Сторінка
1

Особливості класифікації норм, які регулюють діяльність керівництва районних, обласних рад

Дослідження проблеми правових основ організації діяльності районних, обласних рад мають бути визначені на підставі здобутків вчених-дослідників особливостей конституційно-правового регулювання місцевого самоврядування.

Конституційне право визнає наступні підходи. Так, доводиться існування двох рівнів правового регулювання місцевих рад в конституційному (державному) праві: конституційний і законодавчий [1, С.114; 2]. Однак, діяльність органів місцевого самоврядування регулюється й міжнародними нормативно-правовим актами, ратифікованими у порядку, встановленому чинним законодавством, а органи місцевого самоврядування мають право приймати нормативні акти у межах компетенції. Звідси – є підстава про висновок щодо доповнення кількості рівнів. Зокрема, В. Кравченко виділяє три рівні конституційно-правового регулювання місцевого самоврядування: конституційний, законодавчий і статутний [3]. А. Коваленко, відмічаючи існування також трьох рівнів, надає їм дещо іншого змістовного наповнення [4]. Залежно від юридичної сили актів, ним виділено конституційний, законодавчий і підзаконний рівні. Ю. Делія в процесі дослідження проблеми правових основ місцевого самоврядування зазначає існування конституційних, законодавчих, міжнародно-правових основ, локальних нормативно-правових актів [5].

Відмічаючи безумовні здобутки дослідників проблеми особливостей конституційно-правового регулювання місцевого самоврядування, вважаємо за доцільне зазначити наступне. Більшість дослідників виділяли законодавчий рівень або законодавчі основи. Залежно від ознаки, яку було покладено в основу визначення рівнів, зазнавав змін їх зміст. Можливо, неоднозначність сприйняття певного рівня була б усунена, якщо формулювання назви рівня здійснювалось точніше. Так, замість законодавчого рівня або законодавчих основ, застосовувалося б "рівень регулювання законами".

Вважається, слід підтримати точку зору В. Скрипничука про існування просторово-територіальних, правових і матеріально-фінансових основ як базових, без яких неможливе функціонування, організація і діяльність обласної ради [6].

Підтримуючи в цілому таку позицію, а також узагальнюючи висновки, отримані дослідниками проблеми особливостей конституційно-правового регулювання місцевого самоврядування, вважаємо за доцільне висловити власну точку зору щодо класифікації правових основ організації районних, обласних рад. Чіткість класифікації необхідна, насамперед, для того, щоб з’ясувати сутність правових основ, усвідомити мету їх регулювання, визначити прогалини та запропонувати шляхи їх подолання.

Перш, ніж класифікувати правові основи організації районних, обласних рад, необхідно визначитись із тим, чи можна взагалі класифікувати певні основи.

Класифікація (лат. classis "розряд" + facio "роблю, розкладаю") як процес внутрішньо запрограмований на позначення двох категорій дій: по-перше, процесу розкладання на класи і, по-друге, результату цього процесу – визначення системи співпідрядних понять (класів об’єктів) якоїсь галузі знань [7, С. 212]. Якщо класифікації піддані правові основи, маємо визначитись, насамперед, із галуззю права, основи якої піддані класифікації. Такою галуззю є конституційне право як сукупність правових норм, які закріплюють і регулюють суспільні відносини, що забезпечують організаційну і функціональну єдність суспільства як цілісної соціальної системи, основи конституційного ладу України, статус людини і громадянина, територіальний устрій держави, форми безпосередньої демократії, систему органів державної влади і місцевого самоврядування [8, С.8]. Основою конституційного права є правова норма.

Організація (від франц. Organization та пізньолат. Organizo – "надаю стрункий вид, облаштовую") – внутрішня упорядкованість, взаємодія більш або менш диференційованих та автономних частин цілого, що обумовлене його побудовою [9, С.321].

Суспільними відносинами щодо організації районних, обласних рад є відносини, які виникають, змінюються і припиняються в процесі заснування, функціонування та ліквідації рад.

Отже, класифікація правових основ організації районних, обласних рад має бути проведена щодо правових норм, які регулюють організаційну побудову рад, забезпечують їх організаційну і функціональну єдність між собою, із суспільством в цілому, іншими органами місцевого самоврядування, органами державної влади.

Способом існування і вираження норми права виступає нормативно-правовий акт. Теорією права визначено, що нормативно-правовий акт – офіційний акт - волевиявлення (рішення) уповноважених суб’єктів права, що встановлює (змінює, скасовує) правові норми з метою регулювання суспільних відносин. Нормативно-правовий акт виконує дві рівнозначні функції: функцію юридичного джерела права і функцію форми права. [10, С.312-313].

Вищенаведене надає підставу для висновку про те, що класифікація правових основ організації районних, обласних рад має бути проведена за такими групами нормативно-правових актів, норми яких регулюють:

- адміністративно-територіальний устрій,

- організаційно-управлінські відносини,

- бюджетно-фінансові та матеріальні відносини.

Нормативно-правові акти усередині кожної класифікаційної групи виділяються за юридичною чинністю: закони і підзаконні акти [10, С.315; 11, С.299].

Першою класифікаційною групою названа група нормативно-правових актів, норми яких регулюють адміністративно-територіальний устрій.

Питання організації діяльності органів місцевого самоврядування, зокрема, районних, обласних рад нерозривно пов’язані з територіальним устроєм тому, що кожний орган діє у межах певної адміністративно-територіальної одиниці. Зазначається, що державна влада "територіально "розповсюджується" не на саму територію, ., а на людей, які перебувають у межах певної території, у певному просторі, включаючи водний і повітряний" [12].

Закон України від 07.12.1990 р. "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", який втратив чинність, визначав, що територіальну основу регіонального самоврядування становлять район, область (ст.1). Конституцією і Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" [13] віднесено до місцевого самоврядування районні і обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст (ч. 4 ст. 140 Конституції України). Таким чином, регіональне самоврядування в Україні з прийняттям Конституції було позбавлене конституційного статусу.