Сторінка
5

Значення методу моделювання в процесі слухання музики

Створення словесних описів сприймання емоційних настроїв твору потребує збагачення та розширення у школярів запасу слів.

Детальніше ознайомити зі світом естетичних емоцій слід на уроках, присвячених одному з визначених настроїв. На них доцільно створювати умови для одночасного сприймання учнями творів різних пилі в мистецтва – музики та образотворчого мистецтва, музики і літератури. Корисним с завдання на передачу загального настрою музичного або літературного тексту, а також тих чи інших рис характеру персонажу засобами живопису – малюнками, ліпленням. Запитуючи: «Які кольори, на вашу думку, відповідають радості, суму, горю. ялу. урочистості?». «Чим відрізняються кольори «доброти» і «зла» тощо, звертаємо увагу дітей на зв'язок кольору і засобів художньої виразності з музичним образом.

Використання комплексного прийому з умовною назвою «Книжка – картинка – музика» під час проведения уроків настроїв диктує необхідність добору літературних, музичних та художніх творів відповідно до настрою. запропонованого темою уроку.

Наприклад, урок «Радісно» можна почати з читання вірша Л. Глібова «Веснянка». Мста такого читання – дати поштовх виникненню радісного настрою. па якому можливо засвоїти радість як естетичну емоцію. Від того, як прочитає вірш учитель, залежить – створиться атмосфера, настрій або ні.

Під час бесіди з дітьми педагогу треба дізнатися, який настрій викликав вірні, в яких кольорах його можна передати, відтворити па малюнках, знайти на фортепіано звукові сполучення, які б нагадували ці малюнки, настрій прочитаного вірша.

Доцільно показати твори образотворчого мистецтва, тематично близькі віршу «Веснянка» – «Весняний день» Ф. Манайла, «Перша зелень. Травень» І. Левітана, «Травневе сонце» Ю. Мехоффера та інші. Порівнюючи їх зі своїми малюнками, школярі знаходить ті ж кольори.

Для слухання можна рекомендувати: «Ранок», «Навесні» Е. Гріга. «Весна» – Концерт № 1 – частина 1 із циклу Концертів для скрипки з оркестром «Пори року» А.Вівальді, «Пролісок» («Квітень») – «Пори року» П. Чайковського.

Втілення радісного настрою – загальна ідея наведених творів різних видів мистецтва, кожний з яких виражає його за допомогою специфічних для нього засобів. В поезії – це дієслівні конструкції, метафори, то відображають рух («Весна прийшла». «Кричать дівчатка й хлопчики», «Все ожило»); в музиці – танцювальний ритм, радісне співпереживання автором того, що відбувається в природі: в образотворчому мистецтві – світлі, прозорі, теплі барви, присутність відчуття радості, захопленості, милування навколишньою красою.

Яскрава виразність віршів та картин допомагають дітям відчути настрій, втілений у музичному творі. До того ж, використання різних видів мистецтва дає можливість показати органічне злиття музики з реальними життєвими подіями. Під час бесіди діти з'ясовують, що навесні людям стає веселіше, бо яскравіше світить сонце, теплішає, відбуваються свята (зустріч весни, 8 Березня, Великдень та ін.), багато співають, танцюють. Музика на святах весела, радісна, дзвінка, як і сама весна.

Проведення вчителем уроків настроїв («Сумно», «Радісно», «Святково», «Поетично» тощо) значно посилить чутливість учнів, сформує вміння розрізняти відтінки почуттів, переданих у художніх і, зокрема, музичних творах, розширить емоційно-естетичний досвід.

Емоційне реагування дитини па твір с тільки первинним і необхідним станом процесу сприймання. Важливо, щоб школярі вміли сприйняти не тільки емоційність твору, але і його образність, розвиток, сюжет. побудову, форму. Тому сприймання дітей необхідно спрямувати па інтонаційну, емоційно-смислову суть музичної форми.

Музична фраза, мелодія, п'єса, навіть великий твір виростають з однієї, двох або кількох «зернин». У «зерні-інтонації» міститься зародок мелодії, ритму та інших елементів музичної мови, головне ж – характер музики. Властивістю музики є її часовий, плинний характер, і безпосереднє сприймання триває лише стільки, скільки звучить твір. Тому юні слухачі мають виділити найзначиміші інтонаційні елементи музики і пов'язати їх у певну логічну лінію. «Первинні інтонаційні комплекси» вони легко виявляють під час слухання музичного твору, який викликає в свідомості коло емоцій, дитина отримує можливість «розшифрувати» об'єктивний зміст твору.

Прийоми цієї роботи слід базувати на глибокій спорідненості музичної та мовної інтонацій, па близькості їх функцій. Навчившись виявляти в поетично-мовному струмені смисловий та емоційний початок, настрій, характерологічні компоненти змісту, диференціювати словесний та звуковий матеріал мовлення, дитина здатна опанувати вмінням розрізняти будь-які інші звукові компоненти, наприклад, динаміку, висоту, тембр тощо.

Для опанування дітьми павичкою спостереження за інтонаційно-логічним розвитком можна проводити таку роботу:

а) інтонаційні «вправи»;

б) інтонування речень, виявлення у них основної інтонації;

в) гра «пишемо музику»:

г) демонстрування єдності інтонаційних особливостей різних художніх втілень явищ природи, навколишнього сні ту, образів тощо.

На початку цієї роботи можна нагадати дітям, що в житті зустрічаються різні настрої, почуття, характери. Розповісти про них чи визначити їх можна тільки за допомогою виразної мови. Запитати дітей: «Ви веселі?», «Ви задумливі?». «Ви бадьорі?», «Ви ласкаві?», відповідно до змісту питання змінюючи інтонаційне забарвлення. Учні повинні також в цьому настрої відповісти. Можна навмисно ставити питання з неправильною інтонацією для того, щоб діти зрозуміли її важливість для передачі змісту.

Пояснюючи учням термін «основна інтонація», важливо звернути увагу на те, що інтонація – маленька частка музики, в якій виявляється її характер. Коли ми чуємо таку інтонацію, то вже знаємо, яку музику можна з неї «виростити». Дітям можна запропонувати «стати композиторами». Прослухавши ряд інтонацій, учні мають сказати, яку за характером музику можна написати на їх основі. Як приклади вчителю доцільно підбирати невеличкі фрази, що відрізняються за характером та жанровою належністю (пісенні, танцювальні, маршові).

Наприклад:

Доповнюючи це завдання, можна запропонувати декілька рядків з різних віршів, зокрема, визначити, які з них за характером відповідають більше до кожної із запропонованих музичних інтонацій.

Наприклад:

1) Женчичок-бренчичок вилітає,

високо ніженьку підіймає.

2) Баю, баю, баю, бай.

Не лягай, мале, на край – …

3) Гей, малята, гей, малята.

Станьмо в ряд, станьмо в ряд.

4) Тупу-тупу ногами.

Сколю тебе рогами.

5) Я біжу, біжу по гаю,

Я метелика спіймаю.

З метою пізнання єдності інтонаційних особливостей різних художніх втілень однакових явищ природи, навколишнього світу, образів тощо дітям корисно запропонувати різні типи завдань: знаходження образно-поетичної єдності основних інтонацій різних художніх творі, що поєднані за будь-якими загальними ознаками (сюжет, жанр тощо).