Сторінка
4

Проекти основних концептуальних документів та законодавчих актів з питань місцевого та регіонального розвитку

· правовій, організаційній та фінансовій самостійності місцевого самоврядування;

· підзвітності та підконтрольності органів і посадових осіб місцевого самоврядування територіальній громаді;

· субсидіарності.

Формування нової територіальної основи місцевого самоврядування

Місцеве самоврядування базового та районного рівнів повинно будуватися на новій територіальній основі. Її параметри та шляхи формування мають визначатися Концепцією реформування адміністративно-територіального устрою України. Нині її проект був підготовлений.

В проекті Концепції, зокрема, передбачені:

– узгодженість системи АТО, створених для здійснення місцевого самоврядування, з територіальною структурою місцевих органів виконавчої влади та інших органів влади. Це необхідно для забезпечення ефективного контролю з боку місцевих державних адміністрацій за легітимністю рішень органів місцевого самоврядування, а також для координації діяльності відокремлених підрозділів органів виконавчої влади на території.

- повсюдність юрисдикції органів державної влади та місцевого самоврядування на територіях відповідних АТО за винятком окремих територій, що отримують спеціальний статус відповідно до окремих законів, де створюються спеціалізовані адміністрації - межі юрисдикції АТО збігаються з межами юрисдикції АТО того ж рівня. Зумовлено єдиним підходом до надання соціальних послуг, визначеним у Конституції.

- територія адміністративно-територіальної одиниці може розміщуватись лише в межах території однієї адміністративно-територіальної одиниці вищого рівня. Усувається дублювання центрів управління та контролю.

- при визначенні повноважень для органів публічної влади щодо кожного рівня АТО потрібно застосовувати принцип субсидіарності. Вказаний принцип означає передачу повноважень на найнижчий рівень, де їх можливо виконувати без втрати якості надання соціальних послуг. Цей принцип стосується не тільки органів самоврядування, але й територіальних органів виконавчої влади.

- наявність для кожного рівня АТО повноважень, у т.ч. галузевих, які є домінуючими по відношенню до інших рівнів у бюджетному, кадровому та політичному розрізах, що виправдовує створення такого рівня АТО. Наявність домінуючих повноважень є вирішальною для того, щоб рівень був створений. Інакше доцільно здійснювати передачі функцій для зменшення управлінського апарату. Це необхідно також: для уникнення рецидивів адміністративної “матрьошки” рівнів та "поштової скриньки", коли директиви ЦОВВ просто переадресовуються для виконання на нижчий рівень.

- кількість суб'єктів управління, координації чи контролю з боку держави, що знаходяться у сфері впливу кожного органу публічної влади, повинна відповідати критеріям ефективного менеджменту. Кількість АТО кожного рангу ієрархії повинна вписуватися в "межі оптимальності" - від 7 до 10 одиниць.

- адміністративно-територіальний устрій повинен максимально відповідати рекомендаціям ЄС щодо системи статистичних одиниць КП1Т8.

Номенклатура статистичних одиниць дає можливість здійснювати порівняльну оцінку окремих критеріїв різних країн в рамках ЄС та забезпечувати єдину політику бюджетної допомоги. Побудова системи адміністративно-територіального устрою з урахуванням N1/78 відповідає орієнтації України на євроінтеграцію.

Систему адміністративно-територіального устрою України мають складати АТО трьох рівнів: регіони, райони та громади.

У процесі прийнятті рішення щодо створення адміністративно-територіальної одиниці повинна братись до уваги її відповідність таким вимогам, як:

1. Повна та виключна компетенція органів публічної влади одного рівня - місцеві органи виконавчої влади та місцевого самоврядування повинні бути спроможними у кадровому, інфраструктурному, фінансовому плані виконувати повноваження, визначені за відповідним рівнем АТО. Вказане обмеження дає змогу здійснювати єдину трансфертну політику та привести у відповідність джерело прийняття рішень та відповідальність за виконання цих рішень.

2. Територія АТО є нерозривною. В межах території адміністративно-територіальної одиниці не може бути інших АТО того ж рівня. Не може бути анклавів та ексклавів. Адміністративний центр адміністративно-територіальної одиниці, як правило, має бути максимально близько розміщеним до її географічного центру. Вказане обмеження необхідне для підвищення ефективності управління. Вимоги плавних обрисів Ата обмежуються географічними особливостями.

3. Невисокий рівень дотаційності місцевих бюджетів - дотації не повинні зменшувати стимул до нарощування податкової бази, закріпленої за бюджетом АТО. При високому рівні дотаційності зникає зацікавленість у забезпеченні надходжень до бюджету, оскільки дотація з державного бюджету надходить рівномірно і стабільно. Оптимальним є співвідношення доходів бідних та багатих громад в межах однієї групи (сільських, міських), як 1:2.

4. Універсальність АТО - диспропорції територій в межах одного рівня АТО повинні вкладатись у межі статистичних відхилень, достатніх для вироблення єдиної державної регіональної політики. Дає змогу виробити єдині вимоги до керівництва АТО, типову структуру управління, уникнути ефекту "різниці соціально-економічних потенціалів".