Сторінка
6

Взаємовідносини між бюджетами різних рівнів та їх удосконалення

Новим є і те, що всі відшкодування виплат на здійснення програм соціального захисту населення, а це і допомога сім’ям з дітьми - 25,4 млн. грн., надання пільг ветеранам війни і праці та компенсації за пільговий проїзд окремим категоріям громадян - майже 6,5 млн. грн., надання пільг та субсидій населенню на оплату тепло- та водопостачання, природного газу, послуг на оплату енергоносіїв, послуг зв’язку - 79,9 млн. грн. передбачаються за рахунок субвенцій із загального фонду Державного бюджету.

Загальний обсяг як дохідної, так і видаткової частини обласного бюджету Тернопільської області в 2002 році розрахований в сумі 214,2 млн. грн., з яких 198,2 млн. грн. - обсяг загального фонду. В минулому році за уточненим планом було 340,6 млн. грн. Зменшення цьогорічного обсягу пояснюється саме тим, що тут вже не враховані дотації районним бюджетам. Видатки обласного бюджету передбачені тільки для фінансування установ обласного підпорядкування та відшкодування пільг і субсидій окремим категоріям громадян.

Якщо ж говорити про власні доходи обласного бюджету, без дотацій та субвенцій з Державного бюджету, то вони складають 31,7 млн. грн., що в 2,5 рази більше, ніж у минулому році. Одержання цих надходжень планується за рахунок відрахувань 25 відсотків прибуткового податку з громадян та плати за землю.

Сьогодні практично всі райони стурбовані високими прогнозними показниками обсягів майбутніх надходжень прибуткового податку з громадян, який є головним у структурі доходів першого кошика. Однак, враховуючи, що Урядом намічено цілий ряд заходів щодо підвищення добробуту людей, в тому числі і зростання мінімальної заробітної плати до 165 грн., вважаємо, що заплановані обсяги надходжень по вищезгаданому податку повинні бути забезпечені.

Центральний уряд має у своєму розпорядженні два механізми фіскального вирівнювання в рамках системи розщеплення загальнодержавних податків.

По-перше, в рамках системи розщеплення частина власних коштів місцевих бюджетів передається центральному урядові для подальшого перерозподілу між біднішими регіонами. Однак ніхто не може гарантувати, що місцеві органи влади регіонів-донорів будуть скрупульозно надавати такі трансферти.

По-друге, можна встановити нормативи відрахувань, зворотньо-пропорційні відносній податкоспроможності того чи іншого регіону, з тим, щоб бідніші регіони мали право на більшу частку від загальнодержавних податків порівняно із заможними регіонами.

Прибічники системи податкового розщеплення твердять, що нормативи відрахувань повинні бути стабільними протягом певного терміну, однак дуже малоймовірно, що вдасться підтримувати таку стабільність. Різні групи місцевих органів влади вважають будь-який існуючий варіант податкового розщеплення несправедливим, а тому намагаються добитися його перегляду, або зміни нормативів відрахувань чи сум трансфертів. Подібні заклики можуть призвести до якнайчастіших коригувань.

А це, в свою чергу, ускладнить виконання місцевими органами влади завдання по складанню фіскальних планів, бо вони не знатимуть зазделегідь, яким буде обсяг ресурсів у їх розпорядженні наступного року. Більш того, вищеназване коригування перетворить центральний уряд на остаточного арбітра, котрий на свій розсуд визначатиме збільшити чи урізати суму видатків місцевих бюджетів шляхом маніпулювання величиною нормативів відрахувань або субвенцій.

Враховуючи все вищесказане, Україна позбавилась старої системи “бюджетної матрьошки” (бюджети нижчого рівня “вкладаються” у бюджети вищого рівня ), яка залишала багато місця для політичних “торгів” з метою вибити якнайбільше фінансування для бюджетів нижчих рівнів. З іншого боку, така система заохочувала місцеві органи влади до занижування наявних доходних джерел і завищення видаткових потреб для одержання максимального обсягу дотацій та трансфертів. Таким чином, ефективне використання бюджетних коштів жодним чином не заохочувалося.

Крім того, через стабільність доходних і видаткових повноважень місцеві органи влади не могли ефективно формувати і виконувати місцеві бюджети.

Отже, міжбюджетна реформа має на меті виправити вище перелічені недоліки шляхом запровадження нової системи міжбюджетних відносин, в основі якої лежить чітка оцінка доходних і видаткових повноважень бюджетів різних рівнів, що поліпшить економічну стабільність фінансових ресурсів адміністративно-територіальної одиниці: села, селища, міста. При цьому треба усвідомити, що Бюджетний кодекс є важливим кроком на шляху до створення чітких правил бюджетної гри й закладення основ для стабільної, прозорої й виваженої системи міжбюджетних взаємин, для створення сильної фінансової бази регіону, який веде до такого ототожнення: фінансово сильні регіони - сильна держава.

В И С Н О В К И І П Р О П О З И Ц І Ї.

Сучасному етапу економічного розвитку в Україні притаманні деякі позитивні зрушення у фінансовій сфері: певна стабілізація грошової системи завдяки монетарній політиці, зупинення темпів інфляції, поступове залучення неемісійних джерел покриття дефіциту бюджету, розробка і затвердження ряду законопроектів, що розширюють фінансову базу місцевого самоврядування.

Перші успіхи є лише початком і основою для вирішення найважливіших питань фінансової політики міжбюджетних відносин для їх продовження необхідно структурні зміни в економіці країни та в самій фінансовій сфері.

Серед першочергових завдань бюджетної політики та міжбюджетних відносин провідне місце посідає розробка науково-обгрунтованих концепцій доходів держави, побудова оптимальної моделі податкової системи, чітке дотримання податкового законодавства.

В процесі міжбюджетних відносинах перелік міжбюджетних трансфертів щорічно міняється, що не може вважатися нормальним явищем. У Бюджетному Кодексі зроблена спроба стабілізувати види міжбюджетних трансфертів.