Сторінка
30

Забезпечення рентабельності страхової діяльності

Попри те, що доля страхування фінансових ризиків в Україні досі складалася не надто вдало, багато експертів вважають, що цей вид страхування має велике майбутнє. Частка реального страхування в цьому сегменті поступово буде збільшуватися, а компанії почнуть розширювати свій портфель пропозицій. До найбільш перспективних, з точки зору спеціалістів, сьогодні можна віднести страхування ризиків, пов'язаних зі споживчим кредитуванням, а також "суміжні" види, такі як страхування інвестицій, судових витрат. З часом може стати цікавим і такий напрям, як страхування гарантій для експортерів.

На нашу думку, триватиме процес укрупнення компаній і перерозподілу ринку на користь крупних мережевих компаній. Через три-чотири роки на ринку будуть працювати не більше 50-60 компаній, 10-ти з яких буде належати до 80% ринку. З'явиться стабільний попит на страхові послуги. Бізнес "некласичних" страхових послуг буде згортатися. Проте, реальна кількість страховиків на ринку в найближчій перспективі визначатиметься, насам­перед, їх здатністю своєчасно сформувати законо­давче визначені обсяги мінімальних статутних фондів.

За умов запровадження найближчим часом дійсно дієвих економічних та інституційних механізмів, що забезпечували б відчутний прогрес у сфері страхування, можливі й інші сценарії розвитку страхового ринку.

У разі ж визначення (і, що найважливіше, якнай­швидшого впровадження) економічних та інсти­туційних механізмів, що забезпечували б відчутний прогрес у сфері страхування, можна сподіватися на істотні зрушення на страховому ринку України в найближчі 5-10 років.

Перспективи можливого розвитку страхового ринку, в разі впровадження зазначених механізмів, передусім, визначатимуться ступенем зростання реальних доходів населення, поліпшенням стану корпо­ративних і державних фінансів.

Зростання масштабів вітчизняного страхового ринку визначатиметься ступенем подальшого розвитку співстрахування та перестрахування в Україні.

Розвиткові перестрахування в нашій країні має сприяти розробка законодавчих норм стосовно лімітів зобов'язань страховика, стандартних положень договорів перестрахування, правил ділового обороту вітчизняного ринку перестрахування, а також ство­рення спеціалізованих страхових об'єднань, роз­ширення участі українських страховиків у між­народних системах перестрахування та договорах соцстрахування, активний розвиток інформаційних технологій, створення єдиних стандартів електрон­ного документообороту тощо.

З огляду на стан вітчизняних страхових компаній, структуру концентрації страхового капіталу, не­можливість страхування великих ризиків окремими страховими компаніями, а також необхідність подальшого зміцнення їх фінансової стійкості та конкурентоспроможності, можна прогнозувати укрупнення страхових компаній на вітчизняному ринку за рахунок поглинання і злиття, подальше створення страхових пулів. Напевно триватиме тенденція формування фінансово-страхових груп і холдингів. Поряд із розширенням переліку страхових послуг буде поглиблюватися спеціалізація на страховому ринку (морське, авіаційне, сільськогосподарське страхування, спеціалізовані види перестрахування).

З метою безкризового розвитку та освоєння компаніями вітчизняного страхового ринку має бути підвищена ефективність менеджменту та маркетин­гового аналізу сегментів ринку (виділення окремих груп споживачів страхових продуктів, підготовка цільових програм страхових компаній з макси­мального задоволення потреб споживачів, інтересів держави та самих страховиків, взаємна координація їх діяльності з виконання цих програм і заходів).

Для подолання нерівномірності охоплення фізичних і юридичних осіб страховими послугами на сучасному етапі розвитку страхової галузі в Україні, а також з метою максимального забезпечення потреб страхувальників підвищена увага приділятиметься вдосконаленню страхової справи в регіонах.

Подальший розвиток страхового ринку зумовлю­ватиметься формуванням і реалізацією довгострокової стратегії та активної поточної політики держави в страховій сфері. Стан ринку визначатиметься ступенем принципового обмеження юридичної (державної) обов'язковості як методу реалізації страхової політики та рішучого розширення сфери дії економічної обов'язковості. Зрозуміло, що треба прагнути того, щоб економічна обов'язковість знаходила якнайповніше розуміння та схвалення з боку суб'єктів господарювання. Насамперед необ­хідно вирішальною мірою підняти рівень страху­вання в ієрархії сфер життєдіяльності суспільства. Це, у свою чергу, вимагає створення відповідного страхового ринку з раціональним набором різно­манітних страхових послуг, вміло пропонованих страховиками. Незалежно від цього, економічна обов'язковість, яка значною мірою визначає розміри та структуру попиту на страхові послуги, має посісти важливе місце в розрахунках між суб'єктами господарювання та державним бюджетом. Іншими словами, цілі та вимоги страхової політики повинні узгоджуватися, зокрема і в першу чергу, з податковою політикою держави.

На нашу думку, подальший розвиток обов'язкового страхування в Україні можливий за умови:

Ø припинення практики прийняття нормативно-правових актів, що містять декларативні норми про обов'язковість страхування;

Ø створення чіткої законодавчої основи обов'язко­вого страхування;

Ø прийняття відповідних законодавчих актів винятково на підставі фінансово-економічного обґрунтування можливості вирішення проблем страхового захисту в обов'язковій формі та на запропонованих умовах;

Ø проведення інвентаризації відповідних об'єктів; визначення їх вартості, ризиків, що мають страхува­тися, форм страхування;

Ø визначення реальних джерел здійснення страхового захисту.

Крім цього, вдосконалення сегменту обов'язкового страхування можливе через: посилення контролю з боку Державної комісії з регулювання фінансових ринків, відповідних міністерств і відомств над здійсненням уже законодавче визначених видів обов'язкового страхування; проведення відкритих конкурсів страховиків, що залучаються для здійснення страхування за рахунок бюджетних коштів; створення централізованих гарантійних фондів.

Ідеологія страхування в Україні не повинна базуватися на примусовому стосовно страхувальника характері заходів з розвитку страхового ринку і, перш за все, — на намаганні буквально нав'язати суспільству широкомасштабний розвиток обов'яз­кового страхування.

Спроби силоміць затягти страхувальників у чергу за страховими послугами є безперспективними з причини не лише небажання страхувальників сліпо підкорятися, а, передусім, банальної відсутності грошей для оплати широкого переліку видів обов'язкового страхування.