Сторінка
1
Нещодавно створена Галицька археологічна експедиція Прикарпатського університету імені Василя Стефаника, керівником якої став доцент кафедри всесвітньої історії, кандидат історичних наук Б.П.Томенчук, а науковим консультантом виступає член-кореспондент НАН України, доктор історичних наук, професор В. Д. Баран. Експедиція Прикарпатського університету протягом кількох років плідно співпрацює з відділом археології Національного заповідника "Давній Галич", Інститутом археології та Інститутом українознавства імені І.Крип’якевича НАН України, Івано-Франківським краєзнавчим музеєм. У складі експедиції діють два загони – Галицький, який очолює доцент Б.П.Томенчук, і Трипільський, яким керують старший викладач кафедри історіографії і джерелознавства І.Т.Кочкін. Протягом польових сезонів 2002 і 2003 років дослідження проводили обидва загони експедиції.
Діяльність Трипільського загону Галицької експедиції.
Влітку 2002 року Трипільський загін у складі Галицької експедиції Національного заповідника “Давній Галич” (керівник експедиції – завідувач відділом археології Заповідника – кандидат історичних наук Т.Ткачук) продовжив розкопки багатошарового поселення Більшівці і провів дослідження поселення поблизу села Кремидів у Галицькому районі.
Дослідження поселення в урочищі Кути поблизу селища Більшівці Галицького району були розпочаті Т.Ткачуком ще 1999 року, у ході яких було встановлено, що пам’ятка заселялася неодноразово, починаючи з новокам’яної доби. Нижній шар поселення залишений носіями культури лінійно-стрічкової кераміки періоду неоліту, верства трипільської культури має два нашарування – середнього (заліщицька група) і пізнього етапів (кошиловецька та шипинецька групи) розвитку культури . Тут зустрічаються також матеріали ранньої пори бронзового віку (межановицька культура) і києво-руського часу.
На поселенні Більшівці цього разу було закладено два невеликих за розмірами розкопи. Однією з найцікавіших знахідок польового сезону була гончарна пічка, залишки якої було знайдено на глибині 0,65 м у північній частині розкопу №1. Фрагменти її поду з отворами – продухами мали товщину біля 16 мм і лежали півколом . Особливості залягання залишків пічки вказують на її приналежність до кошиловецького житла, дослідженого у 1999 р. У цьому ж розкопі також було відкрито яму з матеріалами культури лінійно-стрічкової кераміки (розміри 3х3,5 м). У її заповненні було знайдено фрагменти столового і кухонного посуду згаданої неолітичної культури. Столовий посуд оздоблений так званим “нотним” орнаментом. У другому розкопі, який було закладено між розкопами, розкритими ще у 2000 р., об’єктів не було знайдено, проте з культурних нашарувань видобуто фрагменти розписного посуду заліщицької (етап В-І-В-ІІ) та шипинецької (етап С-І) груп трипільської культури.
Проведені у Більшівцях дослідження дозволили вперше на цій території встановити абсолютну хронологію неолітичної верстви (культури лінійно-стрічкової кераміки), трипільської верстви етапу В-І-В-ІІ (заліщицька група), а також дещо прояснити культурну ситуацію на лівобережжі Дністра на етапах С-І і С-ІІ трипільської культури.
Другу половину польового сезону 2002 року Трипільський загін присвятив дослідженню багатошарового поселення поблизу села Кремидів у Галицькому районі. Поселення, що розташоване на схилі пагорбу в урочищі Піддівиче на лівому березі Гнилого потоку, було знайдено місцевим вчителем Михайлом Кедиком, котрий протягом багатьох років проводив на ньому збирання підйомного матеріалу. Т.Ткачуку у знахідках вчителя вдалося визначити фрагменти керамічного посуду культури лінійно-стрічкової кераміки, а також заліщицької та кошиловецької груп трипільської культури. Це і спричинило перенесення польового табору експедиції.
Місце розташування поселення невипадкове – тут є і джерело води, і поклади кременю у вапнякових нашаруваннях Дівич-гори. Дослідження у Кремидові продовжувалися менше двох тижнів, тому розміри розкопу були незначні – 6 х 10 м. Житлових об’єктів на дослідженій ділянці знайти не вдалося. На цій площі виявлено 6 різночасових ям. Ями №№ 2, 3, 4, 5 залишили носії висоцької культури раннього залізного віку, ями №№ 1, 6 – носії черняхівської культури. У нашаруваннях пам’ятки також було знайдено матеріали культури лінійно-стрічкової кераміки (неоліт), заліщицької і кошиловецької груп Трипілля (енеоліт), межановицької культури (бронзовий вік) і княжої доби (ХІ-ХІІ ст.).
Дослідження поселень поблизу селища Більшівці і села Кремидів Галицького району дозволяють стверджувати, що трипільські пам'ятки існували на Лівобережжі Верхнього Подністров'я і наприкінці етапу С-І, про що говорять пізньошипинецькі матеріали з Більшівців, і на етапі С-ІІ.
Польовий сезон 2003 року Трипільський загін провів у складі Прикарпатської експедиції Інституту українознавства НАН України та Прикарпатського університету, керівником якої став провідний науковий співробітник відділу археології згаданого інституту, доктор історичних наук Л.Г.Мацкевий. Завданням експедиції було комплексне дослідження поселень відкритого типу та печерних пам’яток поблизу села Одаїв Тлумацького району. Ця територія відома своїми печерами тектонічного і карстового походження, які знаходяться на правому березі Дністра. В околицях цього села вже проводили пошукові дослідження О.Адаменко, В.Артюх, Б.Василенко, М.Клапчук, Л.Мацкевий, Б.Томенчук у 1973-1987 рр. Починаючи з 1973 р. тут працювали археологічні експедиції Інституту суспільних наук АН УРСР, (тепер Інститут українознавства імені І.Крип’якевича НАН України (керівник експедицій Л. Г.Мацкевий), які досліджували печери.
Крем’яні вироби верхньопалеолітичного часу були виявлені у печері Одаїв ХІ (Думка), що за 2,5 км на північний-захід від однойменного села, в урочищі Думчина Долина. В галереї печери Дальньої на пункті Одаїв ХV , що знаходиться на віддалі 2,1 км на північний-захід від села, знайдено крем’яні знаряддя, керамічне грузило, уламки пізньотрипільського посуду, кістки, очевидно, великої рогатої худоби. За своїми основними показниками Л.Мацкевий відносить цю пам’ятку до категорії тимчасових поселень-схованок від ворожих нападів, інших лихоліть, проте це не відкидає можливість її використання як святилища. У печері Затишна-Бутиновича, в урочищі Городище (Одаїв ХVIII, за 2,3 км на північний захід від села), в одній із галерей, знайдено скелет людини. Радіовуглецева дата, отримана в Інституті геологічних наук АН України – 5100±50 років тому. У поховальному комплексі, який також віднесено до енеоліту, є уламки ліпного посуду та крем’яні вироби.
Завантажити реферат