Сторінка
9

Фізичне виховання молодших школярів у напрямку родина-школа

Організація і методика дослідження

При організації дослідження ми керувалися вимогами, які докладно висвітлені в спеціальній літературі[]. Ці вимоги насамперед полягають у виборі об’єкта, предмета дослідження і проведені експерименту, як найвищого засобу наукового пізнання.

Обстеженням були охоплені: ЗОШ №7 м. Тернопіль і Литвинівська ЗОШ І – ІІІ ст. Врахувався також кращий досвід учителів – практиків України, опублікований у науково – методичній літературі, який містить цікаві підходи щодо розв’язання і вдосконалення проблем фізичного виховання молодших школярів у взаємодії сім’ї і школи.

Метою нашого дослідження було: розробити зміст і ефективні шляхи взаємодії родини і школи, які б максимально сприяли результативній співпраці родини і школи в організації фізкультурно – оздоровчої діяльності молодших школярів.

Дослідження проводилось у три етапи.

На першому констатуючому ми здійснили аналіз психолого-педагогічної і методичної літератури з даної проблеми, узагальнити досвіт родинно – шкільного фізичного виховання дітей, а саме: проаналізувати календарно – тематичні плани виховної роботи з батьківською громадськістю вчителів початкових класів; тематику метод об’єднань і педагогічних семінарів з фізичного виховання; тематику педагогічних семінарів з фізичного виховання; тематику педагогічних лекторіїв, консультативних пунктів для батьків; провели бесіду з учнями і членами їх родини.

Другий формуючий етап був спрямований на розробку змісту і шляхів педагогічної взаємодії родини і школи в напрямку визначення, був спрямований на розробку змісту і шляхів педагогічної взаємодії родини і школи в напрямку визначення умов їх оптимального застосування. Для дослідно – експериментальної роботи був визначений експереметальний 3‑А клас ЗОШ №7 м. Тернополя, що нараховував 29 учнів, старший вчитель О. Шкатлупа, а в якості контрольного 3 – В цієї ж школи в якому 23 учні, вчитель С. Корнак.

Проведення формуючого експерименту (з фіксацією констатуючого і підсумкового зрізів) дало можливість довести ефективність запропонованих нами змісту, форм і методів взаємодії родини і школи у фізичному вихованні молодших школярів.

На третьому підсумковому етапі – аналізувалися та узагальнювались одержані в процесі дослідно-експериментальної роботи результати досліджень, які знайшли своє втілення у розроблених нами методичних матеріалах, оформлялися на науково – практичній студентській конференції.

Для розв’язання поставлених нами завдань ми застосували таку методику, а саме:

1. Аналіз і узагальнення наукового – методичної літератури та нормативної документації. Цей метод використовувався на всіх етапах досліджень з метою обробки і аналізу даних літератури.

2. Теоретичний аналіз і синтез і синтез ми застосовували на етапі визначення мети, предмету, завдань дослідження, уточнення функціональної ролі взаємодії родини і школи у фізичному вихованні молодших школярів, та при обробці даних результатів проведеного експерименту.

У роботі були використані такі методи досліджень:

1. Педагогічний експеримент.

2. Опитування (бесіда, анкетування, інтерв’ювання).

3. Педагогічне спостереження.

4. Педагогічне тестування.

5. Аналіз шкільної документації.

6. Узагальнення незалежних характеристик.

7. Антропометричні вимірювання.

8. Статистичний аналіз експериментальних даних.

Педагогічний експеримент проводився у відповідності до загальноприйнятих норм та поставлених завдань.

Метод анкетування використовувався з метою отримання інформації з окремих проблем дослідження.

Метод спостереження був використаний для контролю педагогічних явищ і процесів, що досліджувались у природних умовах.

Педагогічне тестування було застосоване для визначення рівня фізичної підготовленості школярів за допомогою таких контрольних вправ :

* швидкість (біг 30 м)

* гнучкість (нахил тулуба вперед з положенням сидячи);

* спритність (човниковий біг 4х9);

* сила (кількість згинання і розгинання рук в упорі лежачи на підлозі);

* витривалість (біг на 1000 м);

* швидкістю – силові якості (стрибок в довжину з місця).

Результати тестувань заносились у індивідуальну карточку учня.

Аналіз шкільної документації використовувався на діагностичному етапі, для отримання інформації про стан проблеми, що вивчається в змогу узагальнити відомості щодо дійсного стану організації фізкультурно-оздоровчої діяльності молодшого школяра в школі і в родині.

Метод оцінки компетентних суддів (класоводи, вчителі фізкультури, шкільні медпрацівники, члени родини, організатори виховної роботи в школі) застосовувався для достовірності і об’єктивності отриманих результатів дослідження.

Астрометричні вимірювання проводились у певній послідовності.

· Ріст визначали за допомогою ростоміра. Обстежуваного ставили спиною до стінки з ростоміром так, щоб він торкався стінки трьома точками: п’ятами, сідницями і лопатками. Голову учень тримав прямо, щоб козелок вуха був на одній прямій із зовнішнім кутом ока. Планшетку опускали до верхівки голови.

· Зважували школяра без верхнього одягу за допомогою медичної ваги. Вагу визначали в кілограмах та грамах.

· Для визначення ЧСС – обстежуваного садили на стільці і в стані спокою підраховували частоту пульсу за хвилину на променевій артерії в ділянці променево-зап’ясткового суглоба. Кількість ударів порівнювали з нормативними скороченнями серця дитини певного віку.

Фізичними навантаженнями для обстеження слугували 20 присідань протягом 30 секунд. Після цього визначали відсоток збільшення ЧСС від вихідного рівня. Збільшення ЧСС до 25% свідчило про відмінний стан серцево-судинної системи школяра; 25 – 50% – добрий; 51 – 79% – задовільний; більше 80% – незадовільний.

· Відстань між плечовими точками спереду виміряли за допомогою товстого циркуля, між антропометричними точками акроміни. Виміри фіксувались у сантиметрах.

· Відстань між плечовими точками виміряли за допомогою сантиметрової стрічки між антропометричними точками акром іонами. Виміри фіксувались у сантиметрах.

Відстань від 7-го шийного хребця до нижнього кута лівої (правої лопатки) виміряли за допомогою сантиметрової стрічки від виступу особливого відростка до нижнього кута лопатки.

Обов’язкові для усіх школярів фізичної культури лише на 11 – 13% компенсують необхідний добовий обсяг рухів (А. Перляков, 1989; Г. Васильков, 1990). До того ж вони не формуються у школярів звички до систематичних занять фізичними вправами, не дають достатніх знань у галузі фізичної культури .

Результати дослідження, проведених у загальноосвітніх школах України, переконливо свідчать, що наші школярі страждають від недостатньої рухової активності. Наслідком гіпертензії є так звана хронічна шкільна втома. У дітей погіршується зір, знижується кількість еритроцитів у крові, сповільнюється ріст, помітно знижується розумова працездатність.

Встановлено, що хворобливі зміни у стані здоров'я школярів викликані не лише навчальним перевантаженням, а й організацією їхнього вільного часу. Однією з причин різноманітних відхилень у фізичному розвитку і стані здоров'я є недостатня рухова активність, обсяг якої з кожним роком зменшуються.