Сторінка
3

Основні напрями стратегії розвитку ринку страхування в Україні

Запровадження страхування відповідальності окремих категорій виробників товарів і виконавців робіт (послуг) дозволить ефективно контролювати їх діяльність, забезпечити захист прав споживачів послуг, особливо в тих сферах народного господарства, де відсутні чіткі й ефективні механізми державного контролю і нагляду (наприклад, при іпотечному житловому кредитуванні, придбанні нерухомості, передачі її в лізинг та заставу). Розвиток страхування сприятливо вплине на підприємницьку діяльність громадян.

Основою ринку страхових послуг і резервом його розвитку є добровільне страхування. Пріоритетними напрямами в розвитку добровільного страхування повинні стати майнові програми для страхування населення та програми особистого страхування (страхування життя та пенсійне страхування), а також комплексні програми страхування підприємств.

На частку довгострокових видів страхування в західних країнах світу припадає в середньому 60 % усіх надходжень страхових платежів, у Східній Європі (зокрема в Польщі) – 40 % [3], в Україні ж за результатами діяльності ринку в 2004 році – близько 1 %. Тому потенціал даного сегмента ринку значний і його потрібно динамічно розвивати. Для цього необхідно забезпечити перехід на накопичувальну систему в пенсійному страхуванні, що включає самостійне формування громадянами свого пенсійного фонду, і обов’язкова участь страхових компаній у здійсненні пенсійного страхування.

4. Посилення надійності страхового ринку та забезпечення його прозорості, стимулювання капіталізації страхового ринку та створення інвестиційного клімату діяльності страховиків

Після впровадження заходів з розвитку обов’язкового і добровільного страхування значно зростуть обсяги страхових операцій. У зв’язку з цим підвищується відповідальність страхових організацій за виконання прийнятих зобов’язань по договорах страхування. Разом з тим нарощуванням капіталу сьогодні активно займаються лише близько 100 операторів ринку. Неквапливість страховиків частково зумовлена неефективною системою державного контролю за даними показниками.

У зв’язку з цим, необхідно, по-перше, державним наглядовим і виконавчим органам більш відповідально і об’єктивно ставитися до тих заідань і функцій, які перед ними ставить діюче законодавство, зокрема в сфері страхування (ретельний контроль структури та обсягів статутних фондів страховиків, а також застосування жорстких санкцій при порушенні чинних вимог аж до відзиву ліцензій; перевірка аудиторських висновків щодо звітності страхових компаній тощо); по-друге, вважається за доцільне і у найближчому майбутньому збільшувати вимоги до мінімального обсягу статутних фондів страхових компаній, що, врешті-решт, має відсіяти „випадкових” страховиків і залишити на ринку до 100 компаній, що дійсно заслуговують на довіру страхувальників і завжди здатні її виправдати.

Доцільним, на нашу думку, є впровадження на страховому ринку системи рейтингування страховиків, які б проводили відповідні вітчизняні рейтингові агентства. Впровадження рейтингування серед учасників національного ринку страхування дозволить поліпшити стандарти розкриття інформації про діяльність страхових компаній, сприятиме росту довіри страхувальників до надійних учасників страхового ринку через забезпечення публічності фінансової звітності страхових компаній, поступовому зростанню рейтингової культури.

5. Напрями інтеграції страхового ринку до європейського та світового фінансового простору

Розвиток ринку страхових послуг повинний ґрунтуватися на прийнятті рішень, що передбачають, насамперед, підвищення якості функціонування національної страхової системи при конкуренції зі страховиками, капітал яких сформований за участю іноземних інвесторів. Процес лібералізації ринку страхових послуг у середньостроковій перспективі повинний ґрунтуватися на тому, що страхування є найважливішим інструментом формування довгострокових, найбільш важливих для розвитку української економіки внутрішніх інвестиційних ресурсів.

Головним завданням лібералізації ринку страхових послуг повинна стати побудова оптимального співвідношення інтеграції української страхової системи зі світовою страховою системою і механізмів, що перешкоджають відтоку національних капіталів.

Рішення про характер і умови доступу іноземних страхових компаній на український ринок, прийняті в ході переговорів про приєднання України до Всесвітньої торгової організації, будуть мати стратегічне значення. Основним принципом інтеграції України з міжнародними фінансовими і торговими організаціями є, на нашу думку, поетапна лібералізація ринку страхових послуг відповідно до пріоритетів і рівня розвитку окремих секторів цього ринку.

Питання про допуск на національний ринок страхування філій іноземних страховиків безпосередньо пов’язаний з можливістю вирішення ряду першочергових проблем цього ринку, зокрема: прозорості його діяльності та підзвітності наглядовим органам, формування вітчизняних страхових організацій з достатнім (за світовими стандартами) рівнем капіталізації і перетворення страхового бізнесу в одну з основних галузей економіки України.

Вважаємо, що допуск філій іноземних компаній на ринок без створення юридичної особи-резидента є на сьогодні недоцільним.