Сторінка
7
Такі загальні форми методу на першій стадії гри.
На другій стадії від батьків потрібна перш за все увага. Ваша дитина вийшла в двір, потрапила в групу хлопчиків. Ви повинні уважно вивчити, що це за хлопчики. Ваша дівчинка тягнеться до подруг у дворі, ви повинні добре знати цих дівчаток. Ви повинні знати, чим захоплюються діти, що оточують вашу дитину, чого у них не вистачає, що поганого є в їхніх іграх. Буває дуже часто, що увага і ініціатива одного батька або однієї матері допомагають змінити на краще життя цілої групи дітей в тому або іншому місці. Ви відмітили, що діти взимку спускаються, як з гори, із сміттєвої купи, що обледеніла. Змовтеся з іншими батьками, а якщо не домовитесь, то і самі допоможіть хлоп'ятам насипати гору. Зробіть разом із своїм сином прості дерев'яні санки, і ви побачите, і у інших хлоп'ят з'явиться що-небудь подібне. У цій стадії гри надзвичайно важливим і корисним буде спілкування батьків між собою, на жаль, дуже незначне серед батьків. Буває, що кожен батько незадоволений життям дітей у дворі, але не поговорить з іншим батьком, не придумають вони разом що-небудь для поліпшення цього життя, а тим часом ця зовсім не така важка справа, і кожному вона під силу. На цій стадії діти вже організовуються в деяку подібність колективу, буде дуже корисно, якщо і їх батьки так само організовано керуватимуть ними.
Дуже часто буває на цій стадії, що діти сваряться, б'ються, скаржаться один на одного. Батьки поступають помилково, якщо негайно приймають сторону свого сина або дочки і самі вплутуються в сварку з батьком або матір'ю кривдника. Якщо ваша дитина прийшла в сльозах, якщо він скривджений, якщо він страждає і вже озлоблений, не поспішайте сваритись і кидатися в атаку на кривдника і на його батьків. Перш за все розпитаєте спокійно вашого сина або вашу дівчинку, постарайтеся уявити собі точну картину подій. Рідко буває, що винна яка-небудь одна сторона. Напевно, і ваша дитина в чому-небудь погарячкувала; розтлумачте їй, що в грі не завжди потрібно бути непоступливим, що потрібно по можливості, шукати мирні виходи з конфліктів. Намагайтеся примирити вашу дитину з супротивником, запросіть його в гості, поговоріть з ним, познайомтеся з його батьками, з'ясуйте ситуацію до кінця. У цій справі найголовніше полягає в тому, що ви не повинні вже бачити перед собою тільки вашу дитину, ви повинні бачити перед собою всю групу дітей і виховувати її разом з іншими батьками. Тільки у такому разі ви принесете найбільшу користь і вашій дитині. Ваша дитина відмітить, що ви «не захоплюєтеся сімейним патріотизмом, що ви здійснюєте суспільну роботу, і бачитиме в цьому приклад для своєї поведінки» ( А. С. Макаренко). Немає нічого гіршого, ніж гаряча агресивність батька або матері по відношенню до сім'ї сусідів; така поведінка якраз і виховує злісність характеру у дитини, підозрілість, дикий і сліпий сімейний егоїзм.
На третій стадії керівництво грою вже не знаходиться у руках батьків, воно передане шкільній або спортивній організації, але у батьків залишаються великі можливості для правильного впливу на характер дитини. По-перше, потрібно уважно стежити, щоб захоплення спортом не приймало характеру всепоглинаючої пристрасті, потрібно указувати дитині і на інші сторони діяльності. По-друге, потрібно викликати у хлопчика або дівчинки гордість не тільки своїм особистим успіхом, головним же чином гордість успіхом команди або організації, також стримувати хвастливість, виховувати пошану до сили супротивника, звертати увагу на організованість, тренування, дисципліну в команді. Потрібно, нарешті, добиватися спокійного ставлення до своїх успіхів і невдач. І на цій стадії буде дуже добре, якщо батьки ближче познайомляться з товаришами по команді сина або доньки.
І на всіх трьох стадіях батьки повинні уважно спостерігати, щоб гра не поглинала все духовне життя дитини, щоб паралельно розвивалися і трудові навики.
«У грі на всіх трьох стадіях ви повинні виховувати прагнення до цінніших задоволень, а не просто задоволення, виховувати мужнє подолання труднощів, уяву і розмах думки. А на другій і третій стадіях треба мати на увазі, що ваша дитина вступила в суспільство, і тепер від неї потрібне вже не тільки уміння гратись, але і уміння правильно ставитись до людей, працювати, робити корисні і потрібні для суспільства речі» ( А. С. Макаренко).
Підсумовуючи вище сказане, можна стверджувати, що гра має важливе значення в житті людини, вона є підготовкою до праці і повинна поступово замінюватися працею. Батьки часто не звертають достатньої уваги на ігрову діяльність дітей, «віддають» дитину самій собі, або оточують її гру зайвою турботою і зайвими іграшками. Дорослі повинні використовувати різні методи на різних стадіях гри, але завжди повинні надавати дитині можливість для самодіяльності і розвитку її здібностей, не відмовляючи в той же час в допомозі дитині у важких випадках. На другій і третій стадіях потрібно вже керувати не стільки грою, скільки ставленням дитини до інших людей і до всього колективу.
Праця і її роль у всебічному розвитку особистості
Роль праці в розвитку особистості є загальновизнаною. Можливості для цього розвитку містяться уже в самих знаряддях, предметах і результатах праці. В знаряддях праці, крім призначення, втілено пізнання людиною явищ, законів, властивостей і умов існування предметів, які теж повинні бути пізнані людиною. Предмети, знаряддя і умови праці є найбагатшим джерелом знань про значну частину навколишньої дійсності. Ці знання виступають основою формування світогляду людини. Успішна трудова діяльність вимагає участі усіх якостей особистості: її психічних процесів, станів і властивостей характеру. За допомогою психічних процесів, наприклад, людина орієнтується в умовах праці, формує мету, контролює хід діяльності.
Високі вимоги до людини становлять соціальні умови праці.
В різноманітних дитячих трудових об'єднаннях праця носить колективний характер і його здійснення пов'язане з включенням школяра в широку і складну систему виробничих, моральних та міжособистісних відносин. Включення учня в колективну працю сприяє засвоєнню ним названих відносин, перетворенню їх із зовнішніх у внутрішні. Це відбувається під впливом панівних норм поведінки, суспільних поглядів, організації взаємодопомоги і взаємної вимогливості і таких соціально-психологічних феноменів, як внутрішньо-групове навіювання, змагання. Важливою похідною цих соціально-психологічних чинників є формування відповідальності за результати праці колективу.
Значні вимоги пред'являє суспільство до людини і результатів її праці. Таким чином, вимоги предмету, знарядь, умов і результатів праці є найважливішою умовою розвитку психіки людини в процесі трудової діяльності.
Другою умовою розвитку психіки людини під впливом праці є усвідомлення доцільності діяльності самим суб'єктом. Перетворюючи предмет праці, створюючи суспільно-цінні продукти, людина перетворює себе.
Для повного використання можливостей дитини, що розвиває праця, вони повинні доповнюватись діяльністю старших – навчанням і вихованням.