Сторінка
1

Застосування комп’ютерних технологій у професійній діяльності викладача-філолога

Сучасний навчальний процес неухильно розширює сферу застосування комп’ютерних технологій.

Такі предмети, як фізика, хімія і математика, мають цілі набори наскрізних програм для середніх і старших класів, зокрема “Комп’ютерний задачник з математики”, пакет програм з математики, тренажери з алгебри, репетитори із математики, комп’ютерні (електронні) підручники, пакети програм для навчання рішенню задач, програми “Домашній учитель” тощо. На тлі досягнень окремих навчальних предметів невтішною постає картина з використанням комп’ютерних технологій у процесі вивчення української мови і літератури в середній школі. Хоча й існує незначна кількість електронних програм, виготовлених Хмельницьким НВК, але вони не доступні школам і ВНЗ України.

Протягом 2002/2003 навчального року у двох вузах м. Донецька (спеціалісти і магістри), а також на постійно діючому семінарі при обласному ІПО та на курсах вчителів української мови і літератури нами було апробовано спецкурс “Комп’ютерні технології на уроках і заняттях з української літератури у школах і вищих навчальних закладах”. Курс не ставив за мету опанування студентами чи слухачами основ комп’ютерної грамотності. Передбачалося, що учасниками даного курсу є вчителі шкіл, викладачі вищих навчальних закладів, студенти, які вже знають методику викладання літератури й володіють основними комп’ютерними вміннями, термінами і поняттями. Тому на заняттях перш за все звертається увага на ті технологічні засади і поняття, що безпосередньо пов’язані з методикою застосування комп’ютерних технологій на уроках української літератури. За основу методики використання КТ і термінологічно-поня­тійного апарату до цього курсу ми беремо положення і наукову лексику, розроблені у методичних працях щодо використання технічних засобів навчання і наочності на уроках літератури українських вчених І.І.Соболєва, Є.А.Пасічника, А.П.Коржупової і Л.П.Кулінської [1]. У галузі застосування КТ, понять і термінів ми спираємося на здобутки вітчизняних вчених В.Д.Руденка, О.М.Макарчука, М.О.Патланжоглу, В.М.Кухаренка, О.В.Рибалка, Н.Г.Сиротинка [2] та ін.

Основними для нас є науково-методичні настанови, поняття і терміни з КТ, які осмислюються і функціонують у зв’язку з вивченням української літератури як виду мистецтва. У побудові змісту спецкурсу настановчими стали ідеї провідного вченого-методиста Є.А.Пасічника, який стверджує, що “наочність у навчанні може забезпечити успіх лише тоді, коли вона диктується логікою навчального процесу, коли наочні образи (читаємо: образи-картини, що з’являються перед учнями на дисплеї комп’ютера — В.О.) на уроках розумно поєднуються з словом учителя” [3, 355].

На підставі вищевикладеного у процесі підготовки курсу “Комп’ютерні технології .” і, зокрема розробки методики застосування КТ на уроках і заняттях з літератури, було враховано ряд положень і застережень педагогічної науки:

— надмірність у використанні наочності веде до певних диспропорцій у розвитку конкретного і абстрактного мислення учнів і студентів;

— робота з комп’ютером не повинна сприйматися як розважальна “вставка” у процес вивчення літератури, а має розглядатися як органічна активізуюча складова частина пізнавального процесу;

— КТ можуть застосовуватись на всіх етапах вивчення літератури, під час розгляду всіх тем і розділів шкільної і вузівської програми;

— необхідна практична реалізація основних ергономічних та дидактичних принципів навчання.

Пріоритетними у галузі впровадження КТ ми вважаємо також такі положення :

— вчителі, викладачі залишаються головними особами в організації пізнавальної діяльності учнів, студентів; комп’ютери є лише допоміжними інструментами їх педагогічної діяльності;

— застосування комп’ютерів має відбуватися з урахуванням педагогічних і ергономічних вимог навчання;

— найважливішою властивістю КТ є постійний зворотний зв’язок, тобто кожний визначений програмою момент повинен не тільки видавати інформацію про стан навчального об’єкта та його потреби, але і вносити необхідні корективи у навчально-виховний процес;

— бажано, щоб відповідно до пізнавальних можливостей учнів і студентів передбачалися диференційовані завдання;

— КТ застосовуються для раціоналізації та інтенсифікації навчальної діяльності учнів і студентів при виконанні лабораторних, дослідницьких і самостійних робіт;

— КТ сприяють інтенсифікації роботи учасників навчально-виховного процесу.

Серед пріоритетних напрямківзастосування КТ з української літератури ми обираємо такі, де КТ застосуються для:

— пошуку та отримання додаткової інформації;

— розширення та поглиблення знань з використанням системи Інтернет, зокрема для реалізації варіативного компонента навчальних програм, більш повного задоволення особистісно орієнтованих запитів учнів;

— користування базами даних, необхідних для функціонування навчально-виховного процесу і здобуття певного рівня освіти;

— формування та закріплення навичок, прийомів, способів, умінь їх застосування;

— комплексного застосування КТ з іншими видами дидактичних засобів;

— обміну досвідом між викладачами, вчителями і створення бази даних педагогічних ідей та ін.

Інтернет-ресурси бажано використовувати не тільки в режимі безпосереднього підключення до пошукових систем Інтернету (а це для шкіл і вищих навчальних закладів є дорогим задоволенням), але й у записах на СD та дискетах.