Сторінка
3
Питання про те, як, коли і яку самостійну роботу проводити на уроках, визначається такими найважливішими моментами: мета уроку, особливості навчального матеріалу і рівень підготовки учнів на даний час.
Спеціальні дослідження довели, що, систематично і організовуючи на уроках самостійні роботи, можна добитися добрих результатів. Але разом з цим відомо, що даний метод можна застосовувати не завжди з однаковим успіхом. Іноді буває краще, коли вчитель сам викладе матеріал або проведе бесіду з учнями.
Для підготовки учнів до кращого засвоєння нового матеріалу вчитель на початку уроку, як правило, проводить повторення. У цьому випадку; можна організувати самостійну роботу. Завдання повинні містити такі запитання і вправи, щоб, розв'язуючи їх, учні пригадали ті поняття і факти, без знання яких не можна добре зрозуміти новий матеріал, закріпили б такі вміння, без яких неможливе продуктивне засвоєння.
Самостійну роботу можна організувати як фронтальну, так і індивідуальну за диференційованими завданнями різного рівня складності.
В кіпці уроків, присвячених вивченню нового матеріалу, метод самостійної роботи можна використовувати досить часто. Для цього необхідно мати дидактичний матеріал у вигляді карток з різноманітними завданнями. Користуючись ними, можна швидко організувати самостійну роботу. Але важливо врахувати, щоб різні типи вправ давали учням можливість розглянути вивчений матеріал з різних сторін.
Групові роботи не можуть проводитися часто під час вивчення нового матеріалу. Їх можна організувати тоді, коли навчальний матеріал не містить складних теоретичних понять, не вимагає показу демонстраційних дослідів тощо. В умовах спільного повторення ліквідується можливість прогалин у засвоєнні, учні надають один одному допомогу, пояснюють помилки, неточності, спільно обговорюють висновки.
Індивідуальна самостійна робота найчастіше дає позитивні результати, коли учні, знаючи загальні положення, закономірності, можуть зробити окремі висновки про властивості речовин, розв'язати доступні, але досить складні завдання. Однак, такі роботи можна організувати не стільки в процесі сприймання нових знань, скільки під час повторення добре усвідомленого матеріалу.
Названі вище умови необхідні для успішного застосування методу самостійної роботи на уроках. Вони є основними, найбільш загальними. У процесі навчання можуть створюватися такі ситуації, коли інші фактори, на перший погляд випадкові і незначні, впливають на вибір того чи іншого методу.
Формування самостійної діяльності учнів проходить кілька рівнів. У педагогічній літературі виділяються чотири рівні самостійної діяльності учнів:
1. Дії учнів, що копіюють за заданим зразком. На цьому рівні дитина ідентифікує об'єкти і явища, довідується про них, порівнюючи з відомим зразком. Це — підготовчий етап до здійснення учнями самостійної діяльності. Мотиваційно-цільовий компонент реалізується повністю учителем, тому що дитина ще не може поставити мету своєї діяльності і визначити її мотивацію. Учитель повідомляє учням, для чого вони виконують дану роботу, що вони довідаються після її завершення, чому навчаться тощо. У зміст самостійної діяльності на даному рівні входять завдання з повторення дій за зразком. Результатом дії учня виступає правильно виконане завдання, а також уміння виконувати навчальні дії, показані вчителем. Рефлексивний компонент дає можливість учителю судити про те, на скільки учні готові до здійснення самостійної діяльності.
2. Репродуктивна діяльність, тобто діяльність на відтворення або безпосереднє застосування досліджуваного матеріалу. На даному рівні мотиваційно-цільовий компонент реалізується також учителем. Він вибирає тип самостійної діяльності і ставить перед учнями мету її виконання. До змісту самостійної діяльності вводять навчальні завдання відтворюючого характеру. Це — виконання вправ за зразком і алгоритмом, знаходження готових відповідей у тексті підручника. За допомогою вчителя дитина намагається перенести отримані знання на вирішення більш складних, але типових завдань. Дії учня під час виконання даного типу самостійної діяльності полягають переважно в прослуховуванні або розгляді, запам'ятовуванні та відтворенні певної інформації про різні властивості об'єкта. На цьому рівні вже починається узагальнення, порівняння результатів діяльності, її коректування. Результатом діяльності учнів виступає правильно виконане навчальне завдання, засвоєний новий навчальний матеріал.
На даному рівні самостійної діяльності мотиваційно-цільовий компонент реалізується учнем за допомогою вчителя. Дитина повинна вміти переформулювати проблему на мову предмета; вміти визначати загальну мету діяльності; приймати окремі цілі, сформульовані вчителем. Відповідно до мети самостійної діяльності вибирається її тип і наповнюється змістом, який міститься у навчальному завданні. Це, переважно, варіативна діяльність. Зміст такої діяльності складають завдання реконструктивно-варіативного та евристичного характеру. Це — виконання вправ, які виходять за межі відомого зразку; завдання, пов'язані з поясненням, аналізом демонстрацій, з обґрунтуванням висновків, з їхньою чіткою аргументацією. Під час такої діяльності від учня потрібні перетворення, реконструкції узагальнення, систематизація і залучення раніше придбаних знань і умінь, перенесення їх у нестандартні ситуації та встановлення внутрішніх предметних і міжпредметних зв'язків. В результаті знання учня стають більш гнучкими та мобільними, виробляються уміння, навички та потреба до самоосвіти. На даному рівні самостійної пізнавальної діяльності дитина опановує елементи творчості, здобуває досвід пошукової діяльності. Рефлексивний компонент дає можливість стверджувати, що дитина готова до проведення дослідження процесу або явища, до набуття здатності бачити і самостійно вирішувати пізнавально-практичні творчі завдання, тобто учень готовий до оволодіння творчою самостійною діяльністю.
4. Самостійну діяльність щодо перенесення знань під час вирішення завдань у зовсім нові ситуації, умови. На даному рівні мотиваційно-цільовий компонент повністю реалізується учнем, який ставить перед собою мету діяльності. Для її досягнення вій вибирає навчальне завдання, виконуючи яке, вчиться розкривати нові сторони явищ, об'єктів, подій, висловлювати власні судження. Всебічно аналізує вихідні дані завдання та проводить їх оцінку. Школяр одержує принципово нові знання, закріплює навички їх самостійного пошуку. Учень самостійно розробляє тематику і методику дослідницької, експериментальної роботи, формулює проблеми, висуває гіпотези та план їхнього вирішення. Змістовно-операційний компонент складають завдання творчого характеру: вирішення проблемних питань; складання вправ; написання творів; рецензування; підготовка доповідей, рефератів; проведення експериментальних досліджень; завдання проблемного характеру тощо. Результатом виконання такої діяльності виступають нові знання, засвоєні дитиною в процесі роботи; сформовані уміння в постановці експериментів; сформовані навички виконання творчої діяльності. Рефлексивний компонент показує, що дитина досягла високого рівня самостійної діяльності — творчого рівня. Використання даної моделі формування самостійної діяльності учнів дозволить підвищити їх рівень і результати навчання.