Сторінка
10
На констатуючому етапі експерименту нами проведено анкетування 124 школярів, аналіз відповідей про організацію вільного часу учнів показав, що більшість дітей (35,2%) віддає перевагу перегляду телепередач, 22,3% – комп’ютерними іграм, 18,2% – читанню книг, тобто тим видам діяльності, які несприятливо впливають на організм, викликаючи систематичну напругу.
Результати досліджень показали, що обсяг рухової активності у 65,1% опитаних дітей складає 4–5 голини на тиждень і є недостатнім для дітей молодшого шкільного віку. Для підтримки на належному рівні всіх фізичних якостей необхідно 5–6 годин на тиждень, а для їхнього розвитку – 8–10 годин на тиждень.
Разом з тим, школа не в змозі самостійно забезпечити необхідну рухову активність молодших школярів, тому виникає проблема фізичного виховання у сім’ї. Соціологічне дослідження, проведене серед батьків учнів молодшого шкільного віку, дало такі наслідки. Більшість опитаних батьків (80,3%) визнають провідну роль сім’ї у збереженні, зміцненні здоров'я фізичного розвитку дітей. Далі вказують на школу та органи охорони здоров'я.
У процесі дослідно-експериментальної роботи враховувалась, що сім’я, родина є вищим людським феноменом, суспільною інституцією виховання. Тому для дитини, що формується сім’я не може бути першоосновою. Педагогічна цінність цього фактору вбачається перш за все в тому, що кожна людина унікальна індивідуальність, і саме сім’я у спромозі її благовійно оберігати, розвивати, сприймати її як святість.
Набутий емпіричний матеріал дозволяє стверджувати, що ознакою нинішнього часу є те, що в системі стимулюючих засобів сімейно – родинного виховання відчутною є недостатня орієнтація на орієнтацію фізкультурно-оздоровчої діяльності в умовах сім’ї.
Між тим передовий досвід підтверджує, що сім’я відіграє вирішальну роль закріпленні знань з основ здорового способу життя та переходу її у стійке переконання, вироблення вмінь та навичок.
Експериментальна робота переконує, що особистий приклад батьків – це найкращий засіб залучення дітей до систематичних занять фізкультурою. Це визначає 76,9% респондентів, одночасно 8,8% – не погоджується з цим твердженням. У числі опитаних батьків 10,9% систематично займається фізичною культурою, 28,1% нерегулярно, 45,6% займається фізичною культурою і 9,4% респондентів не займається фізичною культурою.
Дослідження показало, що ставлення до фізичної культури та спорту значно за ставлення до фізичної культури та спорту значно залежить від інвентарю, який є сім’ях. Аналіз відповідей показав, що практично в усіх сім’ях є спортивний інвентар. Виняток складають лише 4,51% опитаних сімей. Найчастіше зустрічається такий інвентар лижі (60,6%), ковзани (50,06%), гантелі (56,06%), велосипед (65,15%), ракетки для гри в теніс (63,63%), інвентар для гри в бадмінтон (69,69%). Дещо менш розповсюджений такий спортивний інвентар: штанга (22, 73%), тир (28,18%), туристичні спорядження (16,66%), м’ячі (81,18%). Не менш, розповсюдженні тренажери (3,03%), перекладена (3,03%), експандери (1,51%), скейти (1,51%).
Цікавим є той факт, що у сім’ях, де батьки мають вищу освіту, кількість інвентарю значно більша й різноманітніша. Наприклад, у чоловіків із середньою освітою кількість інвентарю знаходиться в межах 6 найменувань, тоді як із вищою освітою – 14.
Отже, кількість спортивного інвентарю в сім’ях достатня та різноманітна. Лише мізерний відсоток батьків не купує дітям спортивне обладнання, за даними анкетування можна зробити висновок, що за належної організації в сім’ї є умови для самостійних занять фізичними вправами.
У зв’язку з цим ми розробили для батьків педагогічні поради щодо організації і використання домашнього фізкультурного майданчика, як фізкультурно-оздоровчого засобу для фізичного вдосконалення дитини див. Додаток 9).
При свідомому та активному сприянні батьків заняття фізичними вправами можуть перерости у природну потребу кожної дитини. Разом з тим батьки повинні це усвідомити. Тут велика роль відводиться школі, яка усіма доступними їй засобами повинна переконати батьків, що майбутнє щастя, здоров'я, життєдіяльність та життєстійкість дітей багато в чому залежить від їх повноцінного фізичного розвитку і фізичного виховання.
Загальновідомо, що головна роль в системі національного в цілому фізичного виховання зокрема, належить школі і родині, де в поєднанні виховного впливу на учнів вони органічно взаємопов’язані шкільною позакласною і позашкільною роботою, тобто об’єднанні спільною діяльністю. Спільна означає «та, що здійснюється з ким – несуть». Діяльність – це «заняття, праця». Відповідно, спільна діяльність означає взаємодію, що спрямовану на гармонійне виховання особистості дитини.
Зміст і шляхи взаємодії родини та школи в організації фізкультурно-оздоровчої діяльності молодших школярів
Для того щоб підвищити рівень рухової активності молодшого школяра в умовах школи, ми у своєму дослідженні використовували такі форми, як: комплекс дитячих спортивних змагань «Старти здоров'я», веселі рухові перерви, фізкультхвилинки.
Дослідно – експериментальна робота переконує, що проведення в школі І ступеня такі заходи за участю сім’ї – родини забезпечує формування у батьків активної мотивації для досягнення фізичної досконалості дитини на кожному віковому етапі її розвитку, а у дітей почуття відповідальності за результатами своєї фізичної підготовленості і, як наслідок, систематичні заняття дітей фізичною культурою і спортом ставали бажаними і схвалювались родинами.
Отримані в результаті дослідження дані свідчать про те, що дитячі спортивні змагання «Старти здоров'я», в зв’язку з участю в них всіх учнів класу відрізняються від інших видів спортивних змагань своєю доступністю, спортивно – ігровим характером, а також комплексним впливом на фізичне, інтелектуальне, естетичне і моральне виховання школярів.
Окрім того в процесі підготовки до змагань і участі в них створюються сприятливі умови щодо формування ділових взаємовідносин у системі «родина – вчитель – учень» з метою зміцнення здоров'я дітей, що опирається на активну участь батьків не лише в оцінюванні фізичних потреб і можливостей своєї дитини, але й у конкретній цілеспрямованій корекції стану організму дитини засобами фізичної культури та зближенню дітей з батьками.
У нашому дослідженні вкінці навчального семестру підсумкові змагання проводить у вигляді матчевих зустрічей у відповідності з розробленою ними програмою, яка включала: мету, місце проведення та учасників і програму змагань.
Специфічною особливістю розробленої нами програми «Старти здоров'я» стало включення в систему традиційних учнівських змагань серії естафет «Моя спортивна родина». Їх суть полягала в тому, що змагаючись родинами діти отримували велике емоційне задоволення від співучасті у змаганнях дорослих, і що особливо найавторітетніших і душею близькими їм людей, а члени родини – активно долучались до шкільної фізкультурно-оздоровчої роботи, мали побачити фізичний стан своєї дитини у порівнянні з однолітками та зробити для себе необхідні висновки.