Сторінка
2

Аналіз поєднання традицій та новацій середньої музичної освіти

Проблема залучення дітей до творчості, підготовка фахівців високого класу в галузі музичного, хореографічного, образотворчого, театрального мистецтв набуває морального змісту, бо за конкретними результатами творчості стоїть внутрішній розвиток особистості, формування людської гідності і самосвідомості, життєвої позиції майбутнього діяча української культури.

В традиційній музичній школі від учня зовсім нічого не залежить, крім одного – він може бути "нагороджений", якщо грає за загальноприйнятими правилам і, незважаючи на проголошену гуманізацію, залишається веденим, а не ведучим. Непомітно сталася підміна цілей, і дитина позбулася необхідного в музичному навчанні індивідуального підходу. На обмеженому, вузькому відрізку часу і діяльності дитини передача знань з предмета знайшла самодостатнє значення і стала самоціллю.

Єдиний педагогічний процес подрібнили на мало залежні один від одного підсистеми. Якщо б підміна мети засобами мала місце в практиці лише окремих пересічних педагогів, було б півбіди. Не всім природою, інтуїцією дана мудрість, сила і відповідальність цілісно, виважено ставитися до особистості дитини. Але при узагальненні педагогічної практики помилка була закладена в основу емпірично складалася системи музичної освіти.

Не секрет, що однією з причин сьогоднішньої кризи музичних шкіл області є інертність педагогічних колективів і значний розрив між якістю "продукту" та зростаючими вимогами до нього з боку особистості учнів, батьків, регіонального ринку праці та соціуму. При тому, що на сьогоднішній день зберігається прийом у перший клас – до випускного класу доводиться менш 40%. Цей факт показує на необхідність подальшого наукового аналізу ситуації на рівні кожного регіону. Ключовим завданням, яке належить вирішувати керівникам і педагогічним колективам, – це вміння адекватно й своєчасно реагувати на зміни зовнішнього середовища і забезпечувати якісну освіту в умовах дефіциту бюджетного фінансування та скорочення кількості учнів.

Основна завдання і мета естетичного виховання (за Л. Виготському) – залучення дитини до естетичного досвіду людства: підвести впритул до монументального мистецтва і через нього включити психіку дитини в ту загальну світову роботу, яку проробляло людство впродовж тисячоліть, сублімуючи в мистецтві свою психіку. Професійне навчання техніці будь-якого виду мистецтва має, відповідно, поєднуватися з такими лініями виховання, як творчість дитини і культура його художніх сприймань. Але відмінність навчання та суб'єктного розвитку особистості не взаємовиключні, суперечливі процеси. Їх співвідношення подібно взаємозв'язку тактики і стратегії. Виявлення необхідних умов підтримки дитини в процесі його самовизначення, самореалізації (надання дитині можливостей саморуху до власних інтересам і можливостям вільного вибору) і цілеспрямоване створення на практиці особливої освітнього середовища – це стратегія. Оволодіння яких-небудь майстерністю – тактика.

Для оцінки ефективності треба виділити психолого-педагогічну сутність цих двох процесів і оптимальну їх відповідність:

- психолого-педагогічна підтримка вільного вибору інтересів дитини, його життєвого і професійного самовизначення;

- підпорядкованість педагогічного впливу (тактика навчання) суб'єктно-суб'єктним, партнерським відносинам педагога і дитини.

Музична педагогіка – галузь і сама по собі досить широка, що включає в себе викладання гри на інструменті, історії та теорії музики та всього того, що входить до програми музичного навчання і виховання. Важливо, щоб специфіка педагогічної діяльності в установах музичної освіти дітей була пов'язана не тільки прагматичним предметно-ремісничим навчанням, оволодінням інформацією і майстерністю, а з розвитком потенційних можливостей дитини, з процесом становлення та вдосконалення дитини як суб'єкта власного розвитку. Ці процеси не можуть зводитися тільки до виразу результату у статистичній формі (концерти, конкурси, дипломи тощо). Основний принцип, на якому зможе будуватися програма збереження і розвитку ДМШ (дитячої музичної школи), – це створення умов, які сприяють творчому росту учнів.

Заняття з учнем – це кожен раз нове творче завдання. Його успішне вирішення неможливе без розвиненого педагогічного мислення, яке спирається на досягнення сучасної науки. Пошук шляхів поліпшення ефективності навчального процесу необхідно вести і в напрямку подолання таких недоліків навчання в музичних школах, як відсутність цілеспрямованого художнього виховання, недостатній розвиток виконавської слуху, ритму, музичної пам'яті, ініціативи та творчої уяви у більшості учнів.

Професійна музична педагогіка повинна створювати умови для плідної діяльності учня, і в цьому зміст і гідність справжнього професіоналізму. Настав час, коли питання про якість роботи педагога, ефективність його музично-виховної діяльності стають першочерговими. У зв'язку з цим особливого значення набуває поліпшення підготовки педагогів ДМШ, яке залежить від переакцентовці навчального процесу в музичному училищі на оснащення майбутніх викладачів педагогічними знаннями і навичками. У рамках чинних навчальних планів і програм необхідно приділяти набагато більше уваги вивченню психології, педагогіки, методики, а також педагогічної практиці.

В даний час, як відомо, музичні училища і консерваторії готують своїх вихованців переважно до виконавської діяльності. Педагогічна освіта молодих музикантів поки що не склалося у чітку, всебічно продуману систему. Тому орієнтири педагогічного пошуку перебувають сьогодні в області вироблення мобільних педагогічних технологій.

Процес інтеграції з системою освіти, на наш погляд, слід розуміти, перш за все, як конструктивний шлях вирішення цих проблем в культурі. На рівні регіонів нам бачиться перспектива плідної взаємодії навчально-методичного та інформаційного центру працівників культури і мистецтва області (як провідної методичної структури) з музичними училищами, педагогічними університетами та інститутами розвитку освіти.

Задачі сучасної музичної освіти

Загальна мистецька освіта школярів недостатньо повно включає в себе виховний і освітній потенціали літератури, театру, кіно, музеїв, засобів масової інформації, і для багатьох дітей залишаються недоступні цілі пласти української та зарубіжної культури минулого і сьогодення. Професійно-методична підготовка фахівців – майбутніх вчителів образотворчого мистецтва і музики – часто не відповідає вимогам динамічно розвивається системи художньої освіти школярів, відстає від педагогічних новацій у цій області.

Ефективному розвитку системи художньої освіти та естетичного виховання дітей заважає недостатня кількість навчальних годин, що виділяються на вивчення предметів художньо-естетичного циклу в школі (у більшості країн світу на ці предмети відводиться в кілька разів більше часу). Необхідно значне (мінімум вдвічі) збільшення кількості годин на заняття мистецтвом, в першу чергу в молодшому шкільному віці, який є особливо сензитивним для художнього розвитку.