Сторінка
5

Методика формування умінь говоріння учнів старших класів в умовах інтенсивного навчання

У процесі навчання старшої школі гра виконує такі функції: моделюючу, інформуючу, формуючу, коригуючу, стимулюючу.

Моделююча функція гри полягає у створенні умов для сприяння соціальному розвитку дитини; інформуюча – передбачає ознайомлення дітей в ігровій формі з пізнавально цінною інформацією, а також з правилами та нормами поведінки у певних ігрових ситуаціях; формуюча – полягає у розвитку мотиваційної і пізнавальної сфер дитини, у формуванні її як особистості, як індивіда і як суб'єкта навчальної діяльності; коригуюча – дає змогу виявити під час гри рівень навченості учнів (фонетичної, лексичної, граматичної), рівень сформованості мовленнєвої поведінки у відповідних ситуаціях, а також обрати засоби психолого-дидактичного впливу на кожного окремого учня; стимулююча функція гри забезпечує мажорний тон спілкування, позитивний емоційний настрій, усунення негативних психологічних бар'єрів.

Щоб стимулювати ігрову мотивацію і забезпечити реалізацію та взаємодію зазначених функцій гри, навчання іноземної мови у старшої школі повинно передбачати широкий діапазон ігрових вправ, цікавих для дітей з різним домінуючим типом діяльності: мисленнєвим та художнім. Нагадаємо: дітей з мисленнєвим типом діяльності відрізняє розвиток вербального інтелекту. Вони виявляють більші здібності до вивчення іноземної мови. їх приваблюють вправи з комунікативною орієнтацією. Дітям художнього типу притаманні образність мислення, умілість рук.

З огляду на типологічні розбіжності учнів доцільно комбінувати різні види ігрових вправ, потенційно спроможних стимулювати мовленнєві та мовні дії дітей в ігровій формі, а саме:

рольові ігри, які психологи вважають дійовим засобом соціалізації дитини;

пізнавально-художні дидактичні ігри, наприклад: "Послухай і розкажи", "Прочитай і перекажи", "Згадай і розкажи" тощо;

ігри-змагання між командами, окремими учнями, парами, малими групами;

ігри-конкурси: на кращого читця, декламатора, актора, диктора радіо, телебачення, гіда зоопарку, виставки, музею, перекладача тощо;

інтелектуальні автентичні ігри за правилами, наприклад: Quez!

спокійні інтелектуальні ігри, наприклад: відгадування мовних загадок, чайнвордів, кросвордів, ребусів, математичних задач; вікторини, комп’ютерні ігри тощо.

Ігрова мотивація тісно взаємопов'язана з іншими видами мотивації учіння молодшого школяра, зокрема з комунікативною мотивацією.

Комунікативна мотивація – це система спонукальних причин, які стимулюють і формують потреби учнів у вирішенні комунікативних задач різного рівня складності, націлених на реалізацію певних соціально значущих функцій спілкування: пізнавальної, регулятивної, ціннісно-орієнтаційної, етикетної.

Пізнавальна (або інформаційна) функція передбачає уміння запитати, повідомити або обговорити пізнавально цінну інформацію під час спілкування двох і більше комунікантів; регулятивна функція – уміння висловити прохання, пораду, припущення; ціннісно-орієнтаційна (або емоційно-оціночна) функція охоплює вміння висловити особисту думку, бажання, оцінку; етикетна (або конвенціональна) функція передбачає вміння дотримуватись відповідних норм мовленнєвої та немовленнєвої поведінки у найбільш типових ситуаціях іншомовного спілкування.

До реалізації цих функцій у мовленні, за даними британських дослідників раннього шкільного навчання англійської мови як іноземної,дітей спонукає насамперед особистісна спрямованість навчальних завдань, зумовлена характерним для їхнього віку его-фактором. Наводимо приклади таких завдань для учнів старших класів:

1.Look and say what you can buy here.

2. Name the objects in your home.

3. Draw the characters of your favourite English book. Introduce them.

4. What could you do to make school better in the future?

5. Which animals do you like or dislike? Why? Discuss.

6. Interview your classmate about his/her problems in life.

Узагальнення здобутків теорії комунікативності свідчить проте, що активізації мовленнєвих дій старших школярів, з іншомовним матеріалом сприяють спеціально сформульовані інструкції вчителя (підручника) дотренувальних вправ, які акцентують неформально-логічний сенс виконання лексичної чи граматичної вправи (наприклад: засвоїти нові слова, нову граматичну структуру), а ознайомлюють дітей з цікавою для них комунікативною або прагматичною (погратись, позмагатись тощо) перспективою застосування нового мовного матеріалу. Наприклад:

Підготуємось до складання звукового листа нашим британським (американським) одноліткам про наші плани на наступні літні канікули (вправляння у вживанні граматичних структур First Conditional).

Повчимо старших дітей використання модальних дієслів Must / Need, яке пов’язане з їхнім життям (You must not smoke You need not trouble about that at all.)

Підготуймося до участі в конкурсі на кращого гіда Вестменіторського Абатства (вправляння у вживанні учнями лексики за темою «Travelling».

Неважко помітити, що іншомовна комунікація в старших класах має дещо умовний характер. Ця особливість зближує її з театральною комунікацією, яка апелює до уяви, фантазії, емоції акторів, котрі взаємодіють у "запропонованих обставинах", в термінах К.С.Станіславського. Щоб задіяти в учнів ті ж самі важелі спілкування за допомогою ситуацій, заняття з іноземної мови повинні відбуватись в емоційно сприятливій атмосфері. На них, як зазначає У. Ріверс, має бути присутнім "дух пригод", а учнів слід ставити в такі умови, в яких єдиною мовою спілкування може бути лише іноземна мова, що вивчається.

Беручи до уваги ці положення, а також психологічні характеристики молодших школярів, такі як допитливість, інтерес до світу свого іншомовного ровесника, комунікабельність, багата уява, сугестивність, тяжіння до всього казкового, незвичайного, – цілком слушно дійти висновку, що особливо сприятливі умови для стимуляції комунікативної мотивації учнів цього віку та активізації їх мовленнєвої практики складаються при застосуванні ситуацій, побудованих за принципом "діалогу культур". Узагальнення результатів підтверджує доцільність застосування таких ситуацій: 1) ситуацій-аналогів потенційного спілкування дітей з носіями мови, передусім з іншомовними ровесниками; 2) ситуацій з казковим сюжетом на літературно-країнознавчій основі; 3) ситуацій з казковим сюжетом на анімаційно-країнознавчій основі; 4) ситуацій – уявних подорожей до визначних місць країни (країн) виучуваної іноземної мови, наприклад: до Лондона, до Лондонського університету, до Букінгемському палацу, тощо; 5) ситуацій – обміну думками, пов'язаних з обговоренням отриманих знань про національні реалії іншої та своєї культури, зокрема про реалії шкільного життя, національні та родинні свята, засоби комунікації, довкілля, реалії дитячої субкультури та світу дитячих захоплень тощо.

Побудова ситуацій за принципом діалогу культур сприяє підвищенню комунікативної мотивації учнів і наближенню їх мовленнєвої взаємодії до потенційно реальної або до бажаної уявної комунікації. Діти усвідомлюють практичну користь іноземної мови. У привабливій формі вони отримують можливість "відкрити" носія мови як у явного співрозмовника і сформувати первинне уявлення про його країну. І ця обставина посилює їх соціокультурну мотивацію.