Сторінка
5

Проекти основних концептуальних документів та законодавчих актів з питань місцевого та регіонального розвитку

5. Стійкість до політичних, демографічних, економічних викликів, відсутність внутрішніх чинників власної дезорганізації. Вкладені в інфраструктуру АТО кошти повинні забезпечити максимальну віддачу, яка досягається за умов збереження кількості споживачів на стабільному рівні, та уникнення політичних потрясінь, зумовлених особистими амбіціями чи егоїстичними інтересами політичних груп. Структура АТО повинна органічно сприйматись мешканцями для того, щоб уникнути протистояння між: різними його складовими на етнічному, релігійному чи політичному ґрунті. Не повинно бути потенційних джерел напруженості із сусідськими АТО.

6. Узгодженість кількості отримувачів публічних послуг із галузевими нормами навантаження на бюджетні установи та бюджетними спроможностями фінансування цих установ. Перенасичення бюджетних установ знижує якість надання послуг, у той час, як недостатня завантаженість вимагає додаткових видатків у розрахунку на споживача.

7. Організація органів місцевого самоврядування в АТО повинна забезпечувати належне представництво та політичну спроможність прийняття соціально-вразливих рішень (у частині місцевих податків та зборів, тарифів, штрафів, санкцій). Необхідно забезпечити реальну відповідальність керівництва АТО за прийняття рішень, в тому числі непопулярних. Вказана вимога зменшує спокусу подрібнення АТО, оскільки обмежує занадто великі амбіції керівництва деяких АТО, що об'єктивно не можуть забезпечити виконання на рівні соціальних стандартів публічних послуг, віднесених до відповідного рівня АТО.

8. Взаємодоповнювання - в АТО, особливо вищих рівнів, повинні дотримуватися пропорції між багатими та бідними складовими, вузькоспеціалізованими населеними пунктами та територіями з диверсифікованими функціями, що сприятиме територіальній справедливості, забезпеченню більш рівного доступу до публічних послуг. Дає змогу зменшити нерівномірність розвитку територій та спекуляцій на тему "хто кого годує". Крім цього, зменшуються диспропорції між різними АТО.

9.Типовий склад бюджетної інфраструктури для всіх АТО одного рівня. Вказано вимога забезпечує можливість здійснення типового планування та можливість виконання єдиних стандартів надання соціальних послуг.

Йдеться також про можливі варіанти розв'язання проблеми.

При розробленні проекту Концепції реформи адміністративно-територіального устрою проаналізовано різні варіанти побудови системи АТО. Найбільш важливим питанням є формування громад.

Виділяються чотири варіанти формування громад.

Варіант 1. Перерозподіл повноважень та відповідальності без укрупнення та об'єднання громад.

Цей варіант передбачає передачу тих функцій, які існуючий базовий рівень (насамперед це стосується сільської місцевості) не спроможний виконувати, на той рівень, який зможе забезпечити їхнє ефективне виконання. Натомість спроможні міські громади могли б наділятись більшим обсягом завдань і повноважень, а також фінансовими можливостями.

Таким чином, наприклад, у сільських районах, де сільські ради не здатні ефективно адмініструвати надання освіти, цю функцію буде передано на рівень району. Районне управління освіти, підзвітне голові районної адміністрації (або районній раді після утворення виконкомів райрад), буде здійснювати адміністрування усієї мережі шкіл на території району.

За такого варіанту послуги не будуть віддалені від споживачів, оскільки будуть надаватись через існуючу мережу бюджетних закладів (у випадку освіти - через існуючу мережу шкіл). Проте, адміністративні функції (управління фінансами, управління персоналом, управління майном, управління парком шкільних автобусів) будуть централізовані до рівня району.

У переліку повноважень великих сільських рад залишаться ті, які вони дійсно здатні виконувати. Наприклад, питання щодо землевпорядкування, вивезення сміття, благоустрою територій. Усі чи більшість делегованих повноважень передаються на районний рівень.

Варіант 2. Укрупнення шляхом добровільного об'єднання громад та розподіл функцій залежності від наявних договірних відносин.

Цей варіант передбачає добровільну передачу повноважень не на районний рівень, а до інших громад за договором та супроводжуватиметься відповідними бюджетними трансфертами.