Сторінка
14

Музична педагогіка угорського композитора Б. Бартока

Великий фольклористичний досвід Б, Бартока відобразився в багатонаціональному строї "Мікрокосмосу". Таке ладоінтонаційне багатство дало можливість композитору виховувати ладові уявлення, розвивати і активізувати слух в цьому напрямку. В "Мікрокосмосі" Барток послідовно розширює і збагачує ладове мислення.

Виховання ладотональних уявлень починається в "Мікрокосмосі" з тривалого витримування слуху в сфері п'ятиступенної мажорної і мінорної діатоніки. Композитор уникає вираженої вводнотоновості, гострофункціональних прагнень.

В перших п'єсах циклу вводяться натуральноладові обернення. Б. Барток дає можливість слуху спершу накопичити враження з тим, щоб потім закріпити їх і зрозуміти. З цією метою п'ять п'єс спеціально присвячені натуральним ладам. Б, Барток зосереджує увагу на колористичних виразних якостях кожного з них.

В багатьох п'єсах "Мікрокосмосу" ладовий колорит слугує основним фактором виразності, концентруючи в собі максимум характерності образу. Композитор намагався пробудити інтерес до незвичних колористичних якостей деяких ладів і звукорядів. Низка п'єс побудована на основі зменшеного ладу (звукоряд тон-полутон).

П'єси "Мажор і мінор" № 59, "Два мажорних пентахорди" № 86 - відкривають в "Мікрокосмосі" групу поліладових і політональних п'єс. Барток поступово підготовлює слух і розуміння учнів до виховання поліфункціональності і політональності.

П'єсу "Мелодія в тумані" пов'язує спадковість з "Туманами" з 2-го зошита прелюдій К. Дебюссі. В цій п'єсі ефект затуманеності атмосфери досягається змішуванням на педалі звуків "чорного" і "білого" діатонічних звукорядів, а мелодія, що нагадує гукання мисливського рогу, доноситься начебто з різних сторін простору.

Після ознайомлення з натуральними ладами в п'єсах 1 - 2-го зошитів з'являються улюблені композитором лідійсько-міксолідійський звукоряд. В п'єсі "На Сході" № 58 у дорійський лад включена четверта підвищена ступінь; в основу тем "Хроматичних інвенцій".

Значну лінію ладотонального виховання в "Мікрокосмосі" складають п'єси, присвячені хроматиці. Як і у всьому іншому, Барток поступово підготовлює слух і розуміння до сприйняття хроматичної атмосфери, її особливої мальовничості. Повністю хроматичний звукоряд вперше демонструється в № 54 "Хроматика". Проходячи через низку п'єс ця лінія завершується в суперхроматичних композиціях 4-го зошита: "Казці про маленьку муху", "Хроматичній інвенції", "Вільних варіаціях", "Малих секундах і великих септимах".

Потрібно відмітити, що виходячи з народної ладової основи, Барток виховує тональне мислення, але при цьому - в розширеній ускладненій сучасній трактовці тональності.

Цикл "Мікрокосмос" є цілісною індивідуальною системою піаністичних принципів Б. Бартока.

Однією з яскравих, відмінних особливостей піанізма в циклі "Мікрокосмос", так само як і в піаністичному стилі Бартока є тривалий розвиток в циклі винятково позиційної техніки. Протягом перших трьох зошитів циклу розвиток рухових навичок здійснюється на основі багатоваріантнорозробленого позиційного принципу. Всі піаністичні завдання обмежуються єдиною позицією руки, без підкладання 1-го пальця. На початку 4-го зошита з'являється п'єса "Підкладання першого пальця" № 98, де вперше відбувся вихід за межі позиції. Але і після введення підкладання і перекладання, появою композицій з гамоподібними послідовностями позиційний принцип не поступається провідній роль в циклі. Він продовжує зоставатися першорядним елементом фортепіанної техніки "Мікрокосмосу".

В перших трьох зошитах "Мікрокосмосу" відбувається послідовне збагачення розвитку і ускладнення піаністичних завдань усередині єдиного позиційного комплексу. В рамках цієї єдності особливо сконцентровано подаються фортепіанно-методичні принципи Б, Бартока, приведені в органічний взаємозв'язок з системою виховання музичного мислення.

Початкові п'ятипальцеві мініатюри "Мікрокосмосу" представляють собою мелодичний унісон з відстанню між руками переважно в дві октави. Також в посібнику рухи пальців чергуються з моментами повільного дихання кисті на паузах і між фразами. Б, Барток повністю відмовляється в початкових композиціях і вправах збірника від формул з витриманими звуками. Положення кисті і пальців не фіксується, воно лише визначається позиційною школою, поданою перед кожним номером.

В початкових вправах вбачається тенденція автора йти шляхом розкріпачення ігрового апарату. Він мелодизує вправи і прагне до злагодженої роботи пальців і кисті.

Однотипне піаністичне завдання з самого початку піддається неперервному розвитку, оновленню. В перших мелодійних етюдах завдяки ритмічному і структурному варіюванню, підтримується постійна слухова зосередженість, а на довгих опорних звуках весь час опиняються різні пальці.

Поступово поліфонізуючи викладення, партії обох рук набувають все більшої самостійності. Особливого значення в циклі мають дзеркально симетричні рухи. Розширення діапазону мелодії за межі одного пентахорда відбувається шляхом ступеневої надбудови декількох позиційних комірках. В "Селянській пісні" повільний темп і половинні паузи між фразами дають поштовх до спокійного зняття і переносу рук. З підвищенням темпу в наступних зошитах з'являється необхідність в швидких змінах позицій, типових для Бартокської техніки стрімких і точних кидках по прямій.

Ще один шлях розширення ігрового простору без підкладання 1-го пальця - це передача мелодичної лінії з руки в руку. Таким же чином учень оволодіває навичками виконавства арпеджованих фігурацій. Координації рук в почерговому русі Б, Барток надає великого значення, часто застосовуючи його в своєму фортепіанному викладенні.

Велику увагу автор циклу приділяє укріпленню пальців, розвитку енергійного туше молоточково-ударного характеру. Важкими варіантами вправ для пальців є п'єси із затриманими звуками. Потребуючи напруження рук і пальців, ці п'єси, не мають в собі небезпеки "зажимів" і не призводять до перевтоми, тому що напруження одних груп м'язів чергуються з розслабленням інших. Композиція "Збільшення зменшення" № 46 є прикладом п'єс, на яких учень вчиться влучному торканню, розподіленню і дозуванню сили звучності.

Етюд "Дзижчання" № 63 підготовляє до найлегкішого і бездоганно ясного артикулювання ріапіззіто в таких п'єсах, як "Казка про маленьку муху", "Малі секунди і великі септими". Велику увагу автор "Мікрокосмосу" приділяє техніці подвійних нот і акордів, турбується про розробку кистевого суглоба.

В перших, помірного руху композиціях, автор турбується про вільні, повільні І м'які рухи рук, даючи часті перепочинки на паузах і довгих звуках. В наступних номерах завдання такого типу все частіше містять в собі також тренування витривалості, спритності, мобільності.