Сторінка
6
МАЛИЙ ХАНСЬКИЙ МЕЧЕТ
Малий Ханський мечет: вид із Гаремного дворика
Державною реліґією Кримського ханату був суніцький Іслам ханафіцького мазгабу. Повноваження провідника кримської мусульманської громади належали муфтію. Він був надзвичайно значущою постаттю не тільки в духовнім, але й у політичному житті країни, оскільки саме він оцінював відповідність тих чи інших законодавчих актів віровченню та правовим нормам Ісламу. Муфтій Криму був незалежний від ханської влади, підпорядковуючись не ханові, а безпосередньо вищому реліґійному чину - халіфу (цей титул з 1517 р. належав турецьким султанам). Висновки муфтія були обов'язковими до виконання. Відомі випадки, коли при виникненні суперечок між членами ханського роду з приводу права на престол муфтій приймав остаточне рішення про те, хто мусить зійти на трон - і претенденти, що сперечалися, підкорялися його слову. Бахчисарай був центром реліґійного життя країни. Тут розташовувалися медресе - реліґійні навчальні заклади (й серед них - давнє славетне Зинджирли-медресе), азіси (святі місця) і щонайменше три десятки мечетів. Діяльність духовних наставників не обмежувалася богослужіннями - вони відповідали також і за освіту молоді. По школах-мектебах у Бахчисараї йшло навчання дітей писемності.
Портал при вході до мечету, прикрашений написом з ім'ям Селямета II Ґерая
Примітною особливістю реліґійного життя ханської столиці була наявність тут кількох громад дервішів (софу) - членів містичних братств, що намагалися осягти таємниці буття через особливі ритуали - колективні моління й танці. Дервіші мали в місті кілька текіє - свого роду монастирів. Прихильники суфізму траплялися й у ханській родині. Зокрема, суфіями були Мехмед IV Ґерай (1641-44; 1654-66) та Хаджи Селімо I Ґерай (1671-78; 1684-91; 1692-99; 1702-04). Характерною рисою, притаманною ханській адміністрації, була її толерантність стосовно послідовників інших віровчень - вельми рідкісне явище в світовій історії тих часів. До складу кримського населення входили, крім мусульман, групи християн грецького, вірменського і римського закону, караїмів і юдеїв. Факти реліґійних переслідувань з боку держави в Кримському ханаті невідомі. Навпаки, деякі з кримських ханів навіть надавали фінансову допомогу грецькому монастирю, розташованому в околицях фортеці Кирк-Єр. Усі немусульманські громади Криму мали власне судочинство. Шаріяцькому суду підлягали лише найтяжчі злочини.
Міхраб Малого Ханського мечету
Малий Палацевий мечет має безліч цікавих архітектурних особливостей, зокрема - вітрильний купол, побудований з особливої легкої цегли плінфи. Головним об'єктом у мечету є міхраб: ніша в південній стіні будівлі. Міхраб орієнтовано на священне місто Ісламу - Мекку; до нього під час служби спрямовані очі людей що моляться. Вирізаний у камені орнамент верхньої частини міхрабу відтворює уявлення середньовічних ісламських теологів про Всесвіт: сім різьблених орнаментованих пасів відповідають сьома рівням небес.
Печатка Сулеймана в Малому Ханському Мечеті
Над міхрабною нішею в стіні розміщений вітраж, прикрашений ориґінальним знаком, що складається з двох трикутників, накладених один на один. Цей знак використовується в багатьох культурах світу, будучи різним чином трактований в кожній окремій культурі. У традиціях мусульманських народів цей знак зветься "Печатка Сулеймана". Кримські татари використовували цей символ із давніх часів, прикрашаючи їм надгробки, вікна культових будинків, монети та ювелірні вироби
ЛІТНЯ АЛЬТАНКА
Інтер'єр Літньої альтанки
фото Paul Barker
До 19 ст., коли між колонами Літньої альтанки з'явилися дощаті стінки й вітражі, альтанка складала одне ціле з Басейним двориком, що тепер видно за її вікнами. Альтанка й дворик становили разом один з рекреаційних комплексів, вельми характерних для Ханського Палацу. Подібні місця для відпочинку мали вигляд тінистих закритих двориків, оточених стінами, наповнених багатою рослинністю й квітниками. В них споруджувалися альтанки, павільйони, фонтани і басейни. Декоративні сади були важливим компонентом архітектурного ансамблю Ханського Палацу, займаючи значну частину його площі.
Фраґмент мармурового фонтана
в Басейному дворику
У Літній альтанці й Басейному дворику збереглися два фонтани, вирізаних із білого мармуру. Один з них, що стоїть у Літній альтанці, розміщено в центрі невеликого квадратного басейну. Другий, розташований у Басейному дворику, за своєю формою дуже схожий зі славетним "Фонтаном сліз", але, на відміну від нього, доповнений своєрідним каскадом - мармуровим різьбленим жолобом. Цім каскадом чиста вода з фонтану тече до басейну, над котрим у минулому стояла легка дерев'яна альтанка.
Комплекс Літньої альтанки й Басейного дворика, де панувала прохолода й дзюрчала вода, був перфектним місцем для відпочинку, де хани зі своїми наближеними могли вести бесіди, улаштовувати легкі трапези, слухати музику.
Сторінка кримської рукописної книги 18 ст.
Придворне життя в Ханському Палаці відзначалося інтеллектуалізмом у стилі своєї епохи. Дуже популярними темами для бесід на дозвіллі були містика, астрологія, філософія, а також поезія - в цьому випадку мали місце і своєрідні поетичні змагання між віршотворцями. При ханському дворі мешкало чимало поетів. Імена деяких з них відомі з авторських підписів під епітафіями Ханського цвинтаря, розписів Великого Ханського мечету. Взагалі, література (й особливо красне письменство) була вельми розвинутою галуззю кримськотатарської культури. В країні створювалися історичні праці (на кшталт життєписів ханів, складених Раммал-Ходжой та Мухаммедом Різою, описів окремих епізодів історії на зразок праці Мехмеда Сенаї), наукові вишукування з теології, юриспруденції, мовознавства тощо.
Час від часу в якості поетів виступали й самі хани. Деякі з членів роду Ґераїв мали неабияке літературне дарування. Зазвичай вони приховували свої царствені імена під псевдами - наприклад, Гази II Ґерай був відомий шанувальникам поезії (а також музики) як Газаї, Мехмед IV Ґерай - як Кямиль (мав він також інше псевдо - Софу), в імені Резмі слухачі впізнавали Багадира I Ґерая, а в Ремзі - Хаджи Селіма I Ґерая. Віршовані твори складали й принцеси з роду Ґераїв - як, наприклад, Хан-Заде-ханим, сестра Газаї, вона ж дружина Резмі й мати Ремзі.
Завантажити реферат