Сторінка
1
Останнім часом помітно пожвавилося вивчення діалектної лексики, наслідком чого стало усвідомлення необхідності заміни атомарного системним вивченням діалектної лексики, становленню та розвиткові якого сприяло й застосування лінгвокартографування. Одним із найважливіших виявів системної організації лексики є виокремлюваність лексико-семантичних груп, що й зумовило підвищений науковий інтерес до їх вивчення впродовж останніх десятиліть (наукові розвідки Л.Фроляк [1], К.Глуховцевої [2], Г.Мартинової [3], О.Тимко [4], І.Сабадоша [5; 6], Л.Дорошенко [7], В.Лєснової [8], І.Магрицької [9]) та ін.
Нову цінну інформацію, що розширює емпіричну базу української діалектної лексикології, лексикографії та лінгвогеографії, дає дослідження побутової лексики південнослобожанських говірок, здійснюване нами впродовж 1994-1999 рр. на підставі власних польових записів за спеціально укладеною програмою (остання охоплює назви житлових, господарських приміщень, назви меблів та предметів хатнього вжитку) у 107 населених пунктах обстежуваного континуума (н.п. Нововодолазького, Балакліївського, Чугуївського, Великобурлуцького, Лозівського, Близнюківського, Барвінківського, Ізюмського й Борівського р-нів Харківської області та Олександрівського, Костянтинівського, Слов’янського, Артемівського й Краснолиманського р-нів Донецької області).
Зібрані та систематизовані матеріали дозволяють конкретизувати загальні риси українських новостворених південнослобожанських говірок. Частина цих рис зумовлена міждіалектними контактами, що виявляються на всій обстеженій території. Ф.Т.Жилко зауважував: “На відміну від давніх, у новостворених говорах спостерігається значно більша варіативність звукових і морфемних елементів” [10, 7].
У досліджуваних говірках ця варіативність найвиразніше проступає в інноваційному сегменті побутової лексики. Свідченням цього є зафіксовані лексико-фонетичні варіанти, що репрезентують сему на позначення порівняно нової реалії в побуті слобожан ‘шафи для зберігання одягу’: шиефа |нер, шиефа|н’ер, шухвие|нер, шахва|нер, шиехва|нер, шиехва÷н’ер, шиефо|нер, шиефо|н’ер, шиехво|нер, шиехво|н’ер, шиефан’|йер, шафа|нер, шафа|н’ер, шиехвеи|нер, шиехвие|нер, шиефеи|нер, шиефие|нер (17 варіантів). Однією з причин такого різноманіття “фонетичних змін є невідповідність звукової структури слова типовим для даної . діалектної системи моделям звукосполучення; найчастіше така невідповідність спостерігається при запозиченнях” [11, 79]. На думку Ф.Т. Жилка, варіативність слів-репрезентантів у новостворених говірках на фонетичному та морфологічному рівнях “залежить також від часу формування новостворених говорів: вона менше спостерігається в давніших говірках, які вже мають до певної міри визначену свою систему, і виразніше виявляється в говірках, що виникли пізніше. Крім того, варіативність залежить і від особливостей діалектної підоснови новостворених говорів: вона помітна в тих говірках, що постали на різнодіалектній основі” [10, 9]. Отже, розглядаючи південнослобожанські говірки як ідіоми пізнішого утворення, що виникли на різнодіалектній основі, однією з важливіших їх характеристик вважаємо співвідношення архаїчних та інноваційних елементів, зокрема, і в побутовій лексиці. Вивчення історії формування складу побутової лексики досліджуваних говірок є питанням проблемним, оскільки аналізована тематична група в писемних пам’ятках обстеженого регіону представлена обмежено. Надійні висновки з цього питання дозволяє здійснити зіставлення лексичного складу південнослобожанських говірок з відповідним репертуаром інших українських говорів, особливо старожитніх, які впливали на формування південнослобожанської лексичної системи, з усіма наявними лексикографічними джерелами. Такий зіставний аналіз складу побутової лексики південнослобожанських говірок дозволяє зробити висновки про її генетичну неоднорідність. Історія назв побутової лексики відтворює окремі етапи суспільного буття людини. Тому природньо, що основну частину побутової лексики південнослобожанських говірок складає давній лексичний фонд. Це переважно слова праслов’янського походження: дом [ЕСУМ, ІІ, 91], п’іч [Фасмер, ІІІ, 256], в’ід|ро [ЕСУМ, І, 394], дв’ір (двор) [ЕСУМ, ІІ, 18], зем|л’а ‘долівка, утрамбована, вирівняна та змащена глиною земля в хаті’ [ЕСУМ, ІІ, 259], кл’уч ‘жердина в журавлі, яку разом з причепленим до неї відром опускають у колодязь’ [ЕСУМ, ІІ, 468], |небо ‘склепіння печі, внутрішнє опукле верхнє покриття над черінню’ [Фасмер, ІІІ, 53], пен’ ‘велика колода, на якій рубають дрова’ [Фасмер, ІІІ, 233], пос|т’ел’ ‘ліжко’ [Фасмер, ІІІ, 341], со|ха ‘соха, на якій утримується журавель біля колодязя’ [Цыганенко, 395], |короб ‘верхній брус рами дверей’ [ЕСУМ, ІІІ, 33], п|лаха ‘кришка стола, його верхня дошка’ [Цыганенко, 304], ст’іл ‘кришка стола, його верхня дошка’ [Цыганенко, 405], стоўп ‘стовп, до якого прикріпляють ворота’, ‘закопаний у землю грубий вертикальний брус – опора дощатого паркану’ [Цыганенко, 406], верх ‘верхній брус рами дверей’ [ЕСУМ, І, 360], во|рота [ЕСУМ, І, 428], гн’із|до ‘сідало для курей’ [ЕСУМ, І, 538], дно ‘черінь печі’ [ЕСУМ, ІІ, 95], груз ‘важіль на зводі колодязного пристрою для витягування відра з водою’ [ЕСУМ, І, 604], ко|лода ‘велика колода, на якій рубають дрова’ [ЕСУМ, ІІ, 516], жура|вел’ ‘пристрій біля колодязя у вигляді довгого важеля на високій грубій опорі для витягування відра з водою’ [ЕСУМ, ІІ, 210], |кам’ін’ – ‘важіль на зводі колодязного журавля’ [ЕСУМ, ІІ, 359], круг ‘одне з кілець для затуляння отвору в кухонній плиті’ [ЕСУМ, ІІІ, 107], кри|ло ‘бічна стіна хати’ [ЕСУМ, ІІІ, 92], |лава [ЕСУМ, ІІІ, 175].
Значна частина лексем, що побутують у південнослобожанських говірках, утворена від праслов’янських коренів: ко|роўник ‘приміщення для худоби (загальна назва)’ [ЕСУМ, ІІІ, 34], |курниек, |кур’атник (<псл. *kurъ [ЕСУМ, ІІІ, 150]), дош|чаниĭ пото|лок, дош|чана с|тел’а (<псл. *dъska [ЕСУМ, ІІ, 117]), |ветха ха|тина ‘стара селянська хата’ (від ветхий [Цыганенко, 56]), дроў|ник, дроа|в’ан’ік, дро|в’ітн’а, дрово|кол’н’а, дро|варн’а, д|роўн’а ‘приміщення для дров’, д|риветн’а, д|риветен’, д|риветник, д|ривеитка, дривет|н’ак, дрово|кол’н’а ‘велика колода, на якій рубають дрова’ (<псл. *drъva [ЕСУМ, ІІ, 131]), ду|хоўка, духови|н’а ‘духовка’, душ|ник, душ|н’а, воз|душник, в’і|д:ушник, в’і|д:ушина, о|д:ушина ‘невеликий отвір у стелі погреба для виходу пари’ (<псл. *duxъ [ЕСУМ, ІІ, 149]), зи|моўник, зимо|вик, |зимник, зи|моўн’а ‘приміщення для зимівлі бджіл’ (<псл. *zima [ЕСУМ, ІІ, 261]), в’іў|чарн’а, в’іў|чарник, оў|чарник, о|вечник, оў|чарн’а ‘загорода для овець, кіз’ (< овца [Цыганенко, 270]), пере|лаз ‘огорожа, сплетена з лози на забитих у землю кілках’ (< псл. *lazъ [ЕСУМ, ІІІ, 182]), |наволочка, ÷наволоўка, |наволока, |наволка ‘чохол з тканини на подушку’ [Цыганенко, 248], ста |нок ‘приміщення або загородка для утримання свиней’ (< стан [Цыганенко, 402]), |погр’іб, |погреб, |погр’еб ‘сховище для городини й різних харчів з похилим крутим спуском і сходами’, ‘надбудова над погребом у вигляді куреня’, ‘спеціально обладнана яма для зберігання продуктів (переважно овочів), з лядою, але без східців’, погр’іб|ниц’а ‘закривка отвору погреба’, погр’іб|ник, пог|ребн’а, погре|бишче, погреб|ниц’а, приг|ребиц’а ‘надбудова над погребом у вигляді куреня’, приг|ребиц’а, погреб|ниц’а, погр’іб|ник, пог|ребн’а, пог|ребиц’а ‘похилий із сходами спуск до льоху, передня частина, вхід до льоху’ (< псл. *grebti [Цыганенко, 95]), пу|хове од’і|йало ‘тепла ковдра на ваті’ (< пух [Цыганенко, 343]).
Завантажити реферат