Сторінка
4
Раб придворного праху*, будучи мовби тінню шляхетності за правління Крима Ґерая-хана - нехай буде двір правосуддя його відкритий та щасливий! - люблячи його душевно й усвідомлюючи в собі дарунок папуги, так оспівав його Палац, що веселить зір. Два повних цих напіввіршя означають хронограму. _ * Тобто поет, автор напису. Дарунок папуги - так означений дарунок красномовства й мудрості. Хронограма - зашифрована арабськими буквами дата створення напису.
ГАРЕМНИЙ КОРПУС
Гаремний корпус
Гарем (жіноча частина оселі) - універсальне поняття для мусульманського світу: гарем має влаштовуватися й у бідній домівці, і в палаці правителя. Дім кримських монархів, звичайно, теж мав свій гарем. Тут мало мешкання жіноче населення Ханського Палацу: матері, незаміжні сестри й дочки ханів, ханські дружини, а також жіноча прислуга. Невірно уявляти гарем як густонаселене місце: не всі кримські правителі користувалися своїм правом мати чотирьох дружин, а свідчення про наявність у них одалісок поодиноки. Гарем Бахчисарайського Палацу був невеликим, не йдучи до порівняння з величезним гаремним комплексом, що займає добру третину стамбульського палацу Топ-Капи.
Чоловіки з ханського роду Ґераїв бралися з представницями знатних кримськотатарських (Ширин, Сеїт-Джеут) чи ногайських (Мансур) фамілій. З кінця 16 ст. поширювався звичай одружуватися зі шляхетними черкесками, головним чином із роду Джане. Жінок із ханської родини видавали заміж за беїв і мурз тих же кримських і ногайських родів, а іноді й за турецьких султанів. Відомо, наприклад, що донька Менґлі I Ґерая Айше-ханум була дружиною славетного турецького правителя Селіма I (1512-1520).
Фрагмент дерев'яного порталу в Гаремі
Окрім жінок, у ханському гаремі до семирічного віку проживали й майбутні володарі Кримської країни - ханські сини. Вийшовши з немовляцтва та залишивши матерів і няньок, діти кримських государів починали навчання. Іноді вони отримували освіту в родині, але поряд із цим існував інший звичай виховання майбутніх правителів: аталицтво. Це означало, що юного члена ханського роду змалку направляли до Черкесії, де він під керівництвом аталиків - місцевих князів, що найчастіше були ханськими родичами - одержував чудову фізичну й військову підготовку. Зв'язки між вихованцями та аталиками зберігалися назавжди і були дуже міцні. Те ж можна сказати й про відносини кримських ханів зі своїми емельдешами - "молочними братами", тобто дітьми аталиків. Про внутрішнє життя ханського гарему відомостей обмаль - це цілком зрозуміло: сюди, до приватних покоїв ханської родини, не мали доступу ні мандрівники, ані дипломати, котрі могли б залишити свої описи (а власних ханських документів ми не маємо: ханський архів був знищений військами фельдмаршала Мініха в 18 столітті). Проте час від часу жительки гарему все ж таки з'являються на сторінках історичних джерел. Так, наприклад, у придворній єрархії ханського двору існував офіційний титул анабеї - його надавали матерям або старшим сестрам ханів. Анабеї відвідували засідання Дивану, відігравали важливу роль у придворному житті й хани були схильні прислуховуватися до їхньої думки (порадою своєї старшої сестри Кутлуг-Султан не зневажав навіть такий великий стратег, як Гази II Ґерай (1588-96; 1596-1607) - один із найвидатніших правителів Криму). На політичній сцені з'являлися й ханські дружини - іноді як авторки послань до європейських королів на підтримку політичного курсу своїх чоловіків. Часом представниці роду Ґераїв виступають у джерелах як мандрівниці до Меккі на хаддж, як будівниці мечетів для жителів столиці, як поетеси.
Інтер'єр вітальні Гарему
Спочатку в гаремнім комплексі Ханського Палацу налічувалося чотири будинки. Три з них були зруйновані замість ремонту в 1820-х рр., а єдина споруда що збереглася нині є професійно відреставрованою та доступною огляду. Гаремний корпус є невисоким будинком із великою терасою та трьома кімнатами (умовно названими "Буфетна", "Житлова" й "Вітальня"). У приміщеннях Гаремного корпусу відтворені інтер'єри багатої кримськотатарської оселі 18-19 ст., по котрих можна приблизно судити й про внутрішній вигляд помешкань ханських родичок.
"ФОНТАН СЛІЗ" (СЕЛЬСЕБІЛЬ)
"Фонтан Сліз"
фото Paul Barker
Цей скромний фонтан, що колись стояв у тихому садку на гірському схилі, сьогодні є найвідомішою пам'яткою в Палаці. Мільйони людей відвідали мешкання кримських ханів аби побачити споруду, творці якої хиба що передбачали ту славу, що згодом оточить їхній твір.
Фонтан збудовано в 1764 р. На своє нинішнє місце у внутрішнім дворику Хансарая фонтан був перенесений вже за Потьомкіна, а спочатку він знаходився на садових терасах Палацу біля мавзолея Діляри-бікеч - жінки, що мешкала в Ханськім Палаці при Кримі Ґераї (1758-64; 1768-69). З ім'ям Діляри-бікеч було пов'язано кілька файних будівель у місті - і при цьому її особистість, про котру в історичних документах не збереглося ніяких слідів, залишалася - й дотепер залишається - цілком загадковою. Таємниця, що оточує ім'я Діляри-бікеч та історію створення фонтана на її могилі, стала основою для романтичних леґенд, що малюють Диляру як кохану хана Крима Ґерая.
Завантажити реферат