Сторінка
5

Вплив сімейного виховання на розвиток і формування особи дитини

Естетичне виховання - один з видів виховання особи, мета якого - формування естетичного смаку і естетичного відношення до дійсності. Естетичне виховання включає:

естетичний розвиток - організований процес становлення в дитині природних сутнісних сил, що забезпечують активність естетичного сприйняття, відчуття, творчої уяви, емоційного переживання, образного мислення;

формування духовних потреб.

Основою естетичного виховання є дія засобами мистецтва, і на його основі здійснюється художнє виховання (цілеспрямований процес формування у дітей здатності сприймати, відчувати, переживати, любити, оцінювати мистецтво, насолоджуватися їм і створювати художні цінності), художня освіта (процес освоєння дітьми сукупності мистецтвознавчих знань, умінь, навичок, формування у них світоглядних установок відношення до мистецтва і художньої творчості) і художньо-мистецький розвиток (цілеспрямоване формування здібностей і дарувань дітей в різних областях мистецтва) дітей.

Естетичне виховання має на меті розвиток творчих здібностей, уміння розуміти і цінувати прекрасне в житті і мистецтві, збагачення духовного світу дитини. Батьки учать дітей помічати красиве в природі, громадському житті, мистецтві, допомагають їм виробити правильні естетичні судження і оцінки, а також розвинути здібності, сприяють залученню їх до художньої творчості.

Величезні можливості для естетичного виховання закладені в дійсності, що оточує дитину. Завдання батьків розкрити красу навколишнього світу. Особливо велика роль у вихованні естетичного смаку належить першим іграшкам. Вони учать пізнавати життя і є джерелом перших естетичних вражень. Залучаючи дітей до участі в наведенні чистоти і порядку, до створення затишної обстановки в квартирі, батьки також виховують естетичні смаки. Проте серцевиною естетичного виховання в сім'ї є залучення дітей до творчості (художнє виховання).

Діти дуже рано виявляють потребу малювати і ліпити. Батьки повинні допомогти своїм дітям набути певних навичок в малюванні. Уміння дитини читати чужий малюнок - перша умова його готовності до образотворчої діяльності. Дитина дуже рано, ще до того, як навчиться читати, любить перегортати ілюстровані книжки. Це заняття треба заохочувати, допомагаючи зрозуміти зображення.

Батьки залучають дітей до малювання з натури, по пам'яті, підключають декоративне малювання, складання візерунків, ліплення. Особливо слід заохочувати працьовитість, наполегливість, самостійність - якості, що є запорукою розвитку художніх здібностей.

У естетичному вихованні дітей велике значення має розвиток почуття любові до природи. У зв'язку з посиленням природоохоронної діяльності, з необхідністю раціонального використання природних багатств стає актуальною така грань особового розвитку дитини, як екологічна вихованість.

Екологічне виховання покликане формувати відношення до природи як до громадської цінності, навчити дитину дбайливо до неї відноситися. З точки зору екологічного розвитку багато що дають походи і екскурсії по рідному краю, участь сім'ї в таких заходах, як День птахів, День лісу, всяке розумне спілкування сім'ї з природою.

Естетично розвинена дитина здатна не лише насолоджуватися красою і творити за законами краси, але і активно боротися зі всякими проявами потворного, низинного, фальшивого.

Найважливішим завданням сімейного виховання і найважливішою передумовою усебічного гармонійного розвитку особистості дитини є його трудове виховання.

Трудове виховання є процес залучення дітей в різноманітні, організовані види суспільно корисною праці з метою передачі ним мінімуму виробничого досвіду, трудових умінь і навичок, розвитку у них творчого практичною мислення, працьовитості і свідомості робочої людини.

Завдання трудового виховання - це і здійснення початкової професійної освіти і профорієнтації, формування працьовитості, інших моральних якостей, естетичного відношення до цілей, процесу і результатів праці.

Умови ефективності трудового виховання :

• чим раніше дитина буде залучена до праці, тим успішніше проходитиме його трудове виховання;

• трудова діяльність дітей повинна мати громадську значущість і моральну основу;

• радість доставляє тільки працю, яка викликає почуття втоми і стомлення (легка праця без напруги не робить позитивного виховного ефекту);

• контроль з боку дорослих за працею дітей має бути тактовним, таким, що підтримує упевненість дитини у своїх силах;

• праця повинна змінюватися відпочинком, стомлення знімається також чергуванням видів праці;

• кожне трудове завдання, повинно закінчуватися корисним і по можливості відчутним результатом. Чим більше значення має цей результат для суспільства і самого працюючого, тим сильніше виховна дія праці;

• у продуктивній праці не слід заперечувати особисту матеріальну зацікавленість дитини, тільки через особисту зацікавленість дитина може навчитися працювати в повну силу, включитися в працюючий колектив;

• організація трудової діяльності має бути тісно пов'язана з моральним вихованням, щоб дитина переживала радість праці на загальну користь, в інтересах колективу;

• праця повинна відповідати віковим психофізіологічним особливостям дітей;

• в процесі трудової діяльності діти повинні не лише виконувати доручену ним роботу, але і вчитися самостійно організовувати свою працю.

У ранньому віці трудова діяльність дитини тісно пов'язана з іграми. Діти молодшого дошкільного віку ще не усвідомлюють, чому їм хочеться допомагати дорослим. Малюки, як правило, виконують нескладні роботи, наслідуючи старші, особливо якщо останні розумно організовують і заохочують таку роботу. Дитині подобаються доручення, виконання яких містить елементи гри або доставляє естетичну насолоду. Для дорослих тут закладена можливість виховати у дитини розуміння необхідності праці, його користі. Проте неправильно було б перетворювати працю на гру в усіх випадках.

Для дитячої праці необхідно створити умови. Слід відвести спеціальний час для трудових занять, потурбуватися, щоб у дітей було устаткування, що відповідає їх віку, силам і можливостям (лопатки, граблі, лійки, ножиці та ін.). Не можна примушувати дитину робити непосильну, таку, що не відповідає його знанням і підготовці роботу, яка, природно, не дасть добрих результатів, або роботу, пригноблюючу дітей одноманітністю, стомливими діями. Це тільки викличе негативні емоції і може відвернути дитину від праці. Тільки тоді діти полюблять працю, якщо його супроводить оптимістичний настрій, якщо радують як сам процес праці, так і його результати. Це значною мірою залежить від уміння батьків вчасно заохотити дитину, допомогти, якщо він зазнає утруднення, запропонувати ще раз спробувати зробити, якщо ясно, що дитина не доклала необхідних зусиль.

У дитини поступово складається позитивне відношення не лише до тих видів праці, які пов'язані з грою і естетичною насолодою, але і до тих, які не такі цікаві, але потрібні, тобто відбувається усвідомлення важливості будь-якого виду трудової діяльності. Дитини в дошкільному віці слід підводити до розуміння необхідності виконання такої роботи, якої потребують інші люди. Трудові дії дитини повинні відбуватися в обстановці уваги, любові, моральної підтримки дорослих. Прагнення дитини добре виконати доручення має бути схвалене батьками, викликати у дитини позитивні емоції. За цих умов виховується істинна працьовитість.