Сторінка
1
У сучасній економіці страхування є важливим і необхідним інструментом, що забезпечує економічну стабільність і безпеку, розвиток підприємництва, ефективний захист від численних природних, техногенних та інших ризиків, реалізацію державної соціальної політики.
Разом з тим за роки ринкових перетворень в Україні не вдалося повною мірою сформувати стійкий, відповідний сучасним вимогам суспільства ринок страхових послуг. Подальший розвиток страхування вимагає уточнення його ролі у вирішенні соціально-економічних завдань держави.
Протягом останніх 12 років незалежності Урядом було схвалено послідовно дві програми розвитку страхового ринку у 1998 та 2001 роках. У цілому, ці дві програми дозволили підійти до головних напрямів подальшого розвитку страхового ринку в державі. Проте окремі їх позиції з питань удосконалення системи державного регулювання страхової діяльності, розвитку соціально значущих видів страхування, відновлення довіри до страхової галузі, кадрове забезпечення страхової діяльності на сьогодні так і не втілені повною мірою в життя.
Це пов’язано, на нашу думку, в першу чергу, з тим, що необхідно ще побудувати дієвий механізм виконавчої дисципліни в органах влади. На сьогодні функціонує надлишкова централізація прийняття рішень в Уряді, і, як наслідок, низька відповідальність окремих міністерств і відомств за результати проведеної роботи. Програма дій уряду, кожне урядове рішення повинно бути не документом абстрактного уряду, а програмою кожного конкретного органу виконавчої влади, а їх керівники повинні нести персональну відповідальність за їх виконання. Це ж стосується і нових програмних положень стратегії розвитку страхового ринку в Україні.
На сьогодні ґрунтовно формуванням ефективної стратегії розвитку національного страхового ринку фактично займається лише Ліга страхових організацій. Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг (ДКРРФП) чи інші державні органи не відіграють активної ролі в побудові дієвого ринку. Інколи навіть навпаки, позиція регулятора щодо напрямів розвитку страхування є досить часто протилежною думці учасників ринку.
Науковці чи практики в галузі страхування (Гордієнко І., Щедрий П., Зальотов О., ОсадецьС., Шумелда Я., Гаманкова О. та інші) також проводять окремі дослідження, аналізи з актуальних питань розвитку ринку. Але комплексний підхід до стратегії розвитку страхування в Україні відсутній. Відсутня єдина думка і фахівців страхової справи щодо подальших напрямів розвитку ринку.
Враховуючи загальнодержавну значимість розвитку страхової галузі потрібно, на нашу думку, розробити, затвердити та реалізувати стратегію середньо- та довгострокового розвитку страхового ринку в Україні на 2005–2010 роки. При цьому з метою забезпечення сталої динаміки розвитку ринку цей процес має бути узгоджений з процесами в усіх інших сферах життєдіяльності суспільства, тобто бути складовою загальної стратегії соціально-економічного розвитку України.
На сьогодні Ліга страхових організацій України працює над третьою програмою розвитку страхового ринку з новою концепцією з урахуванням усіх змін, що сталися в нашій країні і світі [1]. Вважаємо, що запропоновані нами основні напрями стратегії розвитку страхового ринку в Україні до 2010 року будуть досить актуальними на даний час і зможуть використатися при розробці третьої програми.
Головним завданням стратегії розвитку страхового ринку повинно стати формування вітчизняної системи страхування, здатної виконувати такі соціально-економічні функції: по-перше – захист від потенційних ризиків, який необхідний для ефективного функціонування ринкової економіки, що є фактором її стабільності і стимулом для розширення підприємницької діяльності; по-друге – акумуляція довгострокових інвестиційних ресурсів для розвитку економіки.
Розглянемо більш детально основні складові стратегії розвитку страхового ринку в Україні.
1. Удосконалення законодавчої та методологічної бази ринку страхових послуг
Для забезпечення ефективного розвитку страхового ринку потрібна реалізація законодавчих мір і прийняття нормативних документів зі стимулювання страхової галузі. Першочергова увага повинна бути приділена стимулюванню страхування фізичних та юридичних осіб, а також забезпеченню державного контролю за істотними фінансовими інвестиційними потоками, що виникають у результаті розвитку цього сегмента ринку, платоспроможністю і ліквідністю страховиків тощо.
Необхідно прийняти такі важливі законопроекти: „Про обов’язкове медичне страхування”, „Про обов’язкове страхування відповідальності виробників товарів (послуг) і робіт”, „Про обов’язкове страхування відповідальності медичних працівників”, „Про страхових посередників”, „Про саморегулюючі організації на страховому ринку” та внести ряд важливих змін в існуюче законодавство щодо стимулювання розвитку страхування, а саме:
1) внесення змін до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” у частині можливості віднесення підприємствами на валові витрати платежів з добровільного особистого та медичного страхування, які вони спрямовують на страхування власних працівників; розширення переліку витрат організацій з різних видів страхування відповідальності, що включаються у витрати;
2) внесення змін до Закону України „Про оподаткування доходів фізичних осіб” щодо можливості зменшення оподаткованого доходу громадян на суму коштів, які вони направляють на страхування особистого майна, відповідальності та здоров’я;
3) переглянути в Законі України „Про страхування” перелік видів обов’язкового страхування з метою його оптимізації і приведення до норм ЄС; унормувати визначення страхових тарифів у цій сфері; вирішити питання заміни обов’язкового державного страхування окремих категорій громадян на систему компенсаційних виплат за рахунок бюджетних коштів, виділених для цього відповідними міністерствами та відомствами;
4) внесення змін до Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” щодо розширення джерел фінансування діяльності Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг за рахунок платежів нагляду.
Слід зазначити, що прийняття Закону України „Про обов’язкове медичне страхування” повинно передбачати створення багаторівневої структури фінансування медичної сфери, включаючи кошти бюджетної сфери (гарантована державою безплатна програма), кошти страхових компаній (страхова програма) і кошти територіальних громад (громадська програма). Головне завдання даного законопроекту – забезпечити створення багаторівневої збалансованої системи фінансування медицини із залученням недержавних коштів і ринкових механізмів.
Досить важливими заходами цього напряму є істотне покращання прийняття нормативних актів на рівні Держфінпослуг. Проекти нормативних документів даного державного органу повинні в обов’язковому порядку проходити попередню юридичну та фінансово-економічну експертизу з боку Ліги страхових організацій України. За умови, якщо є розбіжності у вирішенні того чи іншого питання, необхідно знаходити ефективні шляхи їх вирішення.