісно, весело, поетично, святково, піднесено та ін.) с важливою складового сприйняття музики та інших видів мистецтва – поезії, живопису.

Цю роботу необхідно починати вже з перших уроків. До того ж програма з музики для 1 класу дає змогу залучати дітей до музичної діяльності, спрямовувати їхнє музично-естетичне виховання. Так, тема І чверті – «Які почуття передає музика» – розкриває емоційний зміст музики, характер різноманітних жанрів.

У роботі доцільно застосовувати методичний прийом «Створи образ», коли дітям пропонується створення коротких оповідань до певної музичної теми. Розповіді учнів будуються на власних спостереженнях за змінами настрою в різних життєвих обставинах, за особливостями емоційного стану, викликаного музикою.

Слухаючи учнів, вчитель може, наприклад, запропонувати дітям розповісти про кішку – злу, хитру, хвору тощо. Ілюстративним матеріалом до цих бесід можуть бути музичні твори – російська народна пісня «Ходит Васька серенький», пісня Т. Попатенка «Кошеня і цуценя», тема Кішки із симфонічної казки С. Прокоф'єва «Петрик та Вовк».