Сторінка
2

Проблеми ужитковості української мови в сучасній український державі

Найбільш знаменними явищами початку післявоєнного періоду стали знищення антибільшовицького руху ОУН УПА та більш як мільйонні депортації населення Західної України. Новий етап відновлення промисловості та індустріалізації пов'язаний зі значною міграцією росіян в Україну та русифікацією великих міст України. Під гаслом єдиного радянського народу русифікація і боротьба з її протидією (націоналізмом) стали державною партійною політикою влади від М. С. Хрущова до В. В. Щербицького. Російська мова отримала статус єдиної державної в державних установах, промисловості, катастрофічно скорочено ужитковість української мови до мови соціально непрестижних сфер селян і двірників. Відбулася тотальна русифікація інститутів науки та вищої школи.

В. Стан ужитковості української мови

на порозі нової незалежності

Без сумніву політика безоглядної русифікації під гаслами "інтернаціоналізму" і єдиної радянської спільноти викликала певний опір в частині суспільства, що знайшло вияв в жорстоко переслідуваному русі шестидесятників, утворенні Товариства української мови ім. Т. Шевченка, врешті, народному рухові за перебудову, що, підігріте партійними конфліктами в Москві, призвело врешті-решт до проголошення української незалежності. Ще в лоні Верховної Ради УРСР був прийнятий закон про мови в УРСР, який мав за мету певну реабілітацію ужитковості української мови. Цей закон, що по суті є чинним до сьогодні, на жаль до тепер не виконується навіть за умов наче б то повної Української державності.

І вже тоді був визнаний як явно незадовільний, а насправді катастрофічний, стан використання української мови, який на початку 1990-х відзначався такими особливостями.

Насамперед треба говорити про реґіонально-ґрадієнтальний ступінь русифікації та зменшення ужитковості української мови, яку можна розділити глобально на два (Західний і Східний), а більш диференційовано в рамках цього Східного можна виділити три субреґіони: 1) центральний, 2) північний, та 3) південно-східний. В цьому контексті Західний реґіон найменш ушкоджений і в головному може розглядатися як мономовний. В рамках Східного великоукраїнського реґіону ступінь ужитковості української мови знижується стрімко від 1-го до 3-го субреґіонів. Мабуть, 4-м субреґіоном практично повної неужитковості української мови є сьогоднішня автономна республіка Крим.

За станом на 1990 рік українська мова була повністю усунена з війська, промисловості, технічної сфери та побуту найбільших і великих міст, зокрема Одеси, Харкова, Донецька, Луганська, а також переважно Києва, Сум, Дніпропетровська, Запоріжжя, Херсона, Миколаєва, Чернігова, у значно меншій мірі Хмельницька, Черкас, Вінниці.

Відповідно до такого ґрадієнта русифікації катастрофічно зменшувалася кількість українських загальноосвітніх та дошкільних закладів, подібна тенденція була і у вищій школі.

Домінанція російськості спостерігалася в кіно, телебаченні і естраді - де переважав "загальносоюзний" російський продукт. Своєрідним винятком виявилося "республіканське радіо" - де в значній мірі культивувався "україномовний" продукт.

У книготоргівлі домінувала російськомовна література з РРФСР, також і в УРСР співвідношення російських видань до українських дорівнювало 5:1. Видання наукової літератури українською на час розпаду СРСР в Україні збереглося, і то тільки частково, в сфері гуманітарних наук, пов'язаних з українознавством, ідеологічною пропагандою тощо. Ходова щоденна преса - журнали і газети також була переважно російською, хоча партійними органами визначалося, зокрема на заході і в центрі УРСР, певна квота "республіканських", обласних і районних видань українською мовою. У великих містах Сходу і Центру службова мова була переважно російською, це також стосувалося документації, переписки, звітності тощо. Захист дисертацій українською мовою допускався лише в сфері дотичних до українознавства наук. На наукових конференціях загальноприйнятою в Україні була теж мова російська (з обмеженням цього правила в Західній Україні, де ще збереглися залишки мовного себто "націоналістичного" атавізму). Студентська і робітнича молодь виховувалася в дусі російськомовності. На 1990 р. досягнув особливих масштабів процес саморусифікації українського населення з сіл російськомовними українцями міських середовищ. Рівень зрусифікованості знаходився в обернено пропорційній кореляції з рівнем національної свідомості.

Еволюція мовної ужитковості за роки незалежності

На початках незалежності в субреґіонах просуненого зросійщення відчувалися ознаки мовного ренесансу, зумовленого політичними акціями того часу, зокрема вуличними, майданними і парламентськими акціями, пов'язаними зокрема з ланцюгом Злуки, усуненням компартійного керівництва, утвердженням національних символів і т. п. Значно збільшилась побутова і вулична ужитковість української мови в Києві, містах центрального реґіону, дивовижно спалахнула на певний час українська преса різноманітними, хай не довговічними, газетами, журналами, збірниками. У переважної більшості російськомовних українців відчувалася готовність до введення у власну ужитковіть української мови без якихось комплексів мовного чи політичного шовінізму.

На жаль, пов'язаний з цими початковими політичними процесами сплеск суспільної та побутової ужитковості- головних ознак мовного одужування, - почав заникати на межі 1993-1994 рр. і далі, не зважаючи на декретовані владою зусилля до збільшення використання української мови, що дало певні результати в сфері зростання формальної її ужитковості.

Позитиви формального розширення функціонування української мови стосуються насамперед наступних сфер її використання:

а) розширено мережу навчання українською мовою в середніх загальноосвітніх та спеціальних школах, а також ВНЗ головно першого і другого субреґіонів Сходу;

б) українська мова вийшла з гетта небуття і перестала бути анахронізмом в кіно- і телефільмах західного виробництва через дубляжі, спеціальні телепрограми, репортажі та рекламу;

в) українська мова також почала переважати в сфері офіційного спілкування українського політикуму;

г) ці зміни стосуються також переважної частини публічного ознакування реклами, товарних знаків, особливо іноземних фірм, які більш правослухняні у дотриманні формальностей мовного законодавства.

Усі перераховані ознаки розширення формальної ужитковості мови не вплинули практично на розширення публічного, родинного і соціального мовлення, яке залишається зрусифікованим, більше того, ступінь зросійщення мовлення серед етнічних українців на Сході має навіть сьогодні стійку тенденцію до критичного збільшення.