Сторінка
9

Трудове виховання дітей молодшого шкільного віку в сім’ї

Організовуючи домашній труд, слід мати на увазі, що постійна праця при відсутності інтелектуального змісту швидко набридає не лише дитині, а й дорослому. Тому потрібно знаходити можливість протягом фізичної праці не забувати про інтелектуальний розвиток дитини. Розвивати її розум, увагу, сприймання, пам’ять. Це, по-перше, зробить домашню працю більш привабливою, а по-друге, буде сприятиме загальному розвитку дитини.

Праця вносить зміст і порядок в життя дитини. Існує прямий зв’язок між якісно виконаною роботою, в тому числі і домашньою, і дружним життя сім’ї. Саме в дружних сім’ях праця звична для всіх, для них характерна постійна творчість, в таких сім’ях кожен член родини вважає себе господарем. Помічено, що дитина краще засвоює навички домашньої праці, якщо вважає, що вона все робить добре, ніж навпаки. Тому дім і сім’я мають бути місцем, де зігріваються серця.

Аналіз результатів анкетування учнів щодо трудового виховання в сім’ї

Нами було проведено опитування школярів других класів щодо трудової дисципліни вдома і в школі. Для більш високої вірогідності результатів було обрано такі школи і класи міста Чернігова: 2-А клас ЗНЗ №1, вчитель Романько Світлана Олександрівна (школа з нахилом до вивчення англійської мови. Вважається єлітною школою міста); 2-Б клас (клас вирівнювання) ЗНЗ №19, вчитель Кириєнко Валентина Андріївна; 2-А клас ЗНЗ №35, вчитель Сатур Віра Пантеліївна (одна із багатьох звичайних шкіл, розташована на окраїні міста).

В результаті проведеного анкетування було встановлено, що 14,9% дітей не допомагають своїм батькам виконувати домашню роботу. Всі ці діти є учнями школи №1. Владислав Г. зазначає, що у нього є няня, тому у допомозі батькам немає потреби.

Половина дітей відповіло, що більш за все їм подобається прибирати та мити посуд. 17% відповіли, що їм взагалі нічого не подобається робити. 8,5% подобається вчитись. Така ж кількість дітей вважає за працю гру. Всі інші діти (16%) зазначили інші види діяльності.

На питання «Яка робота тобі не подобається, але її доводиться виконувати?» 22% опитуваних відповіло, що їм подобається будь-яка робота, а 25,5% не робить того, що їм не подобається.

Згідно опитування 75% батьків карають своїх дітей працею. У цієї частини дітей менша варіативність видів виконуваних ними робіт вдома, що говорить про те, що за бажанням ці діти не працюють, або працюють дуже рідко. А. С. Макаренко писав: «Не рекомендується застосовувати в області праці будь-які покарання. Трудове завдання та його вирішення повинні самі по собі дарувати дитині таке задоволення, щоб вона переживала радість». Покарання працею викликає у дитини лише відразу від роботи, «відключає» дитину від виконання роботи, тобто праця виконується автоматично, від неї скоріше хочеться втекти. А це ніяк не сприяє позитивному трудовому вихованню.

Часто допомагають прибирати вдома 25,5% опитуваних, 24% вважають за часту працю навчання в школі та виконання домашніх завдань. А 9% учнів відповіли, що частіше вони граються і вважають, що це і є їх роботою.

Порівну розподілилися відповіді на питання «Чи поливаєш ти квіти в класній кімнаті?». Але в ЗНЗ №1 ніколи не поливають квітів 91,9% учнів, в школі №19 цей показник становить 72%, а у 35-й школі – 20%.

Було встановлено, що в 1-й та 19-й школах оформленням класного куточка займаються вчителі. Самі класоводи пояснили це тим, що діти ще не вміють виконувати такої роботи на належному рівні, «а хочеться, щоб все було гарно». Протилежної думки дотримується Сатур В. П. (ЗНЗ №35 міста Чернігова). На її думку діти не можуть навчитися щось робити, якщо не давати їм можливості вправлятися, пробувати себе у всіх видах діяльності, відчувати себе самостійними. Саме тому оформленням класного куточка у їхньому колективі займаються діти (див. фотоматеріали в додатку), а вчитель завжди приходить на допомогу, підказує. Рекомендує, як було б краще зробити те чи інше.

В умовах сьогодення відходить в минуле і щоденне чергування учнів в класі. У школі №1 діти не чергують, до того ж 42% з них ця ідея і не до вподоби.

Підсумовуючи все вище викладене, ми дійшли висновку, що трудова підготовка дітей в сім’ї на 90% залежить від матеріального статусу родини, від того, яку посаду займають батьки на роботі, ким вони працюють. Ми не хочемо сказати, що мати достаток в родині чи бути успішною людиною в бізнесі це є запорукою трудовому вихованню своїх дітей. Це залежить від того, на скільки відповідально батьки ставляться до дисципліни, виховання своїх нащадків. Саме тому у наступному параграфі нашої роботи ми будемо говорити про методичні рекомендації батькам щодо трудового виховання дітей в сім’ї.

Методичні рекомендації батькам щодо трудового виховання дітей у сім’ї

Спробуємо докладніше проаналізувати сенс і значення трудового виховання в сім’ї.

Перше, про що особливо повинні пам'ятати батьки, це наступне: ваша дитина буде членом трудового суспільства, отже, її значення в цьому суспільстві, цінність її як громадянина залежатимуть виключно від того, наскільки вона в змозі буде брати участь у суспільній праці, наскільки вона до цієї праці буде підготовлена. Але від цього буде залежати і її добробут, матеріальний рівень життя. Ми добре знаємо, що від природи всі люди володіють приблизно однаковими трудовими даними, але в житті одні люди уміють працювати краще, інші — гірше, одні здатні тільки до найпростішої праці, інші — до праці складнішої і, отже, ціннішої. Ці різні трудові якості не даються людині від природи, вони виховуються в ній продовж всього життя і особливо в дитинстві.

Отже, трудова підготовка, виховання трудових якостей дитини — це підготовка і виховання майбутнього громадянина.

Друге: в людській історії в більшості випадків праця завжди мала характер примусової важкої дії, необхідної для того, щоб не померти з голоду. Але вже і в старі часи люди прагнули бути не тільки робочою силою, але і творчою силою. Навчити творчій праці — особливе завдання педагогів та батьків.

Творча праця можлива тільки тоді, коли людина відноситься до роботи з любов'ю, коли вона бачить в ній радість, розуміє користь і необхідність праці, коли праця стає для неї основною формою прояву особистості і таланту.

Таке відношення до праці можливе лише за умови, коли у дитини вихована звичка до трудового зусилля, коли ніяка робота не здається неприємною, якщо в ній є який-небудь сенс.

Творча праця абсолютно неможлива для тих людей, які до роботи підходять зі страхом, які бояться відчуття зусилля, бояться, так би мовити, трудового поту, які на кожному кроці тільки і роблять, що міркують, як би скоріше втекти від роботи і почати щось інше . Це «інше» здається симпатичнішим до тих пір, доки вони за нього не взялися.

Третє: у трудовому зусиллі виховується не тільки робоче загартування людини, але і виховується правильне ставлення до інших людей – це вже буде етична підготовка. Людина, яка намагається ухилятися від роботи, яка спокійно дивиться, як інші працюють, користується результатами їх праці, така людина аморальна. І навпаки, спільні зусилля, робота всією сім’єю, трудова допомога близьких і постійна їх взаємна допомога можуть створити правильне ставлення людини до людини. А. С. Макаренко зазначав: «Тільки участь у спільній праці дозволяє людині виробити правильне, етичне відношення до інших людей — споріднену любов і дружбу по відношенню до всякого трудівника, обурення і засудження по відношенню до ледаря, до людини, що ухиляється від праці».