Сторінка
9
uot;), доньки богині землі Геї, поряд з титанами і гекатонхейрами. Згідно з Павзанієм, першими Музам поклонилися і принесли жертви на Геліконі ("вербова") не поети і співці, а страшні велетні (!) — Алоади ("Молотильники"): От і Ефіальт. Вони ввели культ Муз і дали їм імена, вважаючи, що їх три: Мелета ("досвідченість"), Мнема ("пам'ять") і Аойда ("Пісня"). Пізніше було "виявлено" дев'ять Муз. Від шлюбів Муз із богами народжувалися хтонічні чудовиська (корибанти, паліки, сирени). Грецький велетень от вважається семітського походження: ханаанський Гад ("срібло", "блиск"), бог щастя і успіхів (Вихід 65:11) та аккадський Адду, бог грому і вітру (шумерський бог Ішкур). У абхазькій міфології, прямій спадкоємниці світогляду хаттів, що мешкали в Малій Азії і були певний час посередниками між Месопотамією та Балканами, відомий велетень-людожер Адау, поява якого супроводжується бурею, громом та блискавкою. Він — володар вогню чи водяного джерела, з ним вступає у боротьбу герой епосу. У індоіранців цьому демонічному велетневі тотожний Аджа екапад ("Козел одноногий"), володар атмосферних явищ ("Рігведа", Х, 65, 13), який підтримує небо, океанські води і всіх богів. Його епітет "одноногий" виступає знаком блискавки (пор. з туром як образом грози). Значно пізніше ім'я Аджайкапад стало епітетом Шіви. У грузин він відомий як велетень Очокочі ("козел-чоловік") — злий лісовий дух, який позбавлений дару мови, але звуки його голосу наводять жах на людей, що ототожнює його з грецьким богом Паном (від його імені походить поняття "паніка"), схожим на бога єгиптян Бену (сам Геродот зауважує, що найпершим богом у єгиптян вважається Пан, ІІ, 144-145) та ведичного Бхіму ("Жахливий").
Завантажити реферат