Сторінка
4

Особливості розвитку місцевої демократії на початку другого десятиліття незалежності України

Як бачимо, сучасні можливості інформаційного обміну дозволили виявити в Україні певне коло інтересантів біля ідеї Уповноваженого і залучити їх зусилля для просування цієї ідеї, її правового опрацювання та виходу на ресурсну підтримку подальших робіт.

Особливості взаємодії урядових структур та громадських організацій.

Якщо вважати, що діяльність неурядових організацій в нормотворчій діяльності є корисною для українського суспільства (а це, на наш погляд, не підлягає сумніву!), то актуальним є підвищення ефективності взаємодії цих секторів. А для цього корисно виявити, знати і зважувати на деякі властивості діяльності, що притаманні кожному з цих секторів. Зрозуміло, що ефективність взаємодії громадських організацій із органами влади впливають на особливості діяльності цих різних за природою інституцій. Органи влади, як правило, володіють організаційними та матеріальними ресурсами для своєї діяльності. Неурядові організації часто мають необхідні кваліфікаційні і сучасні технічні ресурси. Органи влади мають інформацію, неурядові організації мають ентузіазм. Органи влади повинні оперативно реагувати на виникаючі проблеми (“сьогодні на сьогодні” чи “сьогодні на вчора” і відповідати за поточне життєзабезпечення. Аналітичні центри цікавлять загальні проблеми і проблеми на перспективу (“сьогодні на завтра”), їх комплексне системне вирішення. Органи влади не мають можливості вивчати об’ємні матеріали (нема часу, тисне низка поточних проблем тощо). Аналітичні центри тяжіють саме до такого способу викладу. Матеріали аналітичних центрів мають авторський характер. Документи органів влади по своїй природі анонімні, оскільки опрацьовуються окремими фахівцями і різногалузевими підрозділами органу влади. При цьому авторський текст по ходу опрацювання може суттєво змінюватись (а це не може подобатися авторам!!!). Все вищенаведене об’єктивно ускладнює взаємодію органів влади і неурядових організацій. Але знання і свідоме врахування особливостей владного і громадського партнерів, безумовно, підвищує результативність співпраці.

На заваді співпраці урядовців будь-якого рівня і громадськості також стоїть і відсутність елементарної правової бази, яка регламентувала б цю співпрацю, заохочувала до неї службовців, давала б можливість неурядовим організаціям отримати ресурсне, перш за все, інформаційне та фінансове, забезпечення для виконання замовлень органів влади. Але до врегулювання і цієї проблеми можуть прикластися неурядові організації.

Підводячи підсумок викладеному, зауважимо, що основними особливостями сучасного етапу становлення місцевого самоврядування в Україні є:

1. Комплексний характер удосконалення оранізаційно-правової і фінансово-економічної бази існування місцевого самоврядування;

2. Послідовна робота по підвищенню ступеня відповідності українського законодавства і практики стандартам світового співтовариства (перш за все Європейській хартії місцевого самоврядування);

3. Розширення соціальної бази місцевого самоврядування (заходи освіти і просвіти);

4. Застосування місцевої нормотворчості (перш за все статутного права);

5. Використання потенціалу і ініціатив неурядових організацій у моніторингу і нормотворчості функціонування місцевого самоврядування.

Література:

1. М.О.Пухтинський. Проблеми розвитку місцевого самоврядування в контексті впровадження Концепції адміністративної реформи, здійснення державної регіональної політики. В кн. "Муніципальний рух України: досвід та перспективи розвитку", Київ – Логос – 2000, стор. 15-25.

2. В.П.Рубцов. Про можливий зміст муніципальної реформи. Там же, стор. 48-52.

3. Проект Статуту територіальної громади міста Києва // (Розробка на замовлення Київради під науковим керівництвом В.П.Рубцова.) - Київ. - 1998.