Сторінка
11
Незважаючи на деякі недоліки в художньому плані, досвід роботи над "Фортепіанною школою" виявився цінним для угорського композитора. Саме вона стала раннім прообразом "Мікрокосмосу". В декількох номерах його, навіть, використаний матеріал композицій "Школи". В "Фортепіанній школі" Б. Барток намагався як можна ширше використати народно-пісенний матеріал і шукає шляхи зближення інструктивних проблем з специфікою фольклорного стилю.
Лінію альбому "Дітям" продовжують створені в 1915 році цикли обробок румунських пісень і танців: Румунські народні танці, Румунські різдвяні мелодії "Колінди". До названих циклів приєднується і фортепіанна Сонатина в трьох частинах (1915), теми якої уявляють собою румунські народні мелодії. До цієї ж серії можна віднести Три рондо на народні теми - обробки словацьких народних пісень. Фортепіанне письмо цих трьох п'єс, як і попередніх опусів, розраховано на можливості юних виконавців.
Продовжує розвиватися і фортепіанно-інструктивна лінія педагогіки Б, Бартока. Вона все більше взаємодіє з лінією фольклорних обробок, залучаючись у процес стильового синтезу. Дев'ять маленьких п'єс для фортепіано здалися дуже характерними для нових стильових тенденцій Б, Бартока. В середині 1920-х років творчість Б. Бартока розвивалась в більшій мірі під впливом зростаючої зацікавленості до мистецтва старих майстрів - Й.С. Баха і особливо французьких і італійських клавіристів XVII - XVIII століть. Барочні впливи прийшли в мистецтво вже сформованого майстра й органічно увійшли в сферу стилю.
Чотири двоголосні діалоги 1-го зошита - це лабораторія поліфонізації стилю, освоєння методів бахівського і добахівського імітаційного письма на основі ладових і інтонаційних закономірностей народної музики. Чотири п'єси з 2-го зошита представляють собою вільне переломлення старовинної сюїти, до того ж жанрові витоки Бартокського циклу в сюїті-дивертисменті французьких майстрів.
Сама масштабна композиція в Дев'яти п'єсах - це двохчасний цикл 3-го зошита: Рreludio - Аtt Ungherese. Його можна розглядати як оригінальний синтез народно-рапсодового диптиху - "повільно-швидко" з принципами розвитку імпровізаційно-поліфонічної прелюдії.
Цей опус має стильові корені з "Мікрокосмосом", але зостався у межах вільно задуманої композиції, скоріше концертного, ніж інструктивного плану. Дев'ять маленьких п'єс порівняно мало відомі виконавцям і педагогам, хоча мініатюри цього опусу оригінальні за змістом, свіжістю колориту, майстерністю фортепіанного письма.
Останнім опусом в педагогічній серії Б. Бартока став цикл п'єс для фортепіано "Мікрокосмос". Він є підсумком і вершиною досягнення угорського майстра в сфері музичної педагогіки. Цей опус являє собою серію з 153 п'єс для фортепіано в 6-ти томах.
"Мікрокосмос" писався Б. Бартоком понад 10-ти років (1926 - 1939). З середини 1920-х років він виношував думку про створення "простої музики для початкового навчання". "Мікрокосмос" відноситься до періоду, коли у всьому, що написав композитор, відчувається прагнення до очищення і прояснення стилю. В масштабних циклічних опусах 1930-х років панує тенденція до конструктивно-архітектонічної стрункості: майстру стають ближчими ідеали такого мистецтва, в якому об'єктивні, загальнозначимі закономірності керують індивідуально-виразним, суб'єктивним началом, не пригнічуючи його, але підкоряючи строгій зумовленості цілого. Мелодика, ритм, поліфонія, гармонія об'єднуються в Бартокському стилі в органічному, нерозривному комплексі.
Значне оновлення мови на цьому творчому етапі, тенденція до стильового синтезу потребували і в сфері педагогіки нової праці, яка б резюмувала попередні принципи і піднімала б їх на наступний виток спіралі. Думаючи про "просту музику для початкового навчання", Барток вирішив "зводити дім з підвалин і складати його по цеглинках".
Багаторічні пошуки Бартока-педагога привели до створення циклу "Мікрокосмос", зміст назви якого тлумачать по-різному "світ дитини", "маленький всесвіт", "музика в малих формах", "енциклопедія сучасної музичної мови", "катехізис музичної революції XX століття", "посланець макрокосмосу Бартокської творчості". Сам Барток до цієї незвичної назви скромно додав: "фортепіанна музика від початку-початків", а в передмові написав, що перші зошити циклу "відрізняються від звичайних "фортепіанних шкіл" лише тим, що не містять ніяких методичних і теоретичних пояснень, які на наш погляд, повинні подаватися вчителем усно".
Із скромної назви "фортепіанної музики від початку-початків" цикл виріс до масштабної, широко розгорнутої концепції музичного виховання. Окрім тих ниток, які тягнуться до циклу від попередніх опусів композитора явно просвічують традиції бахівських творів - його легких прелюдій для початківців, інвенцій тощо. Принципи Баха-педагога знайшли своє відображення не тільки в спеціальних поліфонічних композиціях циклу, але і в тому, що хмова контрапункту стала в циклі домінуючим засобом висловлення.
Безумовно, свій слід в "Мікрокосмосі" залишили не тільки бахівські педагогічні принципи/але й "Альбом для юнацтва" і "Дитячі сцени" Р. Шумана, а також й інші цикли та альбоми XIX століття. В своєму циклі Р. Барток на новий лад втілив в "Мікрокосмосі" нестаріючу традицію романтичних циклів для дітей - любов до відтворення в музиці народного життя й мистецтва, потяг до пісні, танцю, картинам побуту, жанровим сценам, казкам і персонажам, створеним народною фантазією; інтерес до фольклору різних народів.
П'єсам, що знайомлять дитину з фольклором різних країн і народів, належить у циклі важливе місце. В багатьох випадках це не автентичні фольклорні мелодії, а музика, створена "в стилі і дусі" того або іншого народу: угорців, секеїв (мешканці Трансільванії), болгар, югославів, росіян. Барток по-своєму відтворює і типізує ладоінтонаційні, метроритмічні, інструментально-темброві особливості музичних "говірок" і "діалектів", з захопленням відтворює риси народної виконавської манери ("Південнослов'янська", "В угорському стилі", "В російському стилі", "В трансильванському стилі", "Танці в болгарських ритмах", "Волинка", "Мелодія Семигір'я" та інші). Багатонаціональний фольклор не тільки концентрується в народно-жанрових п'єсах, він "пронизує" весь "Мікрокосмос", створює його ладоінтонаційну і метроритмічну "атмосферу", стає важливим фактором виховання музичного мислення учня.
В аспекті фортепіанно-методичних проблем "Мікрокосмос" - це нова, найбільш повна послідовність, чим в "Фортепіанній школі", система виховання піаніста. Від першого до шостого зошита цикл пронизують такі лінії музичного виховання як інтонаційна, метроритмічна, поліфонічна, ладогармонічна, формо-структурна.