Сторінка
5

Методи опрацювання художнього стилю в 5-му класі

Як зазначає у статті «Формування стилістичних умінь і навичок учнів» М.І. Пентилюк, стилістичні вміння, якими повинні оволодіти школярі на уроках рідної мови, відіграють значну роль у формуванні зв’язного мовлення. В своїх дослідженнях М.І. Пентилюк акцентує увагу на таких стилістичних вміннях:

1. Уміння визначати стилістично марковані слова, розпізнавати стилістичне забарвлення словотворчих засобів і мовних одиниць.

2. Уміння проводити стилістичний аналіз текстів. Розрізняти тексти різних стилів.

3. Уміння добирати вдалі синоніми та вводити їх у текст певного стилю.

4. Уміння виразно читати тексти різних стилів.

5. Уміння розрізняти загальновживані, діалектні та професійні слова.

У 5 класі учні лише ознайомлюються з функціональними стилями української мови. Вони засвоюють відомості про розмовний, науковий і художній стилі. Основне завдання, яке ставиться перед учнями, – навчитись розрізняти стильові різновиди тексту, здобути навички доцільного використання лексичних, словотворчих і граматичних одиниць у різних мовних стилях.

На вивчення художнього стилю в 5-му класі звертається особлива увага в зв’язку з тим, що він вивчається не тільки на уроках мови, а й літератури. Відмінність полягає лише в тому, що на уроках літератури розкриваються жанрова різноманітність мови творів художньої літератури, риси індивідуального стилю письменника. Щодо уроків мови, то тут учні ознайомлюються з найістотнішими ознаками художнього стилю. Адже елементами цього стилю доводиться користуватись не тільки під час написання різних видів творчих робіт (не всі учні в майбутньому стануть письменниками), а й в інших мовних ситуаціях, оскільки образність – найістотніша його риса.

У процесі розкриття особливих ознак художнього стилю в учнів виробляється чуття краси мови, вміння користуватися виражальними засобами у творчих роботах, формуються їхні естетичні смаки та поліпшується мовна культура. На текстах художнього стилю учні насамперед засвоюють типи мовлення та особливості їх структури.

Вивчення стилістики у п’ятому класі здійснюється в межах всіх тем, які учні розглядають на уроках мови. Так, наприклад, під час вивчення лексикології і фразеології учні здебільшого виконують вправи на спостереження над функціонуванням загальновживаних, діалектних і професійних слів у різних стилях мовлення, складають тексти різних стилів, виконують лексико-стилістичний аналіз речень. Особлива увага приділяється функціонуванню фразеологізмів у межах художнього стилю. Під час опрацювання лексикології і фразеології учні виконують паралельний аналіз двох текстів, один з яких написаний у художньому стилі, інший, як правило, – в науковому. У процесі аналізу вони доходять висновку, що в одному тексті виклад дуже чіткий, без образних висловів, а інший текст містить яскраві описи, образи, специфічні лексичні засоби, через що можна зробити висновок, що він написаний в художньому стилі.

Найефективніший метод реалізації таких завдань, як зазначає навчальна програма, – аудіювання текстів діалогічного і монологічного характеру, що належать до різних стилів (розмовного, наукового і художнього) і жанрів мовлення (оповідання, замітка, стаття, казка, легенда, переказ, пісня, вірш, прислів’я, приказки).

Учень повинен розуміти висловлювання інших людей або звукозаписи та складати первинне уявлення про зміст почутого.

Крім аудіювання, на уроках мови учні повинні удосконалювати навички читання мовчки. Норма читання мовчки для 5-го класу складає 100–150 слів за 1 хв. Крім того, учень має виділяти тему і головну ідею тексту, добирати заголовки до його частин.

Значну роль у розвитку зв’язного мовлення відіграє виразне читання художніх та наукових текстів різних типів мовлення. Виразне читання текстів художнього тексту розповідного характеру передбачає не тільки читання вголос, а й переказування з елементами опису предметів, рослин, тварин тощо. Також програма передбачає складання усних та письмових творів-описів з урахуванням мети, типу і стилю мовлення.

У розділі «Лексикологія» перед учнями постає завдання розрізнення літературної лексичної норми та ненормативної лексики (вульгаризмів), слів української та російської мов з метою уникнення суржика. Вправи такого типу вдосконалюють мовну культуру учнів, навчають їх диференціювати різні шари лексики української мови. Також цей розділ включає безпосередню роботу з художнім текстом, яку учні виконують і на уроках літератури: розрізнення слів автора і прямої мови, правильне інтонування речень з прямою мовою, оцінювання ролі звертань і діалогів у художніх творах, використання різноманітних творчих завдань (складання діалогів, висловлювань, редагування тексту, що містить пряму мову).

Під час вивчення словотвору і орфографії здебільшого виконуються вправи на спостереження над стилістичним забарвленням словотворчих засобів у текстах різних мовних стилів.

Особлива увага вивченню саме художнього стилю приділяється в межах теми «Іменник», а саме: учні виконують вправи на функціонування в художніх текстах багатозначних іменників, добір іменникових синонімів (лексичних та стилістичних). Особливості функціонування над емоційно-експресивним забарвленням словотворчих засобів прикметників у художньому стилі, учні вивчають під час опрацювання прикметника.

Однак у 5 класі вивчення особливостей художнього стилю здійснюється переважно на уроках літератури. Наприклад, Ф.Д. Пустова у працях присвячених темі опрацювання тропів на уроках літератури, зазначає, що в процесі розгляду змісту і тексту творів учитель має «проводити» школярів шляхами авторських асоціацій, розкривати механізм і мету заміни значень слів, акцентувати увагу на зображувально-виражальних (конкретно-чуттєвих та ідейно-емоційних) засобах, якими послуговується письменник у певному творі. Також вона вважає, що на уроках літератури здійснюється аналіз художніх засобів, які важливі для розуміння ідейної суті всього твору чи окремих його частин.

Так, наприклад, на матеріалі історичних пісень п’ятикласники ознайомлюються з гіперболою, яка, на перший погляд, здається нескладним тропом для сприйняття, оскільки перебільшення, яке лежить в її основі, завжди виражене явно і його легко помітити. Однак не в усіх випадках ідейно-художня сутність такого перебільшення лежить на поверхні, через що учні не завжди усвідомлюють її у всій повноті і конкретності.

З уособленням п’ятикласники ознайомляться дещо пізніше, а саме під час вивчення творчості Панаса Мирного. Так, наприклад, в оповіданні «Морозенко» учням досить складно визначити ідейно-художню роль уособлення, оскільки уособлень в оповіданні досить багато, і щоб зрозуміти сутність кожного, доцільно зіставити різні за своєю сутністю ознаки. Пізніше учні вже самі можуть наводити приклади уособлень, виокремлюючи їх з художнього тексту. Завдяки уособленням учні навчаються метафорично сприймати деякі твори, розвивають свою уяву. Закріплення знань про уособлення здійснюється учнями самостійно під час виконання домашніх робіт, в яких вони повинні самостійно знайти уособлення в інших творах та з’ясувати сутність і доцільність використання цього тропу .