Сторінка
3

Аналіз поєднання традицій та новацій середньої музичної освіти

Проект нової концепції для дванадцятирічного навчання передбачає викладання музики в школі з першого по десятий клас. Вітчизняна освіта передбачає різноманітність підходів та шляхів виховання музичної культури учнів, що проявляється насамперед у можливості вчителя музики на свій розсуд вибирати навчальну програму або працювати за авторською програмою.

Найважливішим принципом структурування музичної освіти має стати єдність двох начал: пізнання природи музики через імпровізаційний особистий досвід і активне сприйняття її через різноманітні форми кращих зразків мистецтва. Музика ні в якому разі не повинна відриватися від життя дитини, її внутрішнього світу, особистого досвіду, навколишнього середовища.

Результатами занять повинні стати:

- зростання інтересу й любові до класичної, народної, духовної, сучасної музики;

- здатність оцінити її красу, відчуття співпереживання музичним образам, втіленим у творах мистецтва;

- виникнення музично-естетичного відгуку на твори мистецтва, неутилітарного ставлення до нього;

- осягнення закономірностей мистецтва;

- розвиток музично-образного мислення, навичок сприйняття музики, здатності міркувати про неї у зв'язку з життям і з іншими видами мистецтв;

- творчих музичних здібностей, практичних умінь і навичок у процесі слухання, виконання і твори музики (імпровізації), пластичного інтонування, музично-ритмічного руху;

- становлення музично-естетичного смаку, потреби у спілкуванні з високохудожньої музикою, в музичній самоосвіті.

Послідовне, систематичне осягнення учнями мистецтва здійснюється з опорою на живе його сприйняття, наявний життєво-музичний досвід школярів і узагальнення, до яких вони приходять разом з учителем. На цій основі народжується і розвивається вміння чути музику, формуються інтонаційно-образне мислення, багата уява, фантазія і інтуїція учнів.

Необхідно активізувати різноманітну, і особливо виконавську, музичну діяльність молодших школярів. Надзвичайно важливо в цьому віці (як і на подальших етапах) розвиток навичок грамотного, виразного та емоційного хорового співу, що містить в собі серед інших багатьох достоїнств можливість досягнення гармонії в колективному взаємодії учасників хору, під час якого діти звертаються до досвіду голосового, інструментального, пластичного інтонування.

Доцільні активні заняття, пов'язані з рухом дітей під музику, зі створенням художніх образів через рух, зі спробами вокальних та інструментальних імпровізацій, з організацією оркестру дитячих музичних інструментів. Виконавські навички сприяють яскравому творчого самовираження дитини, почуттю співпереживання, співучасті, з'єднання.

Осягнення найкращих зразків класичної, народної, духовної та сучасної музики, знань, які розкривають насамперед інтонаційну, жанрову, стильову природу музичного мистецтва і музичної творчості, здатне зіграти свою естетичну, освітню і виховну роль лише в тому випадку, якщо почуте глибоко відчувається і осмислюється дітьми.

Початкова школа в концепції вітчизняної музичної освіти розглядається не як підготовчий період, а як нерозривна і найважливіша частина всієї музичної культури школяра, всіх її змістовних складових: досвіду емоційно-естетичного ставлення до музики, досвіду творчої діяльності, "олюднених" знань, формування вміння чути музику і розвитку різноманітних виконавських навичок.

Ось чому вже в початковій школі музичне навчання і виховання повинно здійснюватися вчителем музики – професіоналом. Тільки за цієї умови можливе становлення справжньої музичної культури учнів в основній школі, ефективне оволодіння іншими предметами гуманітарного, художнього циклу.

В основній школі спектр зазначених вище шляхів і методів становлення музичної культури школярів як важливої і невід'ємної частини всієї їхньої духовної культури принципово зберігається. Однак у цей період на основі придбаного учнями досвіду інтонаційно-образного мислення, сприйняття жанрової основи мистецтва необхідно акцентувати увагу на осягненні образу, морально-естетичному потенціалу музики, розвитку пізнавальних здібностей, підвищення у дітей інтересу до вищих досягнень світового музичного мистецтва, пізнанні особливостей сучасної музичної мови, все більш широких і глибоких зв'язків музики з історією, художньою літературою, образотворчим мистецтвом. І на цій основі розвивати культуру почуттів і естетичний смак (у тому числі по відношенню до популярної масової музиці).

В основній школі важливо організувати вивчення музичної драматургії як процесу діалектичного засвоєння багатого життєвого матеріалу (за формулою "Закони музики – закони життя"). Саме музика, в силу її особливої здатності втілювати в художніх образах складні перипетії реальності, може найбільш ефективно психологічно адаптувати підлітків до цінностей і суперечностей великого світу.

Завданнями музичної освіти і виховання в сучасній школі є:

• формування музичної культури учнів, що включає створення соціально-мистецького досвіду, процес його становлення, розвиток широти і соціально значущої спрямованості особистого музично-естетичного смаку;

• придбання дітьми системи опорних знань, умінь і способів музичної діяльності, що забезпечують в сукупності необхідну базу для подальшого самостійного знайомства з музикою, музичної самоосвіти і самовиховання;

• розвиток музичних здібностей, співочого голосу, знань і умінь у сфері музичної, у тому числі нотної, грамоти;

• набуття духовної автономії, розвиток духу від безликого "ми" до формування духовної свободи як основи індивідуальної художньої культури;

• вдосконалення дитячої емоційної сфери, виховання музичного, естетичного смаку, інтересу і любові до художньої музиці, бажання слухати і виконувати її;

• становлення "національної широти" музичного смаку – прагнення слухати зразки національної музики різних народів, бажання пізнати інонаціональних музику як у її справжніх, фольклорних зразках, так і в аранжуванні професійних композиторів (як спосіб естетичного засвоєння духовної культури іншого народу);

• залучення дітей до "золотого фонду" народної, класичної та сучасної пісні, формування інтересу і любові до співу, хорового виконавства;

• розвиток уміння спілкуватися зі зразками сучасної музики (у їх взаємозв'язку з класичною спадщиною), відчувати в цьому потребу;

• активізація суспільно-корисної спрямованості музичних занять для використання репертуару, знань і умінь, набутих на заняттях та уроках, у діяльності дитячого колективу, у власному побуті, на дозвіллі;

• придбання дітьми (в основному в шкільні роки) знань і вмінь використання різних технічних засобів, засобів масової інформації, довідкової та спеціальної літератури.

Висувається принцип дискусійності, певної "конфліктності" у проведенні музичних занять. Користь дискусії про творі, стильові напрямки (романтизм, сучасність, популярна чи рок-музика) полягає в самому процесі "пошуку вголос", а аж ніяк не в знаходженні єдиної вірної, що влаштовує всіх, відповіді. Завдання дискусії на музичному занятті і уроці – визначення свого власного, особистого погляду на предмет.