Сторінка
1

Відповідальність кредитної спілки

Поняття „відповідальність” використовується у політиці, економіці, соціології. Цей термін часто зустрічається і у засобах масової інформації. Але, найбільше широко він використовується у праві. І це закономірно, оскільки у праві „обов’язок без відповідальності - юридично ніщо, лише вдячне побажання ” [1, с.856].

Класичні моделі кредитно-кооперативного руху передбачали різні види відповідальності - Райфайзенівський тип - необмежену чи, рідше обмежену, Шульце- Делічівський тип - обмежену, Оффенбахський тип – обмежену, чи рідше не обмежену [2, с.120].

Слід відзначити, що існують принципи кооперативного руху, прийняті у 1966 році на ХХШ конгресі Міжнародного кооперативного альянсу, які є основою для всіх країн ЕС. А саме, сім базових принципів, які передбачені у Хартії соціальної економіки (по країнам розрізняються лише їх формулювання) визначають діяльність кооперативів:

- свобода членства-вступу та виходу із такого підприємства;

- неприоритетність принципу одержання індивідуального прибутку;

- демократичність управління – один член має право на один голос, не залежно від розміру капіталу, який знаходиться у його власності;

- незалежність підприємства від держави;

- неділимість резервних або страхових фондів;

- солідарність членів;

- відповідальність членів за результати роботи [3].

П.8 ст.10 Закону України „Про кредитні спілки” передбачає, що члени кредитної спілки несуть відповідальність за зобов’язаннями кредитної спілки лише у межах їх пайових внесків [4]. Отже відповідальність членів кредитної спілки (далі - КС) є обмеженою (відповідальність обмежується розміром пайового внеску) та не відповідає основним положенням кооперації.

Штаудінгер надає визначення кооперативу, де виділяє відповідальність членів, а саме, кооператив є об’єднанням людей з вільним доступом членів, яке ґрунтується на рівних правах та рівній відповідальності осіб, створене для ведення за спільний кошт господарського підприємства, яке має давати членам вигоду не пропорційно частці внесеного капіталу, а відповідно до того якою мірою член товариства скористався самим товариством [2, с.104].

Як вважав Чаянов А.В., із ним тут не можна не погодитись, що загроза необмеженої відповідальності змушувала членів активно вникати у справи свого кооперативу, контролювати його роботу та формувати громадську думку на користь вчасного повернення позичок. І принцип солідарної відповідальності, крім іншого, фактично забезпечував механізм взаємного страхування господарств-членів товариства [5, с.80].

Крім того, вважається, що солідарна відповідальність має сприяти платіжній дисципліні щодо повернення кредитів, а також активної участі у діяльності кредитної спілки. А діяльність, у свою чергу, має важливе значення, оскільки включає у себе мету, засоби, результат та сам процес діяльності, який є реальною рушійною силою суспільства [6, с. 151].

З огляду на наведене, доцільно закріпити у Законі „Про кредитні спілки” солідарну відповідальність членів кредитної спілки за зобов’язаннями КС.

Заслуговує на увагу також питання відповідальності кредитних спілок за скликання, проведення загальних зборів. Так, законодавство щодо КС не містить штрафних санкцій за правопорушення, які вчиненні на ринках фінансових послуг у тому числі за ненадання чи ненадання свідомо недостовірної інформації щодо проведення загальних зборів. Так, ст. 41 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” [7] передбачає що штрафні санкції застосовуються до суб’єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб за правопорушення, вчиненні на ринках фінансових послуг. Серед заходів впливу є відповідальність за ненадання, несвоєчасне надання або ненадання за відомо недостовірної інформації застосовується штрафні санкції у розмірі до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але не більше одного відсотка від розміру статутного (пайового) капіталу юридичної особи-суб’єкта підприємницької діяльності, що вчинила правопорушення. Тобто, на перший погляд, можливо кредитну спілку (як і акціонерне товариство) притягнути до відповідальності за порушення порядку повідомлення членів КС про проведення загальних зборів, наприклад, у разі несвоєчасного надання запрошення на загальні збори. Але Закон України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” застосовує заходи впливу до суб’єктів підприємницької діяльності-юридичних осіб, а кредитна спілка є юридичною особою, яка здійснює фінансові послуги, але не являється суб’єктом підприємницької діяльності. Тому застосування штрафних санкцій до КС неможливо. На наш, погляд в діях законодавця відсутня логіка, оскільки преамбула Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” визначає, що цей Закон встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг. В той же час кредитні спілки (ст.1 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”) віднесені до фінансових установ, які відповідно до законодавства надають фінансові послуги. Недосконалість правового регулювання у сфері діяльності КС, особливо, коли йдеться про державне регулювання ринків фінансових послуг можна розглядати за причину виникнення зловживань у сфері діяльності фінансових установ.

Отже, вважаємо за необхідне у тексті Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” слова „суб’єкт підприємницької діяльності-юридична особа” в усіх відмінниках змінити словами „фінансова установа”.

Література:

1. Хозяйственное право: Учебник / В.К. Мамутов, Г.Л. Знаменский, К.С. Хахулин и др.; Под ред. Мамутова В.К. – К.: Юринком Интер, 2002.- 912с.- Библиогр.: с. 897-899.

2. Кредитні спілки в Україні: основні засади діяльності. Навчальний посібник. В 2-х книгах. /За редакцією Оленчика А.Я.- К.: УІРФР, книга перша – 652с.