Сторінка
5

Державна контрольно-ревізійна служба України і шляхи удосконалення її діяльності

- відмова від ідеологічної направленості державної та господарської діяльності, в тому числі і контролю, на побудову комуністичного суспільства;

- визнання співіснування різних господарських устроїв, для чого вимагається використовувати різні напрями контролю ( фінансовий, правовий, громадський, бухгалтерський, аудиторський та інші );

- ліквідація планової ( адміністративно – командної ) системи управління.

2. Функціональне призначення та повноваження державної контрольно – ревізійної служби України.

Державна контрольно – ревізійна служба України складається з Головного контрольно – ревізійного управління України, контрольно – ревізійних управлінь в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно – ревізійних підрозділів ( відділів, груп ) в районах, містах і районах у містах.

Державна контрольно – ревізійна служба має централізовану організаційну структуру. Головне контрольно – ревізійне управління України очолює заступник Міністра фінансів України, який призначається Кабінетом Міністрів України. Керівників регіональних контрольно – ревізійних управлінь, підрозділів призначають вищі керівники за підпорядкованістю. Структурні підрозділи контрольно – ревізійної служби є юридичними особами, мають самостійні кошториси, розрахункові та інші рахунки в банках.

Функції контрольно – ревізійної служби полягають у проведенні ревізій та перевірок фінансової діяльності, стану збереження коштів і матеріальних цінностей, достовірності обліку та звітності у міністерствах, відомствах, підприємствах і організаціях, які утримуються за рахунок державного бюджету. До її функцій також належать проведення ревізій та перевірок правильності витрачання державних коштів на утримання місцевих органів державної виконавчої влади, установ і організацій, що діють за кордоном і фінансуються з державного бюджету, контролюють повноту оприбуткування, використання і збереження валютних коштів, перевіряють виконання рішень за результатами проведених ревізій.

Державна контрольно – ревізійна служба у своїй діяльності керується Конституцією України, Законом України “Про державну контрольно – ревізійну службу”, який був прийнятий 26 січня 1993 року, іншими законодавчими актами : Указами Президента та Постановами Кабінету Міністрів України.

Головним завданням державної контрольно – ревізійної служби є здійснення контролю за використанням коштів бюджетів усіх рівнів, та коштів державних цільових фондів; виконанням державних контрактів, про авансованих за рахунок бюджетних коштів; використання матеріальних цінностей та нематеріальних активів, що перебувають у державній чи комунальній власності, бюджетних позик та кредитів, а також позик та кредитів, гарантованих коштами бюджетів; веденням бухгалтерського обліку і фінансової звітності на підприємствах, в установах та організаціях, що отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів, в тому числі валютних.

Ревізія – це метод документального контролю за фінансово – господарською діяльністю підприємства, установи, організації, дотримання законодавства з фінансових питань, достовірністю обліку і звітності, спосіб документального викриття нестач, розтрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань. За наслідками ревізій складається акт.

Перевірка – це обстеження і вивчення окремих ділянок фінансово – господарської діяльності підприємства, установи, організації, або їх підрозділів. Наслідки перевірки оформляються довідкою або доповідною запискою.

Ревізійний процес складається із цілої низки послідовних етапів. Кожний з етапів має свій зміст, функціональне призначення і відокремлений за часом. У теорії і практиці контрольно – ревізійної діяльності є такі етапи ( рисунок 1) :

§ планування ревізії;

§ підготовка до ревізії;

§ складання завдання ( програми ) проведення ревізії;

§ організація роботи на місці ( об’єкті ) ревізії;

§ документальна й фактична перевірка;

§ систематизація матеріалів ревізії і складання акта, висновків і пропозицій;

§ узгодження і обговорення наслідків ревізії на підприємстві;

§ затвердження матеріалів ревізії;

§ контроль за виконанням рішень, прийнятих за матеріалами ревізії.

Рис. 1. Схема планування і проведення ревізійного процесу

Перспективні плани проведення ревізій і перевірок складають переважно на п’ять років, поточні – на наступний календарний рік. Слід врахувати, що Указом Президента України “Про заходи щодо підвищення ефективності контрольно – ревізійної роботи” № 1031/2000 передбачено періодичність проведення державною контрольно – ревізійною службою планових ревізій і перевірок використання коштів бюджетів і позабюджетних фондів не рідше одного разу на три роки. Кожна ревізія має охоплювати період, який починається з дня закінчення попередньої ревізії і завершується датою складання балансу, перевіркою якого закінчується запланована ревізія.

Відповідно до Інструкції про порядок проведення ревізій і перевірок державною контрольно – ревізійною службою в Україні, затвердженої наказом Головного контрольно – ревізійного управління України від 03.10.1997 р. № 121, ревізії та перевірки проводять на основі піврічних планів :

- Головного контрольно – ревізійного управління, затверджених його колегією;

- контрольно – ревізійних управлінь в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києва і Севастополя, затверджених Головним контрольно – ревізійним управлінням України;