Сторінка
1
Мистецтво, художнє осягнення дійсності в усі періоди історії було невід'ємною стороною людської культури, людського способу існування у світі. В останні роки активно дебатуються проблеми педагогічної творчості, інноваційності різноманітних методик, індивідуального підходу до розвитку та становлення особистості. Визнання людини найвищою цінністю сучасного суспільства зумовлюється трансформацією його місця і ролі в житті суспільства під тиском таких процесів, як глобалізація та інформаційна революція. Це передбачає розвиток галузей соціального призначення як стратегічного пріоритетного напряму життєдіяльності суспільства, у тому числі освіти, культури та мистецтва.
Унікальність і значущість освітньої галузі "Мистецтво" пов'язані з тим, що предмети, які входять в цю область, розвивають емоційно-моральну і сенсорну культуру особистості, пробуджують здатність бачити, цінувати і створювати красу в житті та мистецтві; безпосередньо спрямовані на розвиток уяви і творчих здібностей в якості мети, а не побічного результату.
Тільки в мистецтві діти, починаючи вже з дошкільного віку, бувають здатні до повноцінної творчості. Заняття мистецтвом, художньою творчістю корисні для здоров'я, знімають перевантаження школярів, покращують загальну успішність.
У школі в процесі безпосередньої участі в естетичній діяльності закладається основа художньої культури сучасної людини. Естетичне виховання – найважливіший фактор становлення особистості школяра, його ідеалів, смаків і потреб. Уроки мистецтва в загальноосвітній школі є основною і наймасовішою формою залучення дітей до світових культурних цінностей.
Актуальність дослідження: в умовах України, різноманітті національних культур її народів, найважливішим завданням стає збереження єдиного культурного та освітнього простору, що необхідно враховувати при розробці змісту естетичного виховання і художньої освіти на федеральному і національно-регіональному рівнях. Сучасний стан викладання мистецтв в загальноосвітній школі характеризується оновленням змісту освіти.
Метою даної курсової роботи є аналіз поєднання традицій та новацій середньої музичної освіти. Вищезгадана мета зумовила таку постановку завдань до курсової роботи:
- виявити актуальні проблеми середньої музичної освіти;
- визначити задачі та зміст середньої музичної освіти;
- охарактеризувати традиції та новації музичної освіти та їхній вплив на якість сучасного освітнього процесу.
Об’єкт дослідження: сучасна середня музична освіта.
Предмет дослідження: традиції та новації середньої музичної освіти.
Структура дослідження: робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел.
Практичне значення: матеріали даного дослідження можуть бути використані при моніторингу стану сучасної музичної освіти, при вивченні музичної педагогіки, викладанні дисциплін у ДМШ та ШЕВ, предмету музика у загальноосвітніх навчальних закладів І-ІІІ ступенів.
Актуальні проблеми середньої музичної освіти
Сучасність вимагає переосмислення педагогічних підходів, вивчення нових тенденцій розвитку мистецької освіти та шляхи вдосконалення педагогічної творчості та майстерності. І.Г. Песталоцці наголошував, що для розвитку педагогічного мистецтва необхідно володіння методом, заперечував проти рутинності й одноманітності прийомів педагогічної діяльності, в такий спосіб вперше порушивши питання про творчість учителя. Визначальними рисами педагогічної творчості виступають новизна, оригінальність, нестандартність, інноваційність процесу та результату педагогічної діяльності, вихід за межі відомого в педагогічній науці та практиці. Але в гонитві за ідеями творчого підходу до педагогічного процесу слід уникати підробок, оригінальничання. Тому у визначеннях суті педагогічної творчості багато авторів, окрім новизни як провідної характеристики творчої діяльності, наголошують на результативності, високій ефективності педагогічної діяльності, соціальній значущості, доцільності, оптимальності створених педагогічних інновацій.
Саме освіта, культура та мистецтво є фундаментом, на якому базується формування людського капіталу – головного елементу національного багатства країни. Реформування системи освіти та культури, є вкрай необхідними для сприятливого соціально-економічного та демографічного майбутнього, утвердження України на світовій арені як високотехнологічної економічно розвинутої демократичної держави. Директор Львівської середньої спеціалізованої музичної школи-інтернату ім. Соломії Крушельницької Д. Комонько доречно й влучно зауважує, що рівень розвитку держави оцінюється за кількістю талановитих дітей, це її внесок у світову скарбницю надбань людства. На сьогоднішній день можемо з упевненістю заявити: шлях до Європи вже має конкретику – через особистості. Виникає нагальна потреба відтворення культурно-освітнього комплексу.
Існуючий в Україні культурно-освітній комплекс перебуває в критичному стані. Перехід до ринкових відносин супроводжується рядом негативних явищ, які проявляються передусім у невідповідності нинішнього рівня освіти запитам особистості, суспільним потребам та світовим досягненням людства, падіння соціального престижу освіченості та інтелектуальної діяльності, девальвації загальнолюдських і культурно-національних цінностей; незбалансованості між структурою та обсягами підготовки фахівців і потребами економіки; бюрократизації ланок управління культурно-освітньою сферою.
Незважаючи на прийняття ряду законодавчих актів, урядових програм та інших нормативних документів, які передбачають удосконалення механізмів функціонування та подолання регіональних диспропорцій у забезпеченні населення освітніми і культурними благами, комплексних змін у соціальному житті країни за умов загострення економічної та фінансової кризи не відбувається. Саме тому головним завданням освіти та культури стає формування інтелектуальних, моральних і духовних властивостей особистості.
У сучасній педагогіці професійна мистецька освіта є самостійною, рельєфно окресленим напрямом, діапазон якого охоплює широкий спектр завдань: від духовного становлення особистості до забезпечення належного культурно-естетичного клімату цивілізованої держави. Перехід до нових суспільно-економічних відносин вимагає змін у системі професійної мистецької освіти. Загальновідомим є той факт, що її ефективність знаходиться в прямій залежності від якісного рівня загальної системи естетичного виховання. Цей рівень забезпечують загальноосвітні заклади, культурно-мистецькі установи, творчі спілки та об’єднання. Зараз мережа навчальних закладів системи Міністерства культури і туризму України включає: початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади – позашкільна освіта; спеціалізовані школи (школи-інтернати) – загальна середня освіта та допрофесійна підготовка; вищі навчальні заклади І–IV рівнів акредитації; студії з підготовки акторських кадрів для національних творчих колективів України; аспірантура, докторантура.
Але останнім часом у системі освіти з’являються нові мистецько-навчальні установи: школи-гімназії естетичного виховання, академії мистецтв, різноманітні творчі студії. Головною метою існування цих закладів є пошук найбільш ефективних підходів у реалізації завдань підготовки мистецьких кадрів, висококваліфікованих, конкурентоспроможних у світовому культурному просторі. Все це має здійснюватися в одній, забезпеченій матеріально та інтелектуально навчально-виховній системі, де гармонійно поєднуються її складові, і представлена можливість спостерігати за розвитком обдарованої особистості протягом всього періоду професійного становлення, постійно його корегуючи.