Сторінка
11

Трудове виховання дітей молодшого шкільного віку в сім’ї

Дуже часто буває, що дитина по своїй недосвідченості, по слабкості орієнтування не може самостійно помітити потребу в тій або іншій роботі. В таких випадках батьки можуть обережно підказати, допомогти дитині з'ясувати своє відношення до цього і взяти участь в її виконанні. Це краще всього робити, викликаючи простий технічний інтерес до праці, але і зловживати цим способом не можна. Дитина повинна уміти виконувати і такі роботи, які не викликають у неї особливого інтересу, які здаються в перший момент роботами нудними. Взагалі вона повинна виховуватися так, щоб вирішальним моментом в трудовому зусиллі була не її цікавість, а її користь, її необхідність. Батьки повинні виховувати у дитини здатність терпляче і без пхикання виконувати роботи неприємні. Потім, у міру розвитку дитини, навіть не дуже приємна робота приноситиме їй радість, якщо суспільна цінність роботи буде для неї очевидна.

В тому випадку, якщо необхідність або інтерес недостатні, щоб викликати у дитини бажання потрудитися, можна застосувати прийом прохання. Він відрізняється від інших видів звернення тим, що надає дитині певну свободу вибору. Прохання і повинне бути таким. Його так потрібно вимовити, щоб дитині здавалося, що вона виконує прохання по власному доброму бажанню, не спонукувана до цього ніякими примушеннями. Потрібно говорити:

- У мене до тебе прохання. Хоч це і важко, і у тебе всякі інші справи .

Прохання — найкращий і м'якший спосіб звернення, але і зловживати проханням не слід. Форму прохання краще всього вживати в тих випадках, коли ви добре знаєте, що дитина із задоволенням прохання вашу виконає. Якщо ж у вас є який-небудь сумнів в цьому, застосовуйте форму звичайного доручення, спокійного, упевненого, ділового. Якщо з найменшого віку вашої дитини ви правильно чергуватимете прохання і доручення і особливо якщо ви порушуватимете особисту ініціативу дитини, учитимете її бачити необхідність роботи і за власним бажанням виконувати її, у вашому дорученні не буде вже ніяких проривів. Тільки якщо ви запустили справу виховання, вам доведеться іноді удаватися до примушування.

Примушування може бути різне — від простого повторення доручення до повторення різкого і вимогливого. В усякому разі ніколи не потрібно вдаватися до фізичного примушування, оскільки воно менше всього приносить користі і викликає у дитини огиду до трудового завдання.

Якість праці повинна мати вирішальне значення: високої якості потрібно вимагати завжди, вимагати серйозно. Звичайно, дитина ще недосвідчена, часто вона фізично нездатна виконати роботу в усіх відношеннях ідеально. Від неї і потрібно вимагати такої якості, котра для неї абсолютно посильна, яка доступна і її силам і її розумінню. Не потрібно при цьому поносити дитину за погану роботу, соромити її, дорікати. Потрібно просто і спокійно сказати, що робота зроблена незадовільно, що вона повинна бути перероблена, або виправлена, або зроблена заново. При цьому ніколи не потрібно проводити роботу за дитину силами самих батьків, тільки в окремих випадках можна виконати таку частину роботи, яка явно не під силу дитині, поправляючи в цьому випадку допущену батьками помилку в самому призначенні роботи.

Рішуче не рекомендується застосовувати у області праці які-небудь заохочення або покарання. Трудові завдання і їх вирішення повинні самі по собі доставляти дитині таке задоволення, при якому б вона переживала б радість. I визнання дитячої роботи хорошою роботою повинне бути кращою нагородою за її працю. Такою ж нагородою буде для нею ваше схвалення її винахідливості, її способів роботи. Але навіть і таким вербальним схваленням ніколи не потрібно зловживати, особливо не слід хвалити дитину за проведену роботу у присутності її та ваших знайомих і друзів. Тим більше не потрібно дитину карати за погану роботу або за роботу невиконану. Найважливіше в цьому випадку — домагатися того, щоб робота була все-таки виконана.

Отже, використовуючи різні методи і підходи до дитини в питаннях трудової дисципліни ви зможете досягти позитивних результатів у вихованні нащадків і виростити соціально-зрілу особистість.

Аналіз літератури свідчить, що проблема трудового виховання у всі часи турбувала людство. Зокрема, над цією проблемою працювали такі видатні педагоги, як Т. Мор, Ж.-Ж. Руссо, Й.-Г. Песталоцці, К. Д. Ушинський, С. Ф. Русова, А. С. Макаренко та багато інших

Поведене нами експериментальне дослідження показало, що для дітей природно виконувати роботу, при чому інтерес дитини до неї тим вищий, чим більш відповідальна робота, і навпаки, якщо робота одноманітна, або батьки просто скинули на дитину виконання якихось обов’язків, інтерес до роботи втрачається. У дітей немає чіткого розмежування між грою і роботою. Та і, як казав А. С. Макаренко, між грою та роботою нема великої різниці. Хороша гра схожа на хорошу роботу, погана гра схожа на погану роботу.

Великий педагог В. О. Сухомлинський писав, що праця стає великим вихователем, коли вона входить в духовне життя наших вихованців, дає радість дружби і товариства, розвиває допитливість, народжує радість, що хвилює, відкриває все нову і нову красу в тому, що оточує нас, будить перше громадянське відчуття – відчуття творця матеріальних благ, без яких неможливе життя людини.

Отже, радість праці – могутня виховна сила. У роки дитинства дитина повинна глибоко пережити це благородне відчуття. Праця для народу є не тільки життєвою необхідністю, без якої неможливо уявити людське існування, але і сферою багатогранних проявів духовного життя духовного багатства особи. У праці розповсюджується багатство людських відносин. Виховати любов до праці неможливо, якщо дитина не відчує красу цих відносин. У трудовій діяльності народ бачить найважливіший засіб самовираження, самоствердження особи. Без праці людина стає порожнім місцем. Важливе виховне завдання в тому, щоб відчуття особистої гідності, особистої гордості кожної дитини ґрунтувалося на трудовому успіху.

Календар погоди, виготовлений учнями 2-А класу ЗНЗ №35

Щодня діти самостійно відмічають в календарі стан погоди

Класний куточок учні 2-А класу ЗНЗ №35 прикрашають власними роботами

За порядок в класі відповідальність несуть не лише чергові, а й увесь колектив