Сторінка
6

Значення методу моделювання в процесі слухання музики

Співставляючи задуми творів музики, літератури та образотворчого мистецтва, близькі за задумом, але різні за образним вирішенням, діти вчаться знаходити не тільки сюжетні, а й внутрішні емоційно-інтонаційні зв'язки, дізнаються про значення виражальних засобів.

Формування наступного компонента навички спостереження за інтонаційно-логічним розвитком твору – стеження за розвитком основних інтонацій – передбачає створення таких умов сприймання музики, за яких діти могли б найуважніше прослуховувати, спостерігати й оцінювати процес динамічного розвитку музичного образу.

Для систематизації емоційних станів, що виникли в процесі сприймання музики, доцільним є створення учнями графічної схеми розвитку основних інтонацій твору, яка є з одного боку, схемою емоційно-образного розвитку музики, що сприйнята візуально, а з іншого – відображенням процесу мислення учня.

В основі графічного зображення мас бути використання ппзпаченпх спільно з дітьми моделей, які дають змогу фіксувати різні ознаки емоційного переживання музики (наприклад, позитивна або негативна ознака): колір олівця та напрям лінії вгору чи вниз: різні засоби виражений – регістр (положення лінії), динаміка (натиск олівця), темп (характер руху), звуковисотна лінія мелодії (напрям лінії), ритмічна пульсація, акцепти, загальні особливості часової організації музичного звучання (форма). Потім можна запропонувати їм такі завдання: а) дописати вже почату вчителем графічну схему інтонаційного розвитку твору; б) в неповно складену схему вписати лапки, яких не вистачає; в) виділити в схемі твору провідні інтонації (обнести їх), описати їх розвиток та засоби вираження.

Пропонуючи учням твір для слухання, вчитель звертає увагу на записану ним графічну модель розвитку емоційно-виражальних компонентів образного змісту. Слухаючи цей твір, діти стежать за розвитком основних інтонацій, за змінами емоційних настроїв за графічною моделлю. Вчитель пояснює всі зміни настрою музики, посилаючись на графічне зображення, що полегшує сприймання школярів, а також дозволяє їм наочно простежити розвиток музичних інтонацій твору, тобто художнього образу.

Схема стане основою подальших роздумів школярів над змістом твору. Таким чином, графічна схема розпитку твору є важливим засобом активізації уваги дітей у процесі сприймання музики. Володіння дітьми навичками розрізнення емоційних настроїв твору та спостереження за його інтонаційно-логічним розвитком сприяє формуванню у школярів оцінних вражень від музики, забезпечує естетичне сприймання.

Вплив різних видів музичної діяльності на слухове сприймання в молодших школярів

Музика – мистецтво, що впливає, в основному, на почуття, емоції людини. Вона може примусити сумувати чи радіти, тривожитися чи торжествувати. Музика здатна надихнути людей чи заспокоїти їх.

Музика може сприяти тому, щоб діти полюбили природу, а образи й картини природи, відображені в музиці, допоможуть викликати до неї інтерес Враження, що виникають у дітей під час слухання музики, можуть стати одним із джерел їхньої самостійної художньої діяльності, ігор та розваг.

Музичне виховання молодших школярів буде успішнішим, якщо батьки знають дитячі пісні, можуть виконати їх та розучити з дітьми. Такі українські народні пісні, як: «Ой єсть в лісі калина», «Женчичок-бренчичок», «Грицю, Грицю, до роботи» цікаві, доступні і можуть бути інсценовані (мелодію може нагадати вчитель).

Як правило, старший показує, а дитина повторює рухи. Але методом наслідування обмежуватися не варто. Набувши досвіду в подібних заняттях, дитина зможе обрати переконливіший варіант рухів (елементів танцю) з кількох запропонованих їй, а згодом знайти власний вдалий варіант інсценування.

Імпровізація музично-ритмічних рухів сприяє розвиткові почуття ритму, емоційності, творчих здібностей школярів, вихованню інтересу до фольклору. Крім того, перевтілюючись у певні образи і діючи певною мірою самостійно, нерішучі діти поступово стають більш сміливими, упевненими в собі. Інсценування ефективніше, якщо участь беруть кілька дітей. З інсценованою піснею діти можуть виступити на концерті у школі, на сімейних святах, і це принесе їм і присутнім велике задоволення.

Після денних пригод приємно почути неквапливу, наспівну музику. Не завжди діти відразу ж засинають, іноді вони просять когось із дорослих розповісти їм казочку. А як добре, коли після казки дитина чує ласкавий голос мами, котра співає їй колискову пісеньку. Ніжна мелодія, яка передає образ пухнастого котика, що м'яко ступає по кімнаті й тихо муркоче, створює спокійний, утихомирений настрій. Знайте, милі мами: ваш голос незамінний для дитини.

Колискові пісні може наспівувати і дитина, заколисуючи молодшого братика чи сестричку.

Творчі здібності розвиваються не тільки в ритмічних і танцювальних рухах, а й у різних видах музичної діяльності. Дуже корисні співацькі імпровізації. Спостерігаючи за дітьми, можна помітити, що деякі з них, особливо дівчатка, під час ігор часто наспівують: коли заколисують ляльку, грають в «артистів» і т. д. Ці наспіви і є своєрідними імпровізаціями.

Проте створити пісеньку буває нелегко. У цьому допоможуть ігрові ситуації, в яких діти імітують знайомі звуки, як-от дзвоники (дінь-ділінь), голоси птахів (ку-ку-ріку, кудах-тах-тах) тощо.

Одним з доступних і цікавих видів співацької імпровізації є музичні діалоги. Наприклад, мама проспівує: «Як тебе звуть?» Дівчинка відповідає (співає): «Марина».

Імпровізувати різні мелодії можна і на дитячих музичних інструментах (ксилофоні, металофоні) – до речі, це легше для деяких дітей, ніж співати. Гра на дитячих музичних інструментах особливо корисна для тих дітей, в яких ще не налагодилась координація слуху з голосом (уточнити це можна в учителя музики). У грі на музичних інструментах таким дітям легше виявити свою активність. Можливо, у перших спробах дитина не зможе обійтися без допомоги дорослого (треба стежити, щоб молоточки вона не брала в кулачок і не вдаряла ними надто сильно). Упевненість і самостійність з'являться тоді, коли дитина набуде певного досвіду у виконанні музичних завдань, відчує, що створює щось нове, незвичайне.

Використання інструментів допомагає розвинути природжені здібності й стимулює інтерес до інструментальної музики. Для багатьох дітей гра на інструменті допомагає вираженню їхніх почуттів ефективніше, ніж спів. Це засіб як індивідуального музичного розвитку, так і формування соціальних стосунків між дітьми.

Ця діяльність відкриває перед дитиною новий світ звуків та їхніх співвідношень. У дітей розвивається сприйнятливість до якості звуків, обізнаність у ладотональних відношеннях, виразність у грі на найпростіших інструментах. Оскільки це відбувається часто у формі гри, то дитина добре засвоює виражальне значення звуків.

Гра на інструменті допомагає дітям розрізняти звуки в їхніх висотних та ритмічних співвідношеннях і в тембровому забарвленні. Малята засвоюють різне спрямування мелодії (вгору – вниз), користуючись підібраними за висотою дзвіночками, відтворюють різноманітні ритми, прислухаючись до різних ритмічних сполучень, розрізняють дзвінкий тембр трикутників і мелодійні звуки дзвіночків. У роботі з дітьми застосовуються й ударні, й мелодичні інструменти, але їхня роль дещо відмінна. Судячи з рекомендацій авторів щодо використання перших, їхні функції в музичному розвитку дітей обмежені. Це скоріше шумове оформлення ігор. Наприклад, діти відбивають ритм галопу коня, застосовуючи різні дерев'яні й кокосові кубики; одягають дзвіночки на шию, ноги й руки, наслідуючи рухи поні; використовують ящички з піском, щоб відтворити рух хвиль або стукіт коліс поїзда тощо. Мелодичні інструменти дають можливість виконувати вже чисто музичні завдання. Діти програють мелодії поспівок, вступи до пісень та їхні кінцівки, підігрують собі, наспівуючи різні інтонації, відтворюють звуки мажорного і мінорного тризвуків, імпровізують свої власні мелодії.