Сторінка
5

Взаємовідносини між бюджетами різних рівнів та їх удосконалення

Стратегічним питанням для державної фінансової системи є пропорція між власними доходами місцевих бюджетів та офіційними трансфертами, які передаються з Державного бюджету. Чим більшою у загальних доходах місцевого бюджету є частка власних доходів, тим активнішою є їх діяльність по збиранню податків та зборів на рівні регіону. В результаті можна очікувати поліпшення податкової дисципліни та більш жосткого контролю за витрачанням державних фінансів. Також підтверджено, що за таких обставин спостерігається зростання ефективності державних видатків. Крім цього, важливою функцією вищеназваного механізму є зростання заінтересованості місцевих органів влади в розвитку підприємництва. Внаслідок такої заінтересованості органи місцевого самоврядування активніше приймають участь в процесах формування сприятливих умов для підприємств малого та середнього бізнесу. Таким чином, проявляється механізм зворотньої дії: чим більшу кількість фірм ви маєте, тим більшою є база надходження до бюджетів всіх рівнів.

Принагідно слід зауважити, що Бюджетний кодекс України створює ще одну важливу інституційну передумову для розвитку територіальних громад - він чи не вперше у вітчизняному законодавстві визначає критерії та умови місцевих запозичень, як правила здійснення запозичень, так і - обслуговування державного боргу. Згідно з цими правилами, видатки на обслуговування боргу не мають перевищувати 10 відсотків видатків місцевого бюджету.

Законодавчий регулятор міжбюджетних відносин не обминув увагою ще одну тенденцію, про яку роками - і до сьогоднішнього часу безрезультатно наголошували урядовці та законодавці. Новий системний бюджетний закон ліквідує явище, що здобуло у світовій фінансовій практиці назву “ефекту витіснення”. Згаданий ефект виявляється в тому, що кожна нарощена гривня власних доходів місцевих бюджетів, “витісняє” відповідно трансфертну гривню з Державного бюджету. Тобто, якщо місцевий бюджет акумулює своїми зусиллями власні доходи, то він - або втрачає таку саму суму дотації з “вищестоящого” бюджету, або ж отримує зменшення відрахувань від загальнодержавних податків та зборів, або мусить більше відрахувати до державного чи обласного бюджету.

З ухваленням Бюджетного кодексу становище кардинально змінюється. Власні доходи місцевих бюджетів не беруться до розрахунку трансфертів. Визначальну роль в наповнення доходів “кошика” територіальної одиниці відіграє малий та середній бізнес, що розвивається на території місцевих громад, адже саме він є платником місцевих податків і зборів та інших власних для місцевого бюджету фіскальних платежів.

“Кошик” доходів місцевого бюджету складається з системи окремих джерел, з поміж яких найважливішим є прибутковий податок з громадян. Для розрахунку трансфертів місцевому бюджету Міністерство фінансів робить оцінку сукупних доходів у згаданому “кошику” на основі прогнозування макроекономічних показників: рівня інфляції та рівня економічного зростання.

Оскільки прибутковий податок з громадян підлягає “розщепленню” згідно із статею 65 Бюджетного кодексу, то розрахунок по ньому до того ж здійснюється окремо.

Для ефективної роботи необхідно, щоб були чітко визначені усі ланки влади та щоб наявні інституції сприяли прозорому, передбачуваному та відповідальному прийняттю рішень на кожному рівні місцевого самоврядування.

І, нарешті, основним кроком моніторинга міжбюджетних відносин є визначення способу розподілу фінансових ресурсів.

Здебільшого у розподілі між органами влади різних рівнів використовуються такі підходи:

- застосування формули;

- спеціальні процедури;

- відшкодування коштів.

Що ж стосується трансфертів, які передбачають заохочення певних видів видатків, то найбільш адекватним підходом є, очевидно, відшкодування коштів.

Досвід інших країн показує, що для виправлення вертикальних і горизонтальних дисбалансів найефективнішим є розподіл на базі формули.

Міжнародна практика пропонує чотири можливості:

- формули, що враховують потреби у видатках та фінансових можливостях;

- формули, що враховують лише вирівнювання фінансових можливостей;

- формули, що забезпечують розподіл та вирівнювання трансфертів у однакових частинах на душу населення.

У період міжбюджетної реформи при формуванні бюджету Тернопільської області на 2002 рік були використані всі економічно-формульні розрахунки коефіцієнтів, які складають основу нового міжбюджетного законодавства, та необхідні показники. Хочемо зауважити, що бюджет на 2002 рік - це перший бюджет, який сформований на основі вимог Бюджетного кодексу. При його розробці повністю ліквідована вертикаль, яка існувала до розподілу коштів через обласний бюджет. Уперше з обласної ради, Головного фінансового управління до районів не доводиться жодного показника. Доходи місцевих бюджетів розраховані Міністерством фінансів України формульним методом на основі звітних даних про надходження доходів за попередні три роки із застосуванням відповідних коректуючи індексів.

Обсяг видатків передбачено на основі єдиних нормативів у розрахунку на душу населення (в освіті - на одну дитину або учня; показники по розділу “соціальний захист та соціальне забезпечення” - з врахуванням кількості отримувачів соціальних послуг тощо).

Згідно Бюджетного кодексу 15 видів податків та обов’язкових платежів до місцевих бюджетів виведено поза межі бюджетного регулювання. Головні з них - місцеві податки і збори, частина плати за землю, власні надходження бюджетних установ.

Держава залишає на розсуд органів місцевого самоврядування видатки, які не враховані при розрахунках для визначення обсягів трансфертів і повинні спрямовуватись перш за все на місцеві програми розвитку житлово-комунального господарства, благоустрою населених пунктів. Вперше 20 відсотків загального обсягу податку із власників транспортних засобів залишається у розпорядженні міських, селищних та сільських бюджетів для будівництва, ремонту та утримання доріг місцевого значення. А по місту Тернополю на вказані цілі спрямовується 50 відсотків.