Сторінка
12

Методи опрацювання художнього стилю в 5-му класі

Розмежування емоційно забарвленої та нейтральної лексики також дається нелегко, адже культура мови учнів, знаходиться на початковому етапі формування, через що їм складно відрізнити просторічну лексику від загальновживаної. В такій ситації вчитель повинен на прикладах з різних сфер життя пояснити різницю між цими мовними одиницями, застосувавши принцип наочності та доступності.

Досить поширеною групою стилістичних вправ є вправи на закріплення та поглиблення знань учнів. Вони використовуються як основний засіб вироблення стійких навичок практичного володіння стилістичним матеріалом, засвоєння учнями при виконанні супровідних та спеціальних завдань. Вправи на закріплення та поглиблення знань учнів дуже доцільні на уроках зв’язного мовлення та на уроках аналізу творчих робіт. Учитель може широко користуватися ними і на уроках літератури, особливо під час роботи над мовою того чи іншого художнього твору. Сюди належать вправи, пов’язані із стилістичним аналізом та редагуванням текстів, стилістичні диктанти тощо.

Труднощі на етапі опрацювання цих завдань виникають через те, що мовна компетенція учнів ще не досить розвинена, тому вправи на переклад та конструювання даються досить складно і не можуть бути виконані без участі вчителя. Як показує практика, завдання такого типу досить складні для учнів, адже в їхній мові присутня велика кількість русизмів, які учням важко перекласти українською мовою. Мовна компетенція під час виконання таких завдань відіграє вирішальну роль, через це вчитель має розвивати навички культури мови, задля покращення словникового запасу школярів.

У процесі опрацювання художнього стилю вони особливо складні, адже лексика художніх творів та емоційно-експресивні засоби досить складні для сприймання. Щоб ефективно здійснювати роботу з такими завданнями, вчитель повинен дещо спрощувати їх: добирати менші за обсягом та легші для сприймання тексти.

Цього буде достатньо на початковому рівні. Більш складні вправи вчитель повинен застосовувати лише тоді, коли учні вже мають певні знання та вміють застосовувати їх на практиці. Задля ефективнішого засвоєння стилістичного матеріалу вчитель повинен ставити перед більш сильними учнями завдання ускладненого типу, які, як правило базуються на перекладі міні-тексту з російської мови на українську або ж конструювання текстів з раніше запропонованих лексичних одиниць.

Під час виконання ускладнених завдань учитель повинен дати учням змогу користуватися різними типами словників (тлумачним, перекладним) задля полегшення матеріалу вправи та розвитку вмінь користування такою літературою.

Конструювання стилістично диференційованих текстів посідає важливе місце у формуванні чуття стилю, умінь компонувати власне мовлення. У процесі стилістичного конструювання учні набувають умінь користуватися стилістично забарвленими й емоційно оцінними засобами у зіставленні із стилістично нейтральними. Під ча виконання таких вправ учні стикаються приблизно з тими ж проблемами, щой під час перекладу, тільки в даному випадку вони добирають не відповідник, а лексичний чи стилістичний синонім. Звичайно, учні в 5 му класі можуть дібрати стилістичний синоніми далеко не до всіх мовних одиниць, через що потребують допомоги вчителя стосовно деяких мовних одиниць. Вчитель, як правило, ивходить з ситуації шляхом забезпечення учнів словниками синонімів або ж найбільш складні випадки з вправи ілюструє на дошці, пояснюючи принцип добору синонімів до найскладніших слів у вправі.

Отже, труднощі часто виникають майже на всіх етапах вивчення мовних стилів, а особливо під час опрацювання стилістичних завдань різного типу та характеру. Однак це досить важливий елемент у процесі навчання, адже вчитель допомагає вирішити найбільш проблемні питання, різними шляхами, в результаті чого школярі засвоюють більш складний матеріал та вчаться використовувати його на практиці.

Дискусійність важлива під час вивчення будь-якого розділу мови, адже необхідно, щоб школярі стикалися з якоюсь проблемою під час виконання завдань, вирішення якої пролягає через збагачення бази теоретичних знань та вдосконалення навичок роботи над тими чи іншими мовними явища. Черезце вчитель повинен заохочувати учнів виконувати завдання складнішого рівня, попередньо проконсультувавши школярів та допомагаючи їм в ході виконання.

Отже, художній стиль займає особливе місце в системі стилів української мови. На основі цього стилю зароджувалась стилістика як наука. Однак у працях із стилістики немає єдиної думки щодо його місця в системі інших стилів. Мова художніх творів визначається своєю різноманітністю, багатоплановістю, особливим естетичним призначенням.

Художня література є, певною мірою, законодавцем і розсадником норм зразкового літературного вираження,

Основна функція художнього стилю – діяння, вплив, але засоби його інші, ніж у публіцистичному стилі. Здебільшого він функціонує в галузі художньої літератури і при зображенні різних сфер і галузей людського життя поєднує в собі елементи різних функціональних стилів. Він тісно пов’язаний з поетичним світосприйманням, образним мисленням.

Основним завданням художнього стилю є творення за допомогою мовних засобів художніх образів. При цьому широко використовуються всі можливі експресивно-емоційні засоби мови, її лексичне, фонетичне багатство, уся різноманітність граматичних форм і конструкцій.

Цим визначається місце і роль мови художніх творів в системі стилів національної літературної мови. У творах видатних письменників найбільш повно і виразно відображена вся структура літературної мови, але й чітко виявлені головні тенденції її розвитку.

Художній стиль – це найбільший і найпотужніший стиль української мови, який можна розглядати як узагальнення й поєднання всіх стилів, оскільки письменники органічно вводять ті чи інші складники стилів до своїх творів, надаючи більшої переконливості та вірогідності в зображенні подій. Тобто це своєрідне емоційно-образне і естетичне використання засобів загальнонародної мови для образного зображення дійсності. Щодо форми мовлення художній стиль є досить своєрідним. Основна його форма – писемна, однак і в усному мовленні широко використовуються його елементи. Особливістю цього стилю є жанрова різноманітність, що теж має своєрідне мовне оформлення.

В зв’язку з тим, що художній стиль має велику кількість своєрідних особливостей, його вивчення в курсі української мови у п’ятому класі повинне проводитись раціонально і ефективно, адже в саме п’ятому класі формується уявлення учнів про мовні стилі.

На основі проведеного нами дослідження можна зробити такі висновки:

1. Художній стиль – один із найскладніших стилів мовлення. Він вбирає в себе мовні ресурси всіх стилів мови та функціонує майже у всіх сферах соціального життя, щоправда, найчастіше він використовується у сфері художньої літератури. Головні характеристики цього стилю мовлення: образність, емоційність, наявність різних жанрів, тропів.

2. В 5-му класі художній стиль не вивчається окремо, а лише розглядається в контексті вивчення всіх стилів. Навчальна програма не передбачає його окреме вивчення, проте в межах багатьох розділів на ньому акцентується особлива увага. Наприклад, під час вивчення лексикології та фразеології, оскільки ці розділи мови безпосередньо з ним пов’язані (діалектична, просторічна, жаргонна лексика реалізується переважно в художніх текстах, теж саме можна сказати і про фразеологізми).