Сторінка
1

Досвід та актуальні проблеми кадрового забезпечення органів місцевого самоврядування в сучасних умовах

Сучасна наукова думка розглядає місцеве самоврядування як єдину можливу модель демократизації і раціоналізації влади на місцях та невід’ємний атрибут громадянського суспільства. Дієвість ж управлінської системи залежить від якості всіх без винятку її складових і за наявності відхилень в будь-якій її ланці не може вважатися достатньою і якісною в цілому.

Такою проблемною ланкою для управлінської системи, на жаль, залишається кадрове забезпечення органів місцевого самоврядування.

Так, нам відомі успішні органи місцевого самоврядування, самодостатні адміністрації і яскраві особистості, які спроможні забезпечити якість послуги громадянину і громаді на рівні міжнародних стандартів якості. Не буду називати їх аби не образити тих, кого за браком часу можу не назвати.

Між тим, професійна спроможність посадовців місцевого самоврядування не є достатньою, а формування кадрового потенціалу, краще сказати, персоналу органів муніципального рівня має проблеми, які безпосередньо впливають, у кінцевому рахунку, на професіоналізм цієї категорії службовців.

Ми вважаємо, що здебільшого проблеми професіоналізації органів місцевого самоврядування пов’язані із системними проблемами, які притаманні місцевому самоврядуванню. Навряд чи є сенс в межах цього виступу робити їх вичерпний перелік, але до деяких з них доцільно привернути вашу увагу, оскільки їх невирішеність буде і в подальшому заважати формуванню професійного персоналу апаратів місцевого самоврядування.

Слайд 1. Серед таких системних проблем:

- відсутність вичерпного переліку управлінських функцій органів місцевого самоврядування і відповідно чіткого розподілу влади між державними органами й органами місцевого самоврядування;

- неоптимальна кількість територіальних громад в контексті їх самостійності при вирішенні соціальних питань і складності узгоджувальних механізмів;

- незбалансованість фінансових механізмів забезпечення функціонування місцевої громади з урахуванням відношень між державним (центральним) і місцевими бюджетами.

Тільки це вже є причиною суттєвих проблем в організації підготовки муніципальних службовців і фактично не дає підстав для чіткого визначення освітньо-кваліфікаційних вимог для фахової підготовки та підвищення кваліфікації посадових осіб місцевого самоврядування.

Існує і ціла низка внутрішніх проблем, які можна вважати наслідками названих вище системних.

Для їх розуміння проаналізуємо склад посадових осіб місцевого самоврядування, підходи до формування якого не змінюються, а це означає, що за наслідками завершеного виборного процесу ризики попереднього періоду залишаються чинними і для нинішнього.

Слайд 2. Характеристика працюючих за типами органів.

На початок року в органах місцевого самоврядування України працювало 91 тис. 925 посадових осіб місцевого самоврядування. З них 46,7% працюють у сільських та селищних радах, ще 46,8 % – у міських та районних у містах радах, 5% - в районних, і 1,5% - в обласних радах.

Слайд 3. Динаміка чисельності посадових осіб.

Динаміка зміни чисельності службовців місцевого самоврядування за останні 10 років показує зростання цього показника на 42%, або майже на 38,8 тис. осіб, що кореспондується з такою ж тенденцією у державному секторі управління. Очевидно, це пов’язано із становленням держави і активною розбудовою державних інституцій. Із внесенням змін до Закону України „Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” молодими вважаються службовці віком до 35 років. Таких в органах місцевого самоврядування, згідно з статистичними даними, в Україні станом на початок 2006 року було 25128 осіб, або всього 27,3% від чисельності всіх посадовців, що значно менше аналогічного показника в державній службі, де він складає майже половину від всіх працюючих. Можна зробити висновок, що робота в органах місцевого самоврядування не захоплює молодь, яка вже має відповідну освіту.

Велика питома вага жінок серед працівників органів місцевого самоврядування, їх більше 75%.

Слайд 4. Вища освіта.

В системі місцевого самоврядування існує ціла низка проблем, серед яких основний чинник - рівень професійної підготовки, що впливає на рівень послуг, які надаються населенню. Повну вищу освіту має лише 61,5% посадовців, а серед спеціалістів нижчої категорії, яких майже третина, цей показник складає 41%. За відсутності вертикалі управління, коли кожний орган місцевого самоврядування є окремим, самостійним органом відповідальність за прийняття рішення найчастіше покладається саме на цю категорію осіб, які безпосередньо контактують з клієнтом, споживачем послуги.

Виборність посад в органах місцевого самоврядування, і відповідно їх постійна змінюваність, є однією з особливостей кадрового забезпечення служби в органах місцевого самоврядування. Ця особливість мала б стати об’єктивною причиною для розробки відповідних навчальних програм, певної перебудови державної системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації посадових осіб місцевого самоврядування. Ця робота повинна в якості орієнтира мати завдання професіоналізації всіх посадовців місцевого самоврядування.

Слайд 5. Професіоналізація.

Якщо дуже коротко, професіоналізація в контексті реалізації процесу професійного навчання службовців, їх фундаментальної підготовки як дипломованих фахівців передбачає, зокрема:

впровадження принципів державної політики, орієнтованої на забезпечення постійного зростання долі службовців з професійною освітою у галузі державного управління та безперервного практичного навчання протягом періоду перебування на службі;

цільову підготовку висококваліфікованих фахівців державного управління відповідно до прогнозованої потреби;

постійна актуалізація змісту і оновлення державних стандартів професійного навчання, що відповідає перспективам розвитку державного управління, держави і суспільства в цілому, зокрема в контексті Болонського процесу;

збільшення обсягів державного замовлення на професійне навчання службовців з урахуванням спеціалізації форм навчання.