Сторінка
5

Розвиток творчих здібностей молодших школярів засобами інформаційних технологій

М.І. Жалдак ще в 1989 році писав: «…відбір змісту освіти, розробка методик викладання всіх без виключення предметів на базі сучасної інформаційної технології, розробка підручників і навчальних посібників. Дидактичних матеріалів, методичних вказівок, підготовка вчителя до роботи в умовах широкого використання автоматизованих інформаційних систем у навчальному процесі, організація та методика підготовки і перепідготовки учительських кадрів, розробка науково-методичного забезпечення самоосвіти вчителів стає ряд найбільш актуальних проблем перебудови системи освіти».

Підвищення ефективності можливе, з одного боку, за рахунок використання технологій, орієнтованих на розвиток особистості, з іншого – використання інформаційно-комунікаційних технологій у навчальному процесі.

Інформаційні технології – зодного боку, це потужний інструмент для отримання дитиною найрізноманітнішої інформації, з іншого – ефективний засіб для підвищення інтересу до навчання, а також мотивації наочності, науковості та інше. Тому вчителя-новатори використовують інформаційні технології у навчальному процесі.

Однією із сфер, де використання інформаційних технологій є найбільш виправданим, – навчання основам інформатики у початковій школі.

Використання комп’ютерної техніки дає можливість швидко визначити рівень знань учнів, перевірити ступінь засвоєння програмного матеріалу, відкриває можливість учням самокритично оцінити свої знання та вміння, виявити прогалини та подалати їх за допомогою неодноразових виконань різноманітних вправ та завдань.

Учень має можливість за короткий проміжок часу (15 хв.) виконати біля 100 операцій, різних за змістом та складністю. Вчитель має можливість диференціювати завдання як за терміном часу для виконання однієї операції (від 5 до 30 с.) так і за складністю завдання та його виду. Відкриваються можливості для індивідуальної роботи зі слабовстигаючими учнями, не випускаючи з поля зору роботу всіх інших учнів класу, що забезпечує швидкий оперативний зворотний зв’язок: ученю – вчитель.

Ефективність уроків інформатики полягає у високій активності дітей, їх працездатності протягом всього уроку. Це забезпечується постійною зміною видів завдань. Спілкуючись з ком’ютерном, діти легко виконують до 100–120 операцій за 15–20 хв.

Працювати за ком’ютерном дітям молодшого шкільного віку дозволяється не більше 15 хв. Тому на початку уроку учні отримують чіткі й зрозумілі завдання. Протягом уроку діти працюють самостійно, доводять до автоматизму обчислювальні навички. Вкінці уроку дітям пропонується контрольне завдання, виконавши яке діти самі оцінюють результативність своєї роботи на уроці.

Комп’ютерно-орієнтоване середовище для дітей молодшого шкільного віку сприяє не лише розвитку дитини, але є ще й потужним джерелом позитивних емоцій. Комп’ютерні технології не можна впроваджувати в цьому віці однобічно, акцентуючи увагу тільки на їх пізнавальному аспекті. Треба інтегрувати їх у навчальне середовище так, щоб вони справляли розвивальний вплив на моральну, емоційну та комунікативну сфери, були стимулятором розвитку навичок спілкування з однолітками, встановлення дружніх стосунків. Формування моральної і пізнавальної сфер особистості дитини відбувається у взаємному впливі, взаємозалежності. Цей факт треба враховувати під час організації дружнього, сприятливого, активно розвивального навчального середовища.

У сучасному інноваційному, динамічному соціальному середовищі перед підростаючою людиною постають проблеми фізичного виживання, досягнення життєвих цілей в умовах новизни та невизначеності. Саме моральна сфера, яка відіграє провідну роль у формуванні особистості, не повинна недооцінюватись психологами, педагогами, розробниками інформаційних технологій для молодшого шкільного віку. Головне, зробити вплив комп’ютерного середовища позитивним, щоб воно сприяло гармонійному розвиткові, забезпечувало формування соціально адаптованої особистості, у напрямку її творчої самореалізації.

Умови ефективного використання комп’ютерних технологій у дошкільному і молодшому шкільному віці, проблеми їх впливу на емоційну, вольову, моральну сферу дітей є актуальним питанням. Чим молодший вік дитини, тим більш відповідальним є вирішення питання про застосування будь-яких впливів на її формування. Але якщо вже відбувається застосування комп’ютерів у молодшому віці й воно є ефективним, позитивним для розвитку, то це створює умови для подальшої більш успішної інтеграції дитини у сучасне інформаційне середовище школи. Вона може з більшою користю для себе використати інформаційні технології в середньому і старшому шкільному віці, коли ці технології вже стають невід’ємним елементом навчального процесу, а також підготуватися до життя в сучасному інформаційному технологічному середовищі.

Сучасні інформаційно-комунікаційні технології надають нові перспективи для розвитку освіти та якісно і принципово змінюють дидактичні підходи, а також самі методологічні засади організації навчання. А для цього необхідно створення принципово нової парадигми набуття знань, яка б сприяла більш ефективному формуванню інтелекту, творчих здібностей дітей, розвитку цілісного світогляду, що сприяє формуванню навичок спілкування та повноцінного існування в сучасному інформаційному суспільстві.

Одним із важливих каналів засвоєння людиною знань про норми поведінки у сучасному інформаційному суспільстві є спілкування. «Спілкування в своїй первинній формі – в формі спільної діяльності або у формі спілкування мовного – складає обов’язкову умову процесу засвоєння індивідуумом досягнень суспільно-історичного розвитку людства».

Теоретичні підходи до питання формування стосунків у дітей з ровесниками визначені в творчій спадковості видатних педагогів В.О. Сухомлинського, А.С. Макаренка. Вони неодноразово вказували на необхідність виховання дітей з раннього віку в дусі товариства, доброзичливості, співчуття ровеснику.

Прийнято вважати, що приписи висувають зразки й моделі, а оцінки контролюють реалізацію. Таке розмежування, природно, відносне, так як припис несе в собі й оцінювальне навантаження. У той же час оцінка, спонукаючи до однієї поведінки і відвертаючи від другої, містить у собі й відповідні приписи. Вона виступає дійовим засобом напрацювання ліній поведінки, програмування і вибору вчинків. Це регулятивній дії моралі, таким чином, спостерігається постійна взаємодія приписів і контролю, вимог і оцінок.

Вивчаючи роль колективу у формуванні суспільної направленості особистості школяра, можно сказати, що краще всього правила засвоюються тоді, коли школяр приймає участь у їх створенні і є співавтором, а також за умови відображення тих стосунків, які виникають між дітьми в процесі спільної діяльності. Тільки в такій позиції школяр сприймає вимоги, як обов’язкову умову успіху діяльності, а правила поведінки, пов’язані з їх виконанням, стають для них привабливими і необхідними. Навпаки, ті школярі, які були лише провідниками уже готових вимог і норм і нічого в них не вклали, частіше всього засвоювали ці правила тільки зовні, на рівні знань.