Сторінка
11

Методи опрацювання художнього стилю в 5-му класі

Інші види роботи з текстом в цій темі краще не застосовувати, адже вони є досить складними для сприймання, через що займають велику кількість часу. Через це вправи на конструювання і редагування доцільніше використовувати в процесі розвитку зв’язного мовлення та вивчення лексикології.

У процесі вивчення пунктуації стилістична робота не проводиться, адже учні в 5 класі ще не готові сприймати цей матеріал в контексті його зв’язку зі стилістикою української мови (напр. розділові знаки при вставних конструкціях, різні типи речень у різних стилях та розділові знаки в них тощо.) Взаємозв’язок з вивченням стилістики тут реалізується тільки на рівні міжпредметних зв’язків із літературою, адже пунктуаційні вправи розроблені на основі художніх текстів відомих українських авторів.

Однак під час виконання вправ вчитель має звертати увагу школярів на розташування розділових знаків залежно від мети висловлювання та стильової приналежності тексту. Це допоможе учням здобути базові знання, які допоможуть їм у старших класах опрацьовувати пунктуацію в зв’язку зі стилістикою.

Отже, під час вивчення синтаксису розвитку стилістичних знань та умінь приділяється незначна увага, проте стилістичні завдання, які ставить вчитель перед класом в процесі вивчення синтаксису, мають велике значення для подальшого формування зв’язного мовлення, образного мислення, мовної компетенції.

Щодо інших розділів і тем з курсу мови у 5 класі варто зазначити, що вивчення стилістики в них посідає периферійний характер порівняно з розділами «Синтаксис» і «Лексикологія».

Вправи із стилістичним завданням в інших розділах мають узагальнювальний характер, тобто спрямовані на повторення вже набутих знань та умінь, через що дуже рідко використовуться вчителями-словесниками. Це зумовлено насамперед браком часу на вивчення мови, великою кількістю тематичного матеріалу, а також недоліками сучасних підручників, які не містять потрібної кількості стилістичних завдань у розділах «Морфологія», «Фонетика», «Орфографія».

Шляхи подолання труднощів під час виконання стилістичних вправ та завдань

Засвоєння стилістики рідної мови супроводжується складною роботою, пов’язаною з розумінням учнями суті стилістичних явищ, опануванням певної кількості термінів, визначень, виробленням умінь та навичок аналізу стилістичних засобів мови, використання їх в усному і писемному мовленні. Розв’язати ці проблеми можна шляхом функціонально-стилістичного аспекту у вивченні шкільного курсу української мови, систематичної роботи над формуванням стилістичних умінь та навичок учнів.

Свідоме й активне засвоєння стилістичних засобів у процесі вивчення фонетики, лексикології і граматики – необхідна умова глибоких і стійких знань, що сприяють виробленню вмінь та навичок. Діти повинні навчатися відбирати засоби для вираження думок, шукати правильний, точний вираз чи слово. Але самі уміння та навички без мислення не сприяють піднесенню грамотності, в тому числі й стилістичної. Досконале володіння багатством мовного вираження поєднує в собі органічний зв'язок мислення і навичок, які повинні бути не мертвою звичкою, а живим умінням. Нинішні програми націлюють на застосування так званого комплексного аналізу – лексико-стилістичного, фонетико-стилістичного, граматико-стилістичного.

У 5 класі діти набувають уміння і навички практичного користування стилістичними ресурсами мови в своєму усному і писемному мовленні, спираючись на знання фонетики, лексикології, граматики. До таких умінь відносимо: уміння розрізняти стилі мовлення, уміння обґрунтувати стилістичну приналежність певного тексту, уміння визначити мовні риси кожного стилю, уміння добирати ці засоби для висловлювань різних типів і стилів мовлення, уміння користуватися різними прийомами (стилістичний аналіз, конструювання редагування), уміння дотримуватися єдності змісту (теми) і мовного (стилістичного) оформлення у висловлюваннях різних стилів.

У процесі засвоєння стилістичних функцій мовних одиниць виробляються вміння помічати і оцінювати стилістичне забарвлення мовних засобів і співвідносити їх із сферою вживання, з стилістично нейтральними мовними одиницями. Вивчаючи мовне явище, школярі спостерігають над його стилістичним забарвленням, визначають межі його функціонуванні в мовленні. Важливе місце у формуванні таких умінь та навичок займає спостереження як засіб активізації розумових сил учнів і вироблення навичок самостійного аналізу стилістичних явищ.

Систематичне застосування спостережень сприяє розвитку ініціативи, пошукових здібностей учнів. Вони в процесі спостережень пізнають стилістичні особливості мови і засвоюють їх. Від спостережень над фактами мови, від зіставлення синонімічних одиниць, від аналізу учні підходять до синтезу, до певних висновків про стилістичні особливості мовних одиниць і сферу їх функціонування, про ознаки й особливості текстів різних стилів.

Труднощі під час виконання стилістичних завдань виникають найчастіше в процесі роботи над різними типами вправ. Завдання кожного вчителя-мовника знайти шляхи подолання цих труднощів шляхом покращення доступності та зрозумілості теоретичного матеріалу.

Кожен тип стилістичних вправ містить в собі суперечливі моменти, які часто залишаються зовсім незрозумілими для школярів.

Супровідні вправи, тобто вправи, що доповнюють, деталізують виучувану лексичну, фонетичну чи граматичну тему з стилістичного боку і служать джерелом інформації. Це найпоширеніший вид роботи зі стилістики, оскільки саме за допомогою їх розкриваються стилістичні особливості тих чи інших мовних явищ, з’ясовуються ознаки стилів. Як показує практика, учні досить рідко стикаються з труднощами в процесі опрацювання такого типу вправ, адже додаткове стилістичне завдання, як правило, не складне і базується натеоретичному матеріалі, вивченому раніше. Головне, про що має пам’ятати вчитель, – це про невелике повторення стилістичного матеріалу перед виконанням подібних вправ, задля відновлення в пам’яті школярів базових теоретичних понять.

Спеціальні вправи, які розкривають конкретні стилістичні ознаки мовних явищ і виконуються під час вивчення тем, тісно пов’язаних зі стилістикою. Наступним етапом засвоєння засобів стилістики є спеціальні вправи, що використовуються на уроках вивчення суто стилістичних тем. Вправи, що їх добирає вчитель для такого уроку, будуть основним дидактичним матеріалом для грунтовного вивчення певних стилістичних явищ.

Труднощі під час виконання таких вправ полягають насамперед у складності сприймання школярами тропів та синтаксичних фігур, адже не кожен учень може сформувати уявлення про образність, метафоричне перенесення, вживання слова в переносному значенні. Подолання цих труднощів полягає в реалізації міжпредметних зв’язків з українською літературою. На основі вивчених літературних творів учні краще зрозуміють суть стилістичних явищ. Тому кожен учитель повинен перед виконанням подібних завдань здійснювати актуалізацію опорних знань, пов’язуючи цей матеріал із художніми творами з курсу літератури, адже на уроках літератури учні мали кращу нагоду заглибитись у суть тропів, осмислити їх значення, принципи творення та вплив на речення.