Сторінка
12

Державна контрольно-ревізійна служба України і шляхи удосконалення її діяльності

2. Еволюція контролю в Україні:

У процесі розвитку системи державного фінансового контролю в Україні загалом можна виокремити два основних етапи:

Етап встановлення (1990 – 2000 р.р.), протягом якого сформовано базові умови для створення системи державного фінансового контролю та мережі контролюючих органів, досягнуто законодавчого та конституційного закріплення ключових гарантій їх діяльності, започатковано законодавче обмеження контрольних повноважень щодо контролю підприємницької діяльності, організовано кадрове, інформаційне, методичне та інше забезпечення контрольної системи.

Етап оптимізації і удосконалення (початок 2001 р.), який передбачає поглиблене дослідження організації системи державного фінансового контролю і правове закріплення її складових з врахуванням позитивного зарубіжного досвіду в законах, удосконалення взаємодії контролюючих органів, створення правових гарантій ефективності державного фінансового контролю та обмеження неправомірного втручання держави у господарську діяльність.

За час, що минув державна контрольно – ревізійна служба радикально реформувалась, перетворившись на дієвий, по справжньому авторитетний інститут Європейської держави.

3. З моменту здобуття незалежності зміни в соціально – економічній ситуації і в системі господарського управління обумовили необхідність радикальних перетворень в організації та методиці контролю. Безпосередніми факторами цих змін були:

відмова від ідеологічної направленості державної та господарської діяльності, в тому числі і контролю, на побудову комуністичного суспільства;

визнання співіснування різних господарських устроїв, для чого вимагається використовувати різні напрями контролю ( фінансовий, правовий, громадський, бухгалтерський, аудиторський та інші );

ліквідація планової ( адміністративно – командної ) системи управління.

4. На сьогоднішній день, функціонування державної контрольно-ревізійної служби - невід’ємна складова системи органів державного фінансового контролю і фінансової безпеки держави загалом. Здійснюючи з власної ініціативи ревізії та перевірки за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і звітності в міністерствах, відомствах, державних комітетах, державних фондах, а також на підприємствах і організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних валютних фондів, а за дорученням правоохоронних органів і в решти суб’єктів господарювання, розробляючи пропозиції щодо усунення виявлених хиб і порушень та запобігання їх в подальшому, державна контрольно-ревізійна служба тим самим сприяє скороченню потреби в бюджетних коштах, наповненню дохідної частини бюджетів і державних фондів та попереджає фінансові порушення і злочини. Свою специфічну роль державна контрольно-ревізійна служба відіграє також у викритті і запобіганні виникненню “тіньової економіки”, яка визначається як економічна діяльність суб’єктів господарювання, що не враховується, не контролюється і не оподатковується державою, і не спрямована на отримання доходу шляхом порушення чинного законодавства.

5. Необхідно відмітити, що протягом останні роки увага науковців була в більшій мірі спрямована на розробку проблем формування і розвитку незалежного аудиторського фінансового контролю і дуже мало уваги приділялося державному фінансовому контролю. Пояснити це можна тим, що процеси роздержавлення, приватизації, відродження відносин приватної власності, звичайно, потребують такої форми контролю. Однак, оскільки значення державних фінансів у країнах з розвинутою ринковою економікою зростає й далі, то разом із цим розвивається і вдосконалюється механізм управління державними коштами й контролю за їх використанням.

Висновки та пропозиції щодо вдосконалення практики функціонування органів Державної контрольно–ревізійної служби:

1. Значним кроком до становлення нових контролюючих структур, характерних для ринку, стало прийняття Закону України “ Про державну контрольно – ревізійну службу в Україні “ в 1993 році. Даним законом були визначені основи державної системи контролю в Україні, права і обов’язки органів державної влади і управління, органів місцевого самоврядування, підприємств, організацій, установ, посадових осіб і громадян, а також структуру і організацію системи контролю, інші норми, які стосуються державної системи контролю.

2. Необхідно відмітити, що соціально-економічні, та політико-правові перетворення у нашій державі з часу прийняття даного закону (пройшло десять років з моменту його введення в дію) привели до його часткової невідповідності наявним умовам. До недоліків чинного закону слід віднести, в першу чергу, такі:

- право органів ДКРС проводити ревізії та перевірки суб’єктів підприємницької діяльності за дорученнями правоохоронних органів передбачено в статті 14 “Взаємовідносини державної контрольно – ревізійної служби з правоохоронними органами” розділу IV “Правовий захист службових осіб державної контрольно – ревізійної служби” чинного Закону України, але при цьому не визначено сферу дії, функції і права органів служби в процесі проведення таких ревізій або перевірок.

- закон обмежує сферу дії ДКРС в частині здійснення контролю за виконанням цільових державних програм і контрактів, про авансованих за рахунок бюджетних коштів, за використанням державного майна, валютних кредитів, сплатою податків та інших обов’язкових платежів до бюджетів і державних цільових фондів тощо.

- органи ДКРС не мають належних важелів для забезпечення відшкодування чи поновлення завданих державі збитків, стягнення в дохід держави донарахованих платежів.

- ефективність державного контролю за використанням бюджетних коштів залишається низькою частково з причини відсутності у ДКРС права застосовувати до порушників фінансові санкції за нецільове використання цих коштів.

3. З урахуванням таких проблем вкрай необхідно внести відповідні зміни й доповнення до Закону України “Про державну контрольно – ревізійну службу в Україні”.

Внесенням змін і доповнень до закону передбачається вирішити такі питання :

а). Окреслити загальну сферу діяльності органів державної контрольно – ревізійної служби з огляду на те, що доручення контрольно – ревізійні підрозділи одержують ( і будуть одержувати ) від центральних органів влади та правоохоронних органів.

б). Визначити порядок проведення органами ДКРС ревізій і перевірок із власної ініціативи, за дорученнями Міністерства фінансів України, Кабінету міністрів України, правоохоронних органів тощо.

в). Закріпити статус ГоловКРУ України як найвищого органу ДКРС з врахуванням того, що за тенденцію адміністративної реформи ГоловКРУ підпорядковується Міністерству фінансів України.

г). Уточнити функції, права і відповідальність органів ДКРС, особливо в частині перевірки використання фінансових ресурсів підприємницьких структур, які використовують державні кошти, дотримання податкового законодавства, реалізація ревізійних матеріалів.

д). Передбачити відповідальність підприємств, установ і організацій за нецільове використання бюджетних коштів. [ 24, с.5 ]