Сторінка
7

Розвиток зв'язного мовлення молодших школярів

У своїх пошуках вчені виходять з положення про те, що мовна система є перш за все система функціонуюча і тому в навчанні слід пред’являти мовні засоби і граматичні категорії, як одиниці функціонуючі з “вказівкою умов їх вживання у мовленні, їх усесторонніх зв’язків з контекстом”.

Ці положення лягли в основу деяких досліджень, що стосуються окремих питань розвитку мовлення на уроках української мови як рідної, і особливо активно розробляються у методиці навчання української мови.

Щоб оволодіти будь-якою мовою, необхідно засвоїти певний обсяг мовного матеріалу (лексика, орфоепія, граматика) і розвинути на цій основі мовленнєві уміння. Тому без належно організованої у навчальному процесі мовної практики навчити мовленню не можна. А для цього необхідно, щоб усі мовні одиниці, що складають обов’язковий мінімум, “пройшли” через мовлення учнів. Лише тоді буде реалізована вимога програми сформувати уміння правильно вживати вивчені граматичні форми в усному мовленні.

Крім того, в умовах навчання української мови актуальним є завдання систематичного поповнення лексичного запасу школярів та удосконалення вимовних умінь. Правильне вирішення цих завдань створить передумову для успішного формування писемного мовлення.

Відповідно до вимог програми робота з розвитку мовлення має пронизувати весь матеріал, весь навчальний процес. Оскільки поняття “розвиток мовлення” включає такі аспекти, як удосконалення вимовних умінь, поповнення лексичного запасу, формування умінь зв’язно висловлювати думку в процесі говоріння і на письмі, то очевидно, що не можна назвати жодного етапу уроку, в якому б не вирішувалися ті чи інші завдання з розвитку мовлення.

Запорукою успішного засвоєння навчального матеріалу молодших школярів є розвинене у них зв’язне мовлення. Крім того, зв’язне мовлення впливає на формування поведінки школярів, а також сприяє їх мовленнєвому зростанню.

Мовлення школярів формується на уроках рідної мови, на уроках читання і безпосередньо на уроках розвитку мовлення.

Як відомо, різні недоліки вимови, невміння зв’язно висловити думку, бідність словникового запасу учня стає основною причиною поганого навчання дітей.

Робота з розвитку зв’язного мовлення має такі завдання:

Виправити недоліки вимови. Воно передбачає роботу над чіткою артикуляцією, правильною вимовою та інтонацією.

Уточнення і збагачення словникового запасу школярів. Воно виконується протягом усього періоду навчання в школі.

Таке завдання ґрунтується на умовах:

лінгвістичних – це сума знань про мову, з якими пов’язана робота над значенням і вживанням слів;

психологічних – пов’язані зі знаннями, учіння і процесом засвоєння нових слів;

динамічних – пов’язані зі знаннями учителя про особливості навчального процесу з мови в початковій школі.

Розвиток умінь граматично оформляти речення. Це завдання потребує тривалої роботи над правильним вживанням часових і відмінкових форм, а також над різними типами речень.

Робота над зв’язним висловлюванням. Це завдання пов’язане з роботою над формою висловлювання, а також з роботою над уточненням змісту висловлювання. Крім того вчитель повинен працювати над розвитком діалогічного і монологічного мовленнєвого спілкування. Адже відомо, що школярі із труднощами вступають у спілкування зі сторонніми людьми, не проявляють зацікавлення у продовженні розмови і тому формування зв’язного мовлення як в усній, так і в писемній формі є надто важливим. Дітям треба пропонувати і вчити їх спілкуватися в різних мовленнєвих ситуаціях: у бібліотеці, у магазині, у транспортних засобах, а також з уявними чи реальними співрозмовниками: батько, мама, вчителька, незнайома людина.

Дуже важливо навчити дітей зв’язно й логічно висловлювати свої думки у писемній формі. Тому робота над текстами є надто важливою. Тут, насамперед, треба звертати увагу на сполучення слова з іншими словами, а також вміння добирати необхідні слова і об’єднувати їх у реченнях, вміння поєднувати окремі речення у зв’язні висловлювання.

Таким чином, у розвитку мовлення молодших школярів можна виділити три напрямки:

Робота над словом – лексичний рівень.

Робота над словосполученням і реченням – синтаксичний рівень.

Робота над зв’язним висловлюванням – рівень тексту.

Робота над словом. Однією з умов вільного володіння усним і писемним мовленням є достатність активного лексичного запасу.

На уроках мови, так само, як і читання, слова, що потребують уточнення або пояснення значення, учитель має заздалегідь записати на дошці, поставивши знак наголосу. Спочатку їх необхідно прочитати вголос, пояснити значення, дібрати синоніми чи антоніми або описово. Працюючи з словами, що відрізняються морфемами, цікаво запропонувати знайти корінь в таких словах і подумати, яке його значення, при потребі – варто допомогти, пояснивши значення, звернути увагу на вимову і написання таких слів.

Після пояснення обов’язково треба дати завдання проговорити ці слова хором, бо слово запам’ятовується краще тоді, коли воно вимовлене вголос.

Під час словникової роботи велике значення має правильно організоване виправлення орфоепічних та лексичних помилок, які допускають учні.

Ефективним є прийом взаємоконтролю за вимовою слів з боку учнів. Учителю слід позбавитися звички виправляти вимовні чи лексичні помилки в процесі відповіді. Якщо вже самому виправляти їх, то обов’язково звернувши увагу всього класу на те, як треба правильно говорити, даючи завдання хором повторити те чи інше слово.

Розглядаючи питання про збагачення словника молодших школярів, дослідники висувають положення про цілеспрямованість лексичної роботи: важливо не лише розширити словник учнів, але й розвинути уміння користуватися виражальними можливостями слова для точної передачі думки.

Т.Г.Рамзаєва зазначає, що, оскільки слово одержує свою життєву силу, свій смисл в більш або менш широкому контакті і в мовленні, то дуже важливим засобом з’ясування значення і ролі його є включення слова в словосполучення, речення, а ще краще – в зв’язне висловлювання, в текст, хай то буде усна чи писемна форма мовлення.

Ці положення є актуальними і для проведення словникової роботи на уроках української мови в школах з російською мовою навчання. Однак у зазначених випадках зростає питома вага роботи, спрямованої на засвоєння нових слів. Тому перед тим, як вводити нове слово в словосполучення, речення, зв’язне висловлювання, важливе значення матиме зразок, показ вчителя. Практичні вправи повинні бути спрямовані як на розширення і активізацію словникового запасу, так і на формування умінь слововживання.

Взаємозв’язок у роботі над словом між уроками читання і мови – важливий засіб збагачення лексичного запасу учнів. Тому найбільш яскраві, образні вислови, нові слова – іменники, прикметники, дієслова, над значенням яких учні працювали на уроках мови. Для цього слова мають бути записані на дошці. Спочатку закріплюється вимова, перевіряється, чи учні запам’ятали їх значення, а після цього можна приступати до виконання граматичних завдань з цими словами: діти вживають їх при складанні речень, розповідей.