Сторінка
4

Взаємовідносини між бюджетами різних рівнів та їх удосконалення

В якості другої форми бюджетного регулювання держава використовуває субвенції які виступають у вигляді допомоги бюджетам нижнього рівня на заздалегідь передбачені цілі. За своїм змістом субвенція – це трансферти, що передаються з одного бюджету до іншого за умови їхнього спрямування на цілі і в порядку, визначеному тим органом, що прийняв рішення про надання субвенцій.

В процесі бюджетного регулювання можна використовувати різні види субвенцій, зокрема:

- Субвенції місцевим бюджетам:

а) субвенція на компенсацію втрат по встановлених державою пільгах та субсидіях по доходах бюджету для виконання делегованих повноважень;

б) субвенція на компенсацію втрат по встановлених державою пільгах та субсидіях по доходах бюджету для виконання власних повноважень;

в) субвенція з Державного бюджету України на зменшення фактичних диспропорцій між різними територіальними громадами, які виникли через нерівномірну мережу бюджетних установ;

г) субвенція з обласного (для міст обласного підпорядкування) чи районного бюджетів (для міст, селищ і сіл) на утримання об’єктів спільного користування, що знаходиться на території даної громади;

д) цільові субвенції на виконання інвестиційних проектів.

- Субвенції обласним бюджетам:

а) субвенція з Державного бюджету України на зменшення фактичних диспропорцій між різними областями, які виникли через нерівномірну мережу бюджетних установ;

б) субвенції з бюджетів територіальних громад та районних бюджетів на виконання спільних проектів соціально-культурного значення.

- Субвенції районними бюджетам:

а) субвенції з бюджетів міст, селищ, сіл на виконання спільних повноважень;

б) субвенція з Державного бюджету України на зменшення фактичних диспропорцій між різними районами, які виникли через нерівномірну мережу бюджетних установ;

- Субвенції з бюджетів міст, сіл, селищ на виконання спільних інвестиційних проектів.

Деталізація видів дотацій та субвенцій, механізм їхнього визначення та надання повинні визначатися Бюджетним Кодексом України, а також іншими нормативними документами, що будуть розроблятися і прийматися на основі Бюджетного Кодексу.

Станом на сьогоднішній день, коли створюються підвалини для побудови в України правової держави, проводиться адміністративна реформа та здійснюється перехід економіки на ринкові засади господарювання, необхідність реформування бюджетного регулювання очевидна, так як його механізм в даний час сформований на тих же принципах, що і в колишньому СРСР. Це негативно впливає на бюджетне регулювання як одну із підсистем бюджетного механізму демократичної держави.

Позитивне вирішення проблем реформування бюджетного регулювання можливе за умов комплексного розв’язання цілого ряду взаємозв’язаних завдань.

Одним із першочергових завдань вважаємо забезпечення чіткого розмежування функцій між центральними органами держаної влади та управління, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування, розробку відповідних державних нормативів чи стандартів, які дали б можливість визначити обсяг фінансових ресурсів, необхідний і достатній для виконання таких функцій.

Наступним завданням можна вважати чітке розмежування видатків між окремими ланками бюджетної системи відповідно до уточнених функцій органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування. При делегуванні функцій органами влади та управління вищого рівня нижчому рівню доцільно передавати джерела фінансування таких видатків.

Одним із важливих завдань реформування бюджетного регулювання є перегляд розподілу доходів між окремими ланками бюджетної системи з таким розрахунком, щоб кожен орган влади та управління відповідного рівня мав достатні кількість та обсяг власних доходів, необхідні для виконання власних повноважень. Для цього доцільно переглянути механізм закріплення доходів за окремими бюджетами і за Державним бюджетом України залишити закріпленими податки на споживання і на прибуток підприємств державної форми власності, а всі інші податки (за деякими виключеннями) передати до місцевих бюджетів, що дасть можливість радикально зміцнити фінансову базу органів місцевого самоврядування.

3. Шляхи вдосконалення взаємних розрахунків між бюджетами.

Останніми роками Україна була свідком поступового переходу від старої системи фінансування місцевих бюджетів, що значною мірою спиралася на розщеплення податків, параметри якого змінювалися з року в рік, до прозорішої системи закріплення податків за певними рівнями бюджетів та застосування трансфертів вирівнювання, що направляються з Державного бюджету для фінансування видаткових потреб.

З прийняттям Бюджетного кодексу знайшло своє відображення одне з концептуальних положень місцевого самоврядування - закріплення джерел доходів за власними повноваженнями органів місцевого самоврядування.

Саме цей крок направлений на посилення інституту місцевого самоврядування та місцевих фінансів, оскільки дозволить залучити активність територіальних громад до наповнення бюджетів, ефективного їх використання.

Головним завданням міжбюджетного компонента головного законодавчого регулятора є встановлення справедливого та неупередженого розподілу фінансових ресурсів.

Бюджетний кодекс прагне досягти наступних фіскальних цілей:

запровадити казначейське обслуговування місцевих бюджетів з метою підвищення ефективності видатків місцевих бюджетів;

встановити суворе обмеження суми боргу і запозичень державного і місцевого бюджетів;

чіткий розподіл видатків, що здійснюються між державою та місцевими бюджетами, а з іншого боку - між трьома видами місцевих бюджетів (обласним↔районим↔ (міським), сільським) з метою посилення їх відповідальності за ефективність видатків, що поліпшить стабільність видаткової політики;

здійснити вирівнювальні заходи, що дозволять забезпечити справедливий розподіл суспільних послуг між усіма бюджетами країни в такий спосіб, щоб місцеві органи влади мали приблизно однакові загальні доходні можливості для надання суспільних послуг, за які вони відповідають.