Сторінка
3

Інформаційне суспільство – вектор розвитку української держави

Здійснення комунікації (взаємодії) в сітьовому суспільстві підпорядковується сітьовій логіці. Вона може бути реалізована лише за наявності єдиного інформаційного простору, що забезпечується новітніми інформаційно-комунікативними технологіями доступу (програмно-технічними засобами, телекомунікаційними мережами тощо) до інформаційних ресурсів, кількісним та якісним складом доступних на ринку інформаційних продуктів для всіх сфер суспільної діяльності. Основними спільними рисами сітьової логіки для сфер економіки, політики, державного управління, громадської ініціативи є:

· здійснення та підтримка прямих і рівноправних (партнерських) зв'язків між суб'єктами економічної, політичної, громадської діяльності, між суб'єктами публічно-управлінської діяльності різних рівнів, які здійснюються з використанням каналів електронної комунікації;

· відсутність залежності суб'єктів економічної, політичної, громадської діяльності від публічно-адміністративної влади різних рівнів у здійсненні комунікацій та прийнятті рішень;

· спільна зацікавленість у співробітництві, врахування інтересів іншої сторони, готовність до компромісів;

· надання переваги в прийнятті рішень фактору дієздатності та чесності партнера, аніж його соціальному статусу, повага до суверенітету особистості (в будь-якій сфері діяльності);

· окрема людина (підприємець, політик, державний/громадський діяч) за силою впливу на суспільні процеси прирівнюється до організаційної структури, оскільки домінуючим елементом економічної/політичної конкуренції стає суперництво творчих начал та ідей, а не організаційні масштаби і адміністративні ресурси.

Таким чином, трансформація України в ІС передбачає такі взаємопов'язані складові: високий рівень інформаційно-комунікативних технологій; орієнтацію держави на входження в глобальні світові процеси; сітьову логіку взаємодії, що потребує проведення законодавчих та інституційних реформ. У “Плані Дій” Всесвітнього Самміту з питань інформаційного суспільства підкреслюється, що успішна розробка і реалізація електронних стратегій можливі лише на основі діалогу і розвитку партнерства. Застосовуючи цей загальний індикатор ступеню формування інформаційного суспільства, доводиться констатувати, що наявні здобутки в цій сфері становлять лише незначну частку з того, що необхідно здійснити для його впровадження в організацію суспільного життя.

Це також означає, що рух України до ІС не може здійснюватись без радикальної трансформації системи та структури публічної влади з точки зору його децентралізації, демократизації політичної сфери, вдосконалення державної політики щодо, насамперед, розвитку науки, інформаційного ринку та децентралізованого регулювання економіки. Ці реформи є першочерговими на шляху створення сітьової держави, в якій система відносин “центр — регіони — міста” будується на основі інституціональних зв'язків, які передбачають автономність територіальних органів влади (територіальних колективів) як політичних та економічних акторів, можливості виявлення ініціативи з боку регіональних органів влади, бізнесу, організацій третього сектору. Глобалізм як спосіб функціонування сітьової держави відводить публічним органами влади всіх рівнів роль, яка полягає в тому, щоб перетворити локальні території у виробничі вузли глобальної фабрики на основі конкурентоспроможності, тобто спроможності залучати капітал. В цьому сенсі передача повноважень на нижчі рівні управління переслідує ціль активізувати діяльність людей в процесах світової економіки[6, с. 18].

Суттєвими прогалинами державної політики формування ІС є те, що вона не враховуює комплексність та системність ідеї інформаціоналізму. Зазначені вище проблеми обговорюються та вирішуються органами центральної влади поза рамками концепцій трансформації фундаментальних принципів управління державою. Інформатизація розглядається фактично як окремий процес, а не як складова демократичної сутності публічного управління в умовах сітьової системи взаємодії та глобалізації. Різницю між цим та інформаціональним підходами деякі автори пропонують позначити поняттями government on-line – уряд, який оснащений електронним інтерфейсом, та Е-government - уряд, який за принципами управління відповідає новому типу суспільної організації. Government on-line є необхідним, однак недостатнім елементом здійснення Е-government [5]. “Безглуздо розглядати широке впровадження елементів “електронного уряду”, - справедливо стверджує А.Шадрин, - без врахування пакету адміністративних реформ та реформи державної служби”[15, с.105].

Україна сьогодні стоїть перед необхідністю концептуального осмислення впровадження інформаціонального способу організації життєдіяльності суспільства. Це означає, що стратегія формування основ ІС має розглядатися в контексті загальних стратегічних пріоритетів соціального, економічного та інституційного розвитку країни, як органічна складова масштабних перетворень у суспільстві та у владних інститутах. Ці перетворення мають передбачити: розвиток економіки та інформаційних технологій; створення сітьової державної інфраструктури; формування нової ціннісної парадигми суспільства і публічного управління (громадянське суспільство); сучасної управлінської культури (орієнтація на споживача, управління за результатами); впровадження принципу поліархічності (конкурентність та високий рівень автономності соціальних агентів). В цьому випадку сітьова логіка, тобто децентралізовані, сітьові процеси, які базуються на інформаційно-комунікаційних технологіях, стануть новим алгоритмом суспільного розвитку.