Сторінка
3

Розвиток творчих здібностей молодших школярів засобами інформаційних технологій

Математичні основи інформатики здебільшого є природним полем формування загальнонавчальних навичок і розвитку загальних мисленнєво-комунікаційних здібностей дитини.

Аналіз педагогічного досвіду виявив також і деякі, обумовлені переважно низьким технічним рівнем, негативні тенденції використання ІКТ у початкових класах, а саме:

швидка зорова і загальна втомлюваність під час більш як 15-хвилинної роботи за комп’ютером;

загроза розвитку фотоепілепсії, пов’язаної з миготінням екрану й частотою зміни кадрів;

негативна сюжетна лінія деяких комп’ютерних ігор;

жорстке нав’язування діалогу програмою спрямовують на сприйняття дітьми ІКТ як партнера у грі, а не як засобу гри, що значно знижує інтелектуальну активність школяра;

захоплення індивідуальними формами роботи на противагу колективним.

Невід’ємними умовами вивчення дидактичних особливостей застосування комп’ютерно орієнтованих засобів навчання є такі:

урахування особистісних якостей учня молодшої школи;

вивчення рівня керівної компетентності вчителя в умовах навчального середовища у системі «учень – учитель – засіб навчання».

Вивчення індивідуально-психологічних особливостей молодших школярів є повсякчас актуальним компонентом, що сприяє якісній побудові педагогічної праці та організації проведення навчально-виховного процесу.

Серед індивідуальних особливостей молодших школярів щодо даної проблеми нами виділено такі:

велика амплітуда в зовнішніх темпераментних проявах (одні експансивні, інші стримані, одні швидкі й поривчасті, інші сповільнені);

істотні характерологічні відмінності молодших школярів: (з точки зору вольових рис особистості учні даної вікової категорії поділяються на більш рішучих, енергійних і наполегливих, і навпаки – на менш вольових, менш самостійних, таких, які більше піддаються впливу); емоційні риси характеру (імпульсивність, яскравість виявлення почуттів, їх більше чи менше багатство й сила можуть бути досить відмінними);

особлива категорія рис характеру, яка пов’язана з розумовою діяльністю (серед молодших школярів зустрічаються більш або менш розсудливі, більш схильні все обдумувати і про все розповідати, а також інші, схильні не надто багато роздумувати, а більше діяти);

у молодшому шкільному віці здібності у більшості випадків ще не бувають чітко вираженими. Тому невдачі учня в тому чи іншому навчальному предметі не слід приймати за відсутність здібностей до нього. Завдання полягає не стільки в тому, щоб встановлювати здібності й нездібності учня, а в тому, щоб по можливості розвивати всі необхідні для засвоєння знань здібності;

відносно добре розвинута у молодшого школяра наочно-образна пам’ять, але вже є передумови для розвитку словесно-логічної пам’яті;

ефективність осмисленого запам’ятовування в учнів початкових класів відіграє переважну роль: експериментально доведено, що діти молодшого шкільного віку значно краще (швидше і міцніше) запам’ятовують зрозумілі їм слова та вирази, ніж ті, які їм незрозумілі;

учень початкової школи вже може в достатньо широких межах здійснювати елементарні розумові операції – порівняння, узагальнення, пробує робити висновки. Дослідження свідчать, що молодші школярі можуть проводити елементарне оперування наочно представленими множинами, розв’язувати і складати найпростіші приклади й задачі;

особливої уваги потребує організація навчальної праці учнів початкових класів. Як відмічає відомий психолог Н.Д. Левітов (1973), фізичний розвиток дозволяє їм без перенапруження й особливої втоми займатися 3–5 годин);

необхідно врахувати, що у навчанні учнів початкових класів дуже різко виявляється протиріччя між постійно зростаючими вимогами, які висуває навчальна робота, учителі, колектив до особистості дитини, її уваги, пам’яті, мислення, і наявним рівнем психічного розвитку, розвитку якостей особистості.

Одним із провідних засобів активізації навчальної діяльності дітей є відповідна система нестандартних знань, що вимагають гнучкості, критичного підходу, раціонального мислення.

Індивідуальні відмінності у розвитку психологічних детермінант навчальної успішності, внутрішньо-функціональні зміни у структурі пізнавальної сфери, динаміка психічних факторів навчальної успішності молодших школярів зумовлюють необхідність диференційованого, зокрема, індивідуального підходу до учнів у побудові процесу навчання на основі встановлення зазначених закономірностей.

У вирішенні проблеми неуспішності з математики слід звернути увагу на рівень розвитку в учнів:

першого класу – обсягу й продуктивності уваги та обсягу зорової пам’яті;

другого класу – обсягу уваги та слухової пам’яті;

а в третьокласників врахування рівня розвитку, обсягу та стійкості уваги.

Успішність з письма в учнів перших класів пов’язана з тенденціями у розвитку обсягу уваги і майже в однаковій мірі від обсягів зорової і слухової пам’яті, що зумовлює однакову значущість впливу наочної та слухової інформації. Збільшення обсягу граматичної інформації в учнів другого класу вимагає підвищення рівня стійкості й обсягу уваги. А в третьому класі найбільш значущим у виконанні граматичних завдань є обсяг слухової пам’яті.

Процес оволодіння навичками техніки читання в усіх вікових групах спирається на рівень розвитку обсягу уваги й зорової пам’яті, які складають основу успіху в даній діяльності.

Загальна характеристика особистісних якостей молодшого школяра у даній інтерпретації не претендує на повний обсяг у зв’язку з необхідністю їх окремого розгляду за умови безпосереднього дослідження у наведених нижче методиках.

Цілісне (через становлення та розвиток операціональної та мотиваційної сфер психіки) і поетапне формування мислення, коли кожний етап забезпечує досягнення відповідного рівня інтелектуальної активності – стимульно-продуктивного, евристичного, креативного, – забезпечує ефективне формування творчого мислення засобами дослідницьких, ігрових творчо-прикладних дій спочатку за умов зовнішньої мотивації, яка «запускає» мисленнєву діяльність.

У молодших школярів за умов спеціально організованого навчання можна формувати творче мислення, що характеризується самостійністю, гнучкістю, ініціативністю, комбінаторно-ігровими проявами, а також задовольняє їхні вищі потреби – у пізнанні, спілкуванні, самореалізації.

Процес розвитку пізнавальної сфери молодшого школяра має гетерохронний характер, що проявляється в кількісних і якісних змінах психологічних детермінант навчальної успішності учнів: протягом навчання дитини у початкових класах зростає ефективність процесу її логічного мислення, операцій узагальнення та автоматизації розумових дій.

Молодших школярів можна підводити до осмислення навчальних умінь, оскільки у дітей починають розвиватися процеси, що призводять до абстрактного мислення.

Огляд наукових праць поряд із розробками низки підходів щодо використання ІКТ у навчально-виховному процесі свідчить про впливовість ІКТ на особистісні особливості учнів різних вікових категорій, зокрема, переважно з позитивними наслідками, проте в проаналізованих джерелах більше уваги приділено дослідженням вікових груп, середнього, старшого шкільного та післяшкільного віку.